Рішення № 72768209, 16.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/231/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги протиправними, зобов'язання призначити та виплачувати щомісячну адресну допомогу відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, з моменту припинення виплати - з 06 листопада 2017 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що він разом із сім’єю є переселенцями з тимчасово непідконтрольної території Луганської області, перебувають на обліку в Управлінні соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації як внутрішньо переміщені особи і з 29 жовтня 2014 року сім’я отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання. Однак з 06 листопада 2017 року відповідач припинив виплату такої допомоги з тих підстав, що місто Ірміно Луганської області (місце реєстрації згідно з паспортом) відсутнє в переліку населених пунктів, переміщення з яких дає право на отримання адресної допомоги відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р.

Позивач вважає такі дії Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації протиправними. При цьому зазначає, що Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, не містить обов’язкової умови для отримання такої допомоги внутрішньо переміщеними особами лише з тих населених пунктів, які значаться в Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Головними умовами є внутрішнє переміщення з тимчасово окупованої території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перебування на обліку у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення.

Позивач також звертає увагу, що місто Ірміно входить до складу міста Кадіївка (колишнє Стаханов), що підтверджується класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою (КОАТУУ). Відповідно до КОАТУУ НОМЕР_1: 44 - Луганська область, 131 місто обласного значення Кадіївка (Стаханов), 708 – місто районного значення та райони міста обласного значення – місто Ірміно; 00 – села та селища. У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р є місто Стаханов (Кадіївка). Відповідно до листа Луганської обласної державної адміністрації від 09 січня 2018 року №01114/42с на всій території Луганської області проводилися заходи антитерористичної операції.

Також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року №79-р, яким внесено зміни до Порядку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, місто Ірміно міста Кадіївки уже включено до такого переліку.

Оскільки дії відповідача порушують гарантоване Конституцією України право на соціальний захист, то позивач просив задовольнити позов з наведених підстав.

Ухвалою від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першої цієї статті, заявами по суті справи є позов і відзив.

У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав (а.с.37-40). В обґрунтування своєї позиції вказав, що за призначенням щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат, у тому числі житлово-комунальних послуг, звернувся позивач і його дружина, які мають зареєстроване місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, а на даний час фактично проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 і його дружина перебуває на обліку як внутрішньо переміщені особи і 30 грудня 2014 року їм призначена щомісячна адресна допомога на шість місяців. У подальшому кожні шість місяців їм призначалась така допомога за відповідною заявою.

При призначенні допомоги відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 зі змінами та з урахуванням Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085.

У переліку місто Ірміно Луганської області відсутнє. Тому за заявою, поданою 06 листопада 2017 року, прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги.

Оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року №79-р місто Ірміно включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, то Управлінням соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації прийнято рішення про призначення грошової допомоги сім’ї за заявою дружини позивача з 09 лютого 2018 року.

З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, перевіривши доводи заяв по суті справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 25 грудня 1990 року має зареєстроване місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 липня 2010 року №2474-VI місто Теплогірськ Стахановської міської ради Луганської області перейменовано на місто Ірміно. До паспорта позивача внесено відповідні зміни у зв’язку із перейменуванням міста (а.с.22). Згідно із Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою код міста Ірміно НОМЕР_1; місто підпорядковане Стахановській міській раді. Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1351-VIII місто Стаханов Луганської області перейменовано на місто Кадіївка.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 є вимушеними переселенцями з тимчасово непідконтрольної території Луганської області та на даний момент проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 лютого 2018 року № 255 (а.с.33). Цією ж довідкою стверджується, що сім’я отримувала щомісячну адресну допомогу на проживання з 29 жовтня 2014 року по 03 листопада 2017 року. Дана обставина також підтверджується копіями рішень відповідача від 30 грудня 2014 року, 27 травня 2015 року, від 04 листопада 2015 року, від 12 травня 2016 року, від 09 листопада 2016 року, від 10 травня 2017 року (а.с.45, 47, 49, 51, 53, 57).

06 листопада 2017 року ОСОБА_2 у встановленому порядку подано заяву для продовження виплати щомісячної адресної допомоги на сім’ю особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.58) Проте відповідачем відмовлено сім’ї у призначенні такої допомоги з 06 листопада 2017 року, про що свідчить протокол від 08 листопада 2017 року №45 (а.с.59). При цьому відповідач посилається на постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 05 листопада 2014 року №637, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р.

Листом від 19 січня 2018 року №113/05/2-18 позивача повідомлено про причини відмови в призначенні щомісячної адресної допомоги (а.с.24).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Приписами частин першої, другої статті 4 Закону №1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 установлено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та затверджено Порядок надання такої допомоги (далі - Порядок №505).

З наведеного випливає що держава узяла на себе позитивні зобов’язання щодо забезпечення прав громадян, які в розумінні статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визнаються внутрішньо переміщеними особами.

При цьому, суд зазначає, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до пункт 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 92, ст.2655; 2015 р., № 98, ст.3368).

З аналізу даних норм законодавства слідує, що право на отримання грошової допомоги мають особи, які перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, що перемістилися з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або які розташовані на лінії зіткнення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у призначенні щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на наступний період стало те, що місто Ірміно Луганської області відсутнє у Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р.

До вказаного розпорядження неодноразово вносилися зміни. Так відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2015 року № 428-р до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, включено місто Стаханов Луганської області (нині місто Кадіївка).

Також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 79-р внесено зміни у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", виклавши їх в новій редакції. Новою редакцією до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, внесено міста обласного значення (у тому числі всі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст), серед них місто Кадіївка (у тому числі місто Алмазна, місто Ірміно).

ОСОБА_3 масових комунікацій Луганської обласної державної адміністрації від 09 січня 2018 року № 01-14/42с повідомлено, що на території міста Ірміно міста Кадіївки органи державної влади не мають можливостей для здійснення своїх повноважень; місто розташоване на території тимчасово не підконтрольній українській владі (розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1276-р "Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085"). Також відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на всій території Луганської області проводилися заходи антитерористичної операції (а.с.27).

Так розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. У такому переліку значиться місто Стаханов (Стахановська міська рада): місто Алмазна (Алмазнянська міська рада); місто Ірміно (Ірмінська міська рада). Дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р; розпорядження втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, яким затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто обласного значення - місто Стаханов (Стахановська міська рада): місто Алмазна (Алмазнянська міська рада); місто Ірміно (Ірмінська міська рада). Це розпорядження є чинним і донині.

Переліки затверджені на виконання Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Відповідно до статті 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

На даний час антитерористична операція триває, рішення про її припинення не прийнято.

Як встановлено пунктом 3 Порядку №505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї). Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.

Позивач та члени його сім'ї дотрималися умов для призначення щомісячної адресної допомоги, встановлених Порядком №505 (подали 06 листопада 2017 року відповідну заяву, при цьому відповідач не спростував повідомлення у заяві про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги); позивач і його дружина перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, про що свідчить довідка відповідача. Відповідач не надав доказів наявності обставин, що виключають можливість отримання сім’єю позивача допомоги, що виплачувалася йому упродовж трьох років (з 29 жовтня 2014 року).

Відповідно до пункту 8 Порядку №505 уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Порядком №505 визначено підстави для відмови у призначенні грошової допомоги (пункт 6) та підстави для припинення її виплати (пункт 12). Зокрема, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Відповідач не надав доказів про існування підстав для припинення виплати грошової допомоги ОСОБА_1 та його сім’ї, так само як і для відмови у призначенні допомоги, відтак його дії щодо відмови у призначенні і виплаті допомоги за заявою від 06 листопада 2017 року є протиправними.

Як встановлено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що будучи уповноваженим органом держави щодо призначення і виплати щомісячної адресної допомоги особам, що перебувають під захистом держави у зв’язку із негативними наслідками тимчасової окупації, він діяв обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), розсудливо, добросовісно, пропорційно (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Підсумовуючи вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням тієї обставини, що сім'ї позивача щомісячна адресна допомога виплачувалася по 03 листопада 2017 року, а потім призначена з 09 лютого 2018 року згідно з рішенням відповідача від 14 лютого 2018 року, при цьому за заявою від 06 листопада 2017 року необґрунтовано не призначена і не виплачувалася, то суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача призначити і виплатити таку допомогу за період з 06 листопада 2017 року по 08 лютого 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивача звільнено від сплати судового збору, а про інші судові витрати доказів не надано.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 263, 295, підпункту 15 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03192023) щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, сім’ї ОСОБА_1 (44524, Волинська область, Камінь-Каширський район, село Раків-Ліс, вулиця Ветеранів, 56, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за заявою від 06 листопада 2017 року.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації призначити і виплатити сім’ї ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 06 листопада 2017 року по 08 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 16 березня 2018 року