Ухвала суду № 72766956, 13.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2733/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Федич Т.О., за участю власників майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представника – адвоката ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/777/55/18 за апеляційною скаргою представника третьої особи власника майна – адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.11.2017.

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно – автомобіль марки «Skoda Octavia 1Z» словацької реєстрації MT 938 EB номерне позначення кузова (VIN) TMBCS21Z848009004.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.11. 2017, о 20 год. 35 хв. до чергової частини Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшло повідомлення, про те, що 07.11.2017, близько 20 год. на ПП «Солотвино» при в’їзді з Румунії на територію України, затримано автомобіль «Шкода Октавія» реєстраційний номер Словаччини МТ 938 ЕВ, який перебуває у розшуку, згідно бази даних «Інтерпол» та за кермом якого перебувала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Калини вул. Леніна, 83 «а», яка придбала викрадений транспортний засіб.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що обставини справи дають підстави вважати, що застосування арешту майна є необхідним, оскільки його незастосування може призвести до відчуження вказаного рухомого майна. Враховано також, що арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб, з метою долучення як речових доказів та забезпечення можливої конфіскації цього майна. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

-2-

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 порушує питання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, вказуючи на поважність причин пропуску цього строку. Посилається на роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-559/0/4-13, від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», у якому звернуто увагу суддів судів апеляційної інстанції на необхідність перевірки у випадку оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, чи подавалась цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді може суд залишити ухвалу без змін. Тобто, сторони провадження можуть звернутись до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування цієї ухвали, а потім у разі незгоди з рішенням вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку, згідно ст. 309 КПК України. Вказує також, що транспортний засіб не є майном, яке підлягає спеціальній конфіскації, санкцією статті також не передбачено, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, підозра не оголошена, питання стягнення коштів з ОСОБА_4 відсутнє. В матеріалах провадження відсутні будь-які докази того, що незастосування заборони або обмеження користування транспортним засобом призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, тобто не дотримано вимог ч. 11 ст. 170 КПК України. Крім того, ухвала слідчого судді не містить посилань на докази, які б підтверджували, що транспортний засіб може бути викрадений, зіпсований (розкомплектований), знищений.

В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_3 вважає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтовувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває близько п’яти місяців, проте за вказаний період жодній особі підозра не висунута, слідчий рішень, спрямованих на встановлення таких осіб не проводить. При цьому, слідчим та прокурором не доведено, що незастосування арешту автомобіля призведе до втрати, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення або настанні інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Автомобіль був придбаний для потреб сім'ї, а накладення арешту на автомобіль порушує права особи та може призвести до негативних наслідків, оскільки власник майна виховує двох дітей практично сама, оскільки чоловік часто перебуває за межами області. Транспортний засіб є для неї річчю першої необхідності, оскільки дитина відвідує дитячий садочок в іншому населеному пункті та медичний заклад, до якого періодично вона звертається також, знаходиться в іншому населеному пункті, де громадський транспорт не доступний.

У відповідності до ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу у відсутності прокурора Тячівської місцево прокуратури, який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, причини неявки суду не повідомив і його неявка не є перешкодою для апеляційного розгляду.

-3-

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представника – адвоката ОСОБА_5 на підтримання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Ураховуючи ті обставини, що матеріали провадження не містять належних доказів щодо повідомлення ОСОБА_3, як власника автомобіля про розгляд клопотання прокурора з приводу належного їй транспортного засобу, внаслідок чого розгляд зазначеного клопотання відбувся без участі ОСОБА_3, а також, те, що в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України власником майна було подано клопотання про скасування арешту до слідчого судді, тобто використано передбачені законодавством процесуальні права, як сторони, яка не була присутня в судовому засіданні під час розгляду клопотання, колегія суддів уважає за необхідне визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними і та такий строк поновлюється.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу необґрунтованості клопотання прокурора про арешт майна, колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

-4-

Із вимог ч.3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.11.2017, о 20 год. 35 хв. до чергової частини Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшло повідомлення, про те, що 07.11.2017, близько 20 год. на ПП «Солотвино» при в’їзді з Румунії на територію України затримано автомобіль «Шкода Октавія», реєстраційний номер Словаччини МТ 938 ЕВ, який перебуває у розшуку, згідно бази даних «Інтерпол» та за кермом якого перебувала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Калини вул. Леніна, 83»а», яка придбала викрадений транспортний засіб.

07.11.2017 в ході огляду місця події, біля будівлі пункту пропуску «Солотвино» в смт. Солотвино по вул. Тячівська, 89 встановлено, що автомобіль марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер Словаччини МТ 938 ЕВ будь-яких пошкоджень не має.

08.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070160001264 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.

З матеріалів судового провадження також вбачається, що автомобіль марки «Skoda Octavia 1Z», словацької реєстрації МТ 938 ЕВ визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, що підтверджено постановою старшого слідчого СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області від 08.11.2017, згідно якої автомобіль може бути використаний, як доказ обставин, що встановлюються під час досудового слідства.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання про арешт майна, відповідно до ст. 173 КПК України, в ухвалі зазначив правову підставу арешту майна, на наявність доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.

Одночасно зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання про арешт майна, у порушення вимог ст. 173 КПК України, в ухвалі не вказав на те, в чому саме полягає арешт майна: забороні відчуження, розпорядженні

-5-

чи користуванні майном. Указане на переконання колегії суддів свідчить про те, що слідчим суддею постановлено судове рішення, яке не можна визнати належним чином умотивованим, таким, що ґрунтується на вимогах закону і яке, з урахуванням наведеного вище, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали.

Дослідивши матеріали судового провадження та надані докази, колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні прокурора обставини викликають необхідність накладення арешту на автомобіль марки «Skoda Octavia 1Z», словацької реєстрації МТ 938 ЕВ, шляхом застосування таких обтяжень, які не перешкоджатимуть завданням кримінального провадження, і не порушуватимуть право особи володіти майном. При прийнятті рішення в частині застосування найменш обтяжливого способу арешту автомобіля апеляційний суд враховує те, що власник не зможе перетнути державний кордон на автомобілі, оскільки такий перебуває у міжнародному розшуку, а зберігання автомобіля на штраф майданчику на відкритому просторі може призвести до його пошкодження.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, апеляційний суд вважає недоведеними, як під час розгляду клопотання, так і в ході апеляційного розгляду, обставини, які підтверджують, що незастосування арешту автомобіля призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Вказані обставини не наведені також і в ухвалі слідчого судді.

Апеляційний суд також вважає, що прокурором, відповідно до вимог ст. 173 КПК України не наведено переконливих доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню в разі незастосування арешту автомобіля марки «Skoda Octavia 1Z», словацької реєстрації МТ 938 ЕВ, шляхом заборони користуватися ним.

Крім того, при прийнятті судового рішення, колегія суддів враховує, що слідчим не виносилось щодо ОСОБА_3 - власника автомобіля, повідомлення про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, а також те, що у ОСОБА_3 є необхідні документи на автомобіль, вона його використовує для потреб сім'ї, зобов’язується не перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій із використанням транспортного засобу та вважає клопотання прокурора таким, що підлягає частковому задоволенню.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що в кримінальному провадженні слід накласти арешт на автомобіль марки «Skoda Octavia 1Z», словацької реєстрації МТ 938 ЕВ, номерне позначення кузова (VIN) TMBCS21Z848009004, шляхом заборони його відчуження, залишивши його в користуванні ОСОБА_3, що не буде перешкоджати повному і всебічному проведенню досудового розслідування, забезпечить мету застосування заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи та не будуть порушувати право власника на мирне володіння своїм майном. Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

-6-

На підставі вищевикладеного, ухвала слідчого судді, відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст..ст.404, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження – задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.10.2017.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.11.2017 – скасувати.

Клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури про арешт тимчасово вилученого майна – задовольнити частково.

Накласти на тимчасово вилучене майно, а саме - автомобіль марки «Шкода Октавія», словацької реєстрації МТ 938 ЕВ, номерне позначення кузова (VIN) TMBCS21Z848009004 - арешт шляхом заборони відчуження, передавши автомобіль марки «Шкода Октавія», словацької реєстрації МТ 938 ЕВ, номерне позначення кузова (VIN) TMBCS21Z848009004 на відповідальне зберігання ОСОБА_3.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: