Постанова № 72767366, 14.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/15305/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І. , Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/15305/15-ц за позовом Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району, треті особи - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, Орган опіки і піклування Житомирської міської ради про визнання права користування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Зосименка О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району звернулося до суду із позовом, в кінцевій редакції якого просило виселити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту приймання-передачі від 01.12.2008 року гуртожиток по АДРЕСА_4 був переданий на баланс Житомирської КЕЧ району, а в квітні 2010 року - на баланс Будинкоуправління №3 Житомирського КЕЧ району.

Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 12.12.2009 № 106 вказаному гуртожитку надано статус житлового будинку, в якому право на безстрокове зайняття жилих приміщень мають лише мешканці, що в них зареєстровані відповідно до наданого їм ордеру та перебувають на квартирному обліку відповідно до місця проживання.

ОСОБА_1 з 25.02.2012 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується Довідкою (витяг із будинкової книги про склад сім'ї та реєстраційний облік) №670 від 15.10.2015 і Довідкою №000737 від 17.03.2014 про реєстрацію місця проживання/перебування особи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, син відповідачки, зареєстрований за даною адресою з 13.10.2014.

Оскільки ОСОБА_1 ордеру на вселення у квартиру АДРЕСА_2 не отримувала, на квартирному обліку не перебувала, до КЕВ м. Житомира для отримання дозвільних документів не зверталася, позивач вважає, що відповідачі займають вищевказану квартиру самовільно, без правових підстав, а тому підлягають виселенню на підставі ч.3 ст.116 ЖК України.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею та ОСОБА_2 право на користування квартирою АДРЕСА_1. У зустрічній позовній заяві, з посиланням на ст.256 та ст.257 ЦК України вказала, що позивач порушив позовну давність, а тому просила відмовити в задоволенні позову. Посилалась на те, що позивачу було відомо , що вона поселилась у квартиру АДРЕСА_2 в 1999 році, про що свідчить довідка, видана позивачем 14.02.2012 року №19. Окрім того Будинкоуправлінню №3 м. Житомира було відомо про те, що на зазначену квартиру було відкрито особовий рахунок її матір'ю ОСОБА_3 згідно акту передачі від 01.12.2008. Вказує, що позивач з позовною заявою про її виселення звернувся до суду майже через 15 років після її фактичного вселення і через 7 років після того як позивач сам безпосередньо дізнався про її вселення.

Окрім того вказала, що вселилася у спірну квартиру зі згоди наймача - ОСОБА_3, як член його сім'ї, тривалий час проживає у спірній квартирі, бере участь у витратах по її утриманню, де разом з нею проживає її син.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2017 року позов Будинкоуправління №3 Житомирського КЕЧ району задоволено. Виселено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що у 2002 році Житомирською КЕЧ її матері - ОСОБА_3 було надано дозвіл на вселення та ордер на спірну квартиру. З урахуванням наведеного вона була вселена як член сім'ї на законних підставах. Проте, у зв'язку з ліквідацією Будинкоуправління № 1 вказані документи були втрачені. Крім цього зазначає, що рішення про виселення прийнято без висновку органу опіки та піклування, чим грубо порушено права дитини. Наголошує, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Суд першої інстанції згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України (в ред. на час вирішення спору) встановив, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10.02.2015 року, яке набрало законної сили, у справі №295/3610/13-ц за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням встановлено, що на підставі ордеру №719 від 23.07.1998 року ОСОБА_4, колишньому чоловіку ОСОБА_3 на сім'ю із чотирьох чоловік - він, ОСОБА_3, діти - ОСОБА_6, ОСОБА_8 була надана кімната АДРЕСА_5

Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №10 від 12.09.2009 гуртожитку по АДРЕСА_6 надано статус житлового будинку та передано на утримання БУ-1 Житомирської КЕЧ району.

25.05.2000 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 було розірвано. 25.03.2005 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 та змінила прізвище на «Соколову».

ОСОБА_3 із 19.05.1999 року зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_5 у Житомирі, проте, з 16.02.2007 у цій же квартирі зареєстрована сім'я ОСОБА_11

Разом з тим, в квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована лише ОСОБА_8 з 25.02.2012. Особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_7 відкритий на ім'я ОСОБА_3 без посилань на відповідний ордер. Ордер на зайняття відповідачам - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не видавався.

Судом першої інстанції також встановлено, що з 13.10.2014 у вищевказаній квартирі АДРЕСА_7 зареєстрований син ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки ордер на квартиру АДРЕСА_3 не видавався ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1, після надання гуртожитку статусу житлового будинку ОСОБА_1 та її син правовстановлюючих документів на право користування чи розпорядження даною квартирою не мають, тому відповідачі займають спірну квартиру без правових підстав і підлягають виселенню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведена правомірність користування квартирою АДРЕСА_7.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради у своєму рішенні №269 від 07.03.2018, як орган опіки та піклування, заперечив щодо виселення малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, разом з матір'ю ОСОБА_1 зі спірної квартири АДРЕСА_8 та вважав за доцільне визнати за ними право користування вказаною вище квартирою.

Зазначений висновок долучено до справи на стадії апеляційного розгляду справи, проте думка органу опіки та піклування не свідчить про наявність правових підстав для відмови в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Разом з тим, при вирішенні спору суд першої інстанції не звернув увагу на доводи ОСОБА_1 щодо відмови в задоволенні первісного позову за спливом позовної давності.

Так, ЖК УРСР не містить окремих положень про строки позовної давності, проте, як передбачено статтею 62 цього Кодексу, при розгляді спорів, що випливають з договору найму жилого приміщення, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Довідкою позивача - Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району №19 від 14.02.2012 підтверджується, зокрема, те, що ОСОБА_8 почала проживати у спірній квартирі з 1999 року (а.с.272). Тобто з 14 лютого 2012 року позивачу було достеменно відомо, що відповідачка проживає у спірній квартирі без достатніх правових підстав, проте до суду з позовом саме про виселення особи позивач звернувся 22 жовтня 2015 року, тобто поза межами загальної позовної давності.

Відповідно до абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові про виселення за спливом позовної давності.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2017 року в частині вимог про виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення за спливом позовної давності.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.03.2018.

Головуючий Судді