Рішення № 72768520, 12.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року ЛуцькСправа № 161/19320/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3В.) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач, МО України) про визнання протиправним та скасування пункту 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01.09.2017 №91, зобов’язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІІ групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (далі – Постанова №499).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісія МО України неправомірно відмовила позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки постановою Луцького міськрайонного суду від 04.07.2017 у справі №161/8096/1 визнано, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги та ним наданий повний перелік документів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі – Постанова №975) для призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, ОСОБА_3 посилається на те, що оскільки йому встановлена інвалідність 20.04.2010, тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись відповідно до вимог Постанови №499, а не згідно з Постановою №975.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.32-33) позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, посилаючись на те, що комісія МО України розглянула документи, подані ОСОБА_3 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №975 та статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги. Водночас зазначив, що комісія документів про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №499 не розглядала, рішення з даного приводу не приймалось, так як документи позивача згідно з даною Постановою до МО України не надходили. Таким чином, Міністр як головний розпорядник коштів рішення про призначення та виплату даної допомоги позивачу відповідно до вимог Постанови №499 не приймав. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. При цьому уточнив, що позивач звертався про надання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови №975, яка відсилає на Постанову №499. Оскільки ІІІ групу інвалідності позивач отримав 20.04.2010, тому в силу вимог пункту 2 Постанови №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги повинні здійснюватись в установленому законодавством порядку, що діяло на момент виникнення права на отримання такої допомоги, в даному випадку, відповідно до вимог Постанови №499.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Додатково пояснив, що ОСОБА_3 не має права на отримання одноразової грошової допомоги взагалі. Крім того, подані позивачем документи про надання одноразової грошової допомоги розглядались відповідно до Постанови №975, а не згідно з Постановою №499, відтак право позивача щодо розгляду його документів згідно з Постановою №499 МО України не порушене.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан отримав травми у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку середньої тяжкості, забою хребта, тріщини хребця куприкового відділу хребта та проходив стаціонарне лікування у в/ч 01509 з 28.06.1986 по 15.08.1986 з вказаним діагонозом. Дана обставина підтверджується довідкою військової частини 01509 від 15.08.1986 №217 (а.с.10).

Довідкою Військового клінічного ордена Червоної зірки госпіталю Південного оперативного командування від 31.07.2001 №1094 підтверджено, що захворювання ОСОБА_3 «ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку» (а.с.9).

Відповідно до довідки Волинської МСЕК на підставі акта огляду МСЕК від 14.06.2010 №156 ОСОБА_3 20.04.2010 встановлена ІІІ група інвалідності – травма, ТАК, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку (а.с.6). При повторних оглядах позивача 04.04.2013 та 05.04.2016 групу та причину інвалідності підтверджено, про що свідчать відповідні виписки з актів огляду МСЕК (а.с.7-8).

05.04.2016 позивачу видано посвідчення серії Б №358619 інваліда ІІІ групи – інваліда війни (а.с.18).

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2016 ОСОБА_3 звернувся до Волинського обласного військового комісаріату (далі – Волинський ОВК) із заявою та доданими до неї документами про виплату йому одноразової грошової допомоги, на яку 30.12.2016 отримав відмову.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2017 у справі №161/8096/17, яка набрала законної сили 17.07.2017, позов ОСОБА_3 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Волинського ОВК щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові коштів висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та зобов’язано Волинський ОВК подати висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та документи до Департаменту фінансів МО України (розпорядника бюджетних коштів) для виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою №975 (а.с.48-51).

На виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2017 Волинський ОВК направив до МО України усі необхідні документи та висновок про можливість виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду III групи (а.с.58-59).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01.09.2017 №91 пунктом 6 даного протоколу комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з тих підстав, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 3 листопада 2006 року №328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги (а.с.5).

Департамент фінансів МО України листом від 17.10.2017 №248/3/6/3593 повідомив ОСОБА_3 про те, що комісія МО України з розгляду питань пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 01 вересня 2017 року (протокол №91) дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги (а.с.4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п’ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІІ (далі – Закон №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ).

Так, Законом №2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 вищевказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-ХІІ, слід дійти висновку про те, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-135а15, який в силу вимог частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 у 1986 році проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан, під час якої отримав захворювання (травми), що в подальшому призвело до настання інвалідності, яка встановлена МСЕК 20.04.2010.

Відтак, враховуючи вимоги ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ, ОСОБА_3 з моменту встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, набув право на отримання грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає необгрунтованим посилання відповідача в оскаржуваному протоколі на ту обставину, що ОСОБА_3 звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 №328-V, яким статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції та запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. При цьому суд зазначає, що дата звільнення військовослужбовця з військової служби не впливає на право отримання ним одноразової грошової допомоги, оскільки таке право пов’язане з настанням, зокрема, інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Також безпідставним є посилання МО України на ту обставину, що інвалідність позивачу встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ, оскільки редакція статті 16 Закону №2011-ХІІ з 01.01.2014 також передбачає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги з підстави відсутності у нього права на її одержання, яке оформлене пунктом 6 протоколу комісії від 01.09.2017 №91, є протиправним, оскільки суперечить вимогам частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ.

Відповідно до частини шостої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев’ята статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Постанова №975).

Пунктом 2 Постанови №975 установлено, що особи, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, допомоги, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися відповідно до Порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно з пунктом 3 Порядку, затвердженого Постановою №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом, позивачу 20.04.2010 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності.

Зважаючи на те, що ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено з 20.04.2010, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Постанова №499, пунктом 2 якої установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку Постанова №975 визначає лише порядок та процедуру подання відповідних документів для виплати одноразової грошової допомоги, однак не поширюється на позивача стосовно умов призначення останньої, оскільки набрала чинності 24.01.2014 року, тобто після встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Водночас суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що розгляд документів про призначення і виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги здійснювався відповідно до Порядку, затвердженого Постановою №975, за наслідками якого комісія дійшла висновку про відсутність підстав для призначення такої допомоги на підставі Постанови №975.

Як вбачається з оскаржуваного протоколу від 01.09.2017 №91, підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги зазначено відсутність у нього права на її одержання в цілому, а не відсутність права на призначення допомоги відповідно до вимог Постанови №975.

Крім того, безпідставними є твердження представника відповідача і про те, що розгляд документів ОСОБА_3 відповідно до вимог Постанови №499 МО України не здійснювало та рішення з даного приводу не приймало, з огляду на що право позивача в даному випадку не порушене відповідачем. При цьому суд враховує, що пункт 2 Постанови №975 носить відсилочний характер, встановлює порядок застосування інших законодавчих актів, які регулюють порядок призначення одноразової грошової допомоги в разі, якщо допомога не була призначена, та передбачає застосування того порядку, який діяв на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, в даному випадку, Порядок, затверджений Постановою №499.

Отже, відповідач, встановивши при розгляді документів факт встановлення ОСОБА_3 ІІІ групи інвалідності 20.04.2010, повинен був в силу вимог пункту 2 Постанови №975 при призначенні і виплаті останньому одноразової грошової допомоги керуватись вимогами Постанови №499.

Так, абзацом восьмим частини другої пункту 2 Порядку, затвердженого Постановою №499 (в редакції на день встановлення позивачу групи інвалідності), передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 20.04.2010 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, останній в силу вимог ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ та абз.8 ч.2 п.2 Порядку, затвердженого Постановою №499, має право на призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач – Міністерство оборони України як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 прийнята на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та виходячи з наданих суду повноважень, суд дійшов висновку, що з метою повного та всебічного захисту інтересів позивача пункт 6 протоколу від 01.09.2017 №91 комісії МО України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги слід визнати протиправним та скасувати, зобов’язати відповідача призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІІ групи відповідно до Порядку, затвердженого Постановою №499.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01 вересня 2017 року №91.

Зобов’язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІІ групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_4Плахтій

ОСОБА_1 судове рішення складено 15 березня 2018 року.