Ухвала суду № 72767893, 16.03.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3334/18

Провадження № 1-кс/344/1331/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Романовського І.О, підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42018090780000006 від 15.01.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилався на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018090780000006 від 15.01.2018, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 06.02.2018, перебуваючи за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 автомобільні легкосплавні диски у кількості 4 одиниці, вартістю 1600 грн кожна та автомобільні шини в кількості 4 одиниці вартістю 1200 грн кожна загальною вартістю 11 200 грн, близько 09 год 30 хв 14.03.2018, перебуваючи у приміщенні Рогатинської РДА отримали 10 талонів на пальне мережі заправок «ОККО» номіналом 10 літрів кожний та приблизно о 12 год 30 хв. 14.03.2018 у службовому кабінеті сільського голови, с. Верхня Липиця, одержали від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 100 000 грн за підписання договору оренди земельної ділянки розміром 14 га, яка розташована в урочищі Кобила с. Городисько Верхньолипицької сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, не маючи жодних законних повноважень для підписання таких документів.

Такими шахрайськими діями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заволоділи особистими коштами ОСОБА_5 на суму 100000 гривень, 10 талонів на пальне мережі заправок «ОККО» номіналом 10 літрів кожний, 4 автомобільними колесами та дисками до них.

ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту свідка ОСОБА_5, протоколом вручення та огляду грошових коштів, матеріалами огляду місця події під час проведення якого вилучено предмет, яким ОСОБА_1 заволодів у шахрайський спосіб, протоколом освідування особи ОСОБА_1, протоколом допиту свідка ОСОБА_6, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

14.03.2018 ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

15.03.2018 кваліфікацію кримінального правопорушення змінено на ч. 2 ст. 190 КК України.

15.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1, відноситься до злочинів середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 3 років.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_3, працює Верхньолипицьким сільським головою Рогатинського району Івано-Франківської області, засуджений вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.12.2016 за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки. Судимість не відбута.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 183 КПК України до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Враховуючи вищенаведене, досудовим розслідуванням у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний має змогу переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні корисливого злочину вчиненого за попередньою змовою групою осіб, який відноситься до злочинів середньої тяжкості (ч. 2 ст. 190 КК України), за який передбачене покарання серед іншого у вигляді позбавлення волі до 3 років та який був скоєний ним у період не відбутої частини покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з випробуванням на строк 2 роки. Його дії, і сам ОСОБА_1 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 усвідомлюючи неминучість покарання може залишити місце проживання.

Підозрюваний, перебуваючи на волі, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищувати та приховувати або спотворювати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування.

Підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як скоїв злочин вже не вперше, раніше притягався до кримінальної відповідальності, або ж продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_1 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити та визначити розмір застави в межах норми визначеної ч. 5 ст. 182 КПК України.

В судовому засіданні захисники підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечили, просили застосуваати до їхнього підзахисного запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості визначається у межах від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 14.03.2018 ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

15.03.2018 кваліфікацію кримінального правопорушення змінено на ч. 2 ст. 190 КК України.

15.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 3 років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання та роботи, а також наявність судимості.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого Верхньолипицьким сільським головою Рогатинського району Івано-Франківської області, засудженого вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.12.2016 за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки. Судимість не відбута, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 15 травня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 15 травня 2018 року включно обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

та роз’яснити, що в разі невиконання таких обов’язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз’яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.