Рішення № 72768487, 05.03.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/2589/17

05 березня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря: Скоблей О.В.

з участю представника позивача-адвоката: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов’язання зарахувати стаж,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов’язання зарахувати стаж.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об’єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області, де отримує пенсію за віком.

До заяви про призначення пенсії нею було подано необхідний пакет документів про підтвердження її стажу роботи та заробітну плату, серед яких трудову книжку серії БТ-І № 2598834 від 15.03.1979 р., в якій зазначено про її стаж роботи в Малому підприємстві «Віка» з 01.10.1996 р. по 01.07.2001 р. на посаді завідуючої магазину «Вікторія».

Однак при призначенні їй пенсії Надвірнянське ОУ ПФУ Івано-Франківської області не включило до розрахунку стажу період її роботи в МП «Віка».

На її звернення про здійснення перерахунку пенсії відповідач листом від 22.12.2017 р. за № 447/В-15 повідомив їй про відмову у перерахунку пенсії в зв’язку з відсутністю сплати МП «Віка» страхових внесків до Пенсійного фонду України. Разом з тим всі записи про роботу у спірний період зазначено в трудовій книжці серії БТ-І № 2598834 від 15.03.1979 р., з посиланням на дати та номери наказів.

Ввважає відмову Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області неправомірною та такими, що порушує її гарантоване державою право на державне пенсійне забезпечення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов ОСОБА_3 в повному об’ємі з підстав, зазначених в позовній заяві та просить позов задовільнити, визнати протиправними дії Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_3 період її роботи з 01.10.1996 р. по 01.07.2001 р. у МП «Віка» на посаді завідуючої магазину «Вікторія»; зобов’язати Надвірнянське об’єднане управління ПФУ Івано-Франківської області зарахувати з 13.06.2017 р. до трудового стажу ОСОБА_3 період її роботи з 01.10.1996 р. по 01.07.2001 р. у МП «Віка» на посаді завідуючої магазину «Вікторія», а також виплатити їй недоотримані суми пенсії та виплачувати пенсію згідно проведеного перерахунку.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.

Статтею 24 вище вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 56 вищезазначеного Закону визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Так, зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в’язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії БТ-І № 2598834, у період з 01.06.1995 року (наказ на прийняття № 3 від 01.06.1995 р.) по 01.07.2001 року ( наказ про звільнення № 3 від 01.07.2001 р.) ОСОБА_3 працювала завідувачем магазином «Вікторія» у Малому підприємстві « Віка». Однак за період з 01.10.1996 року по 01.07.2001 року вище зазначене підприємство не здійснювало сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з вище наведеним, даний період не зараховано до загального стажу позивачу. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 72-74 КАС України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право справедливу і задовільну винагороду , соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У відповідності до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об’єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області, де отримує пенсію за віком (а.с. 8, 34).

Як вбачається з копії трудової книжки серії БТ-І № 2598834 від 15.03.1979 р. позивач ОСОБА_3 в період 01.10.1996 р. по 01.07.2001 р. працювала в Малому підприємстві «Віка» на посаді завідуючої магазину «Вікторія», що підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, де зазначені відовідні дати та номери наказів про прийняття та звільнення, проставлені печатки та підписи уповноважених на це осіб (а.с. 9-11).

Однак при призначенні пенсії позивачу Надвірнянське ОУ ПФУ Івано-Франківської області не включило до розрахунку стажу період її в Малому підприємстві «Віка» на посаді завідуючої магазину «Вікторія».

На звернення позивача про здійснення перерахунку пенсії відповідач листом від 22.12.2017 р. за № 447/В-15 повідомив їй про відмову у перерахунку пенсії в зв’язку з відсутністю сплати МП «Віка» страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с. 34-35).

Такі дії відповідача суперечать статті 2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 р. N 5-5, Інструкції, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 6 вересня 1996 р. N 11-1, ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р., згідно яких платниками зборів на пенсійне страхування є підприємства, установи та організації усіх форм власності, які також несуть відповідальність за своєчасну сплату страхових внесків. Сама, застрахована особа не сплачує зборів та не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому вона працювала.

Таким чином суд вважає, що той факт, що підприємство, на якому працював позивач у спірний період, не здійснювало оплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії, за обставин, коли в трудовій книжці зазначено періоди роботи у вказаному підприємтві.

В даному випадку, не відсутність оплати страхових внесків до Пенсійного фонду призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на пенсію, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати спірний період роботи до трудового стажу позивача, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, тобто організації, в яких працював позивач.

Так як необхідний для призначення пенсії трудовий стаж позивача підтверджено трудовою книжкою, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог.

Крім того, відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України.

Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та обєктивно на підставі вищевикладених письмових доказів, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначені пенсії не ґрунтується на вимогах чинного пенсійного законодавства, а доводи позивача є обґрунтованими, тому позов ОСОБА_3 про перерахунок пенсії з 13 червня 2017 р. підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 22, 55, 95, 124 Конституції України, ст.ст. 6, 18, 19, 104 КАС України, ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року, керуючись 5-10, 241-243, 246, 250 КАС України суд,–

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов’язання зарахувати стаж – задовільнити.

Визнати протиправними дії Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_3 період її роботи з 01.10.1996 р. по 01.07.2001 р. у Малому підприємстві «Віка» на посаді завідуючої магазину «Вікторія».

Зобов’язати Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати з 13.06.2017 р. до трудового стажу ОСОБА_3 період її роботи з 01.10.1996 р. по 01.07.2001 р. у Малому підприємстві «Віка» на посаді завідуючої магазину «Вікторія», а також виплатити їй недоотримані суми пенсії та виплачувати пенсію згідно проведеного перерахунку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2018 року