Ухвала суду № 7276624, 22.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-8975/08

          Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Карась О.В., Рибченко А.О., Федоров М.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області (далі –ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2008

у справі № 2-а-3798/08 (22а-4653/08)

за позовом державного підприємства «Сніжнеантрацит»(далі –ДП «Сніжнеантрацит»)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.12.2007 № 0003311540/0 з мотивів його прийняття з порушенням законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2008, позов задоволено. Ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт своєчасного внесення позивачем плати за користування надрами загальнодержавного значення, тоді як у податкового органу було відсутнє право самовільно змінювати визначене платником призначення платежу шляхом зарахування сплачених ДП «Сніжнеантрацит»сум збору в рахунок погашення податкового боргу з цього платежу в порядку календарної черговості його виникнення.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги ДПІ посилається на порушення судами приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими визначено черговість погашення податкових зобов’язань платників.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведеної ДПІ невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань, зокрема – плати за користування надрами загальнодержавного значення за період з 20.11.2006 по 30.11.2007, оформленої актом від 19.12.2007 № 901/15-31906124, було виявлено факт порушення позивачем граничних строків внесення цієї плати на загальну суму 53548,87грн., що стало підставою для застосування до ДП «Сніжнеантрацит»штрафних санкцій у розмірі 26774,45грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2007 №0003311540/0.

Судами також з’ясовано, що фактично зазначену суму плати за користування надрами загальнодержавного значення було сплачено позивачем у період з серпня по листопад 2007 року, однак ці кошти було віднесено податковим органом в рахунок сплати податкового боргу за минулий період всупереч визначеному позивачем призначення платежу.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності визначених Законом підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінюючи доводи ДПІ стосовно зарахування платежів, сплачених ДП«Сніжнеанрацит»за відповідними платіжними дорученнями, на погашення податкового боргу, що виник за попередні звітні податкові періоди, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що позивач свій обов’язок щодо сплати поточних податкових зобов’язань з внесення плати за користування надрами загальнодержавного значення виконав.

Так, згідно з пунктом третім частини першої, частини третьої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.1997 № 207/472/51/157, базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу.Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Пунктом 6.4 названої Інструкції встановлено, що плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Судами було вичерпно досліджено податкові періоди внесення плати за користування надрами загальнодержавного значення, граничні строки сплати цього збору та терміни фактичного внесення коштів позивачем за платіжними дорученнями на оплати цих податкових зобов’язань.

Закон України «Про податок на додану вартість»не дає визначення події, з настанням якої відповідний податок вважається сплаченим його платником. Відсутнє таке визначення і у Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування та, зокрема, установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованням» днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками –день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою –день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду.

Частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З урахуванням зазначеного та застосовуючи аналогію закону є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування плати за користування надрами загальнодержавного значення обов’язок щодо сплати податкових зобов’язань у цих сумах припинився.

Посилання ж ДПІ на пункт 7.7 статті 7 названого Закону, за змістом якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції. Адже наведена норма Закону поширюється передусім на платників податків, позаяк податкові зобов'язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він. Причому наведений припис не передбачає право податкового органу спрямовувати кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

До того ж, наявність у платника податкового боргу не звільняє його від обов’язку сплати поточних податкових зобов’язань, а контролюючий орган при цьому має право вживати передбачені Законом заходи для стягнення податкового боргу.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2008 у справі № 2-а-3798/08 (22а-4653/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева О.В. Карась А.О. Рибченко М.О. Федоров