Ухвала суду № 72766020, 12.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/261/18 Справа № 215/492/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Піскун О.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Слоквенка Г.П., Крот С.І.

за участю секретаря судового засідання Чміль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт – ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребел» на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні№ 12018040760000280 від 08 лютого 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК,

за участю:

представника третьої особи ОСОБА_4

слідчого П’ятакова Д.О.

ВСТАНОВИЛА :

В апеляційній скарзі представник третьої особи просить поновити строк на оскарження ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року та скасувати арешт на майно, вилучене за адресами: вул. Косигіна, 22а та вул. Доватора, 3 у м. Кривий Ріг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5, погодженого з прокурором Яровою В.В. та накладено арешт на майно, вилучене 07.02.2018 року та 08.02.2018 в ході огляду за адресами: вул. Чарівна, (Косигіна), 22а; вул. Маршака, 15А; вул. Доватора, 3 у м. Кривий Ріг.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх даних вважати, що майно, яке було вилучено на підставі оглядів (обшуків) 07.02.2018 р. та 08.02.2018 р., легалізованих ухвалами від 09.02.2018 р. слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, з метою збереження речових доказів, запобігання їх пошкодження або псування, знищення, перетворення, відчуження, вважав за необхідне накласти арешт на майно, зазначене в клопотанні слідчого.

Мотивуючи поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, представник вказує, що власник майна не викликався в судове засідання по розгляду відповідного клопотання слідчого, а копію оскаржуваної ухвали отримав лише 14.02.2018 року від слідчого Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, у зв’язку з чим вважає, що граничний строк подання апеляційної скарги становить 19.02.2018 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 зазначає, що майно вилучене працівниками поліції в результаті незаконних слідчих дій, при цьому вказане майно перебувало в законному володінні ТОВ «Ребел» з метою розповсюдження держаних лотерей. Вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави або розумні підозри вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК, а також в матеріалах провадження відсутні докази необхідності накладення арешту на майно ТОВ «Ребел». Зауважує, в ході обшуків вилучене обладнання для розповсюдження державних лотерей але ніяк не ігрові автомати, як зазначено в ухвалі про проведення обшуку. На підтвердження чого працівникам поліції надані документи про проведення відповідних експертиз. Представник вказує, що директор ТОВ «Ребел» у даному кримінальному провадженні не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завданою кримінальним правопорушенням. При цьому, посилається на узагальнення судової практики ВССУ від 07.02.2014 року та стверджує, що на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого або не є особами, які несуть цивільну від повільність за шкоду, завдану злочином, не може бути прийняте рішення про арешт. Посилається на порушення вимог ст. 107 КПК в частині нездійснення фіксування технічними засобами судового розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а також при проведенні обшуків та вилученні майна.

В судовому засіданні представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна – ОСОБА_4, підтримав апеляційну скаргу директора ТОВ «Ребел» ОСОБА_3, надав пояснення, аналогічні доводам скарги і, з підстав, зазначених в в ній, просив ухвалу слідчого судді скасувати.

В судовому засіданні слідчий заперечував проти задоволення скарги представника третьої особи, вважав її необґрунтованою і просив залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників апеляційного провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представників власника майна, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії даної ухвали.

Враховуючи те, що у матеріалах провадження відсутні відомості про направлення та отримання ТОВ «Ребел» копії оскаржуваної ухвали, а як стверджує представник йому було надано копію ухвали слідчим Тернівського ВП 14.02.2018 року і апеляційна скарга направлена поштою 15.02.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що п’ятиденний строк на апеляційне оскарження даного судового рішення, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України не пропущений, у зв’язку з чим апеляційний суд не входить в перевірку поважності причин пропуску строку та вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами ст. 132 КПК, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи представника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з наданих матеріалів провадження вбачається, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочинних дій, передбачених ст. 203-2 КК, а саме зайняття гральним бізнесом, 07.02.2018 року були здійснені огляди місця події за адресами: вул. Косигіна, 22а та вул. Доватора, 3 у м. Кривий Ріг, в ході проведення яких були виявлені та вилучені комп’ютерна техніка, яка має значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження…

Таким чином, перевіряючи рішення слідчого судді на відповідність вказаним вимогам процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваної ухвали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, а саме може бути знаряддям вчинення злочину та могли зберегти на собі його сліди, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК є підставою для накладення арешту на таке майно, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги представника щодо невідповідності майна критеріям речового доказу є неприйнятними.

Посилання представника, що директор ТОВ «Ребел» у даному кримінальному провадженні не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завданою кримінальним правопорушенням. При цьому, посилається на узагальнення судової практики ВССУ від 07.02.2014 року та стверджує, що на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого або не є особами, які несуть цивільну відповільність за шкоду, завдану злочином, не може бути прийняте рішення про арешт, є безпідставними, виходячи з наступного.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від іншихправових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов’язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи представника щодо відсутності директора ТОВ «Ребел» статусу підозрюваного та відсутності цивільного позову у даному провадженні, а також посилання представника на інформаційний лист ВССУ від 07.02.2014 року, є неприйнятними, оскільки інформаційний лист містить роз’яснення положень попередньої редакції кримінального процесуального закону, які втратили чинність на час даного кримінального провадження.

Під час перевірки ухвали слідчого судді та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що для встановлення незаконності здійснюваної ТОВ «Ребел» діяльності, а саме пов’язаної з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на комп’ютерних симуляторах або електронному (віртуальному) казино або законної діяльності з використанням програмного забезпечення для розіграшу білетів державної лотереї, необхідні спеціальні знання та проведення відповідних експертиз, у зв'язку з чим накладення арешту на вказані речові докази є обґрунтованим та доцільним.

Апеляційний суд зауважує, що в законодавстві відсутнє визначення терміну «гральне обладнання». До такого обладнання найчастіше зараховують гральні автомати, комп’ютерні симулятори, комп’ютерна техніка, лотерейні термінали тощо. Однак належність певного обладнання до грального в кожному конкретному кримінальному провадженні обов’язково має встановлюватися на підставі висновку експерта в результаті проведення комп’ютерно-технічної експертизи.

Аналізуючи посилання представника на висновки експертних досліджень МВС України та МЮ України, колегія суддів розцінює їх як неприйнятні, оскільки такі висновки зроблені поза межами даного кримінального провадження і неможливо встановити, що предметом вказаних досліджень була комп’ютерна техніка, вилучена в ході оглядів у даному кримінальному провадженні або ідентичне обладнання.

Посилання представника на порушення слідчим суддею вимог ст. 107 КПК щодо фіксації судового засідання щодо розгляду клопотання слідчого, спростовуються матеріалами провадження, в яких наявний технічний носій фіксації судового засідання.

Необґрунтованими є і доводи представника щодо незастосування слідчим технічних засобів фіксації, про що було заявлено представником ТОВ «Ребел», оскільки такі доводи не підтверджуються матеріалами, в тому числі, долученими до апеляційної скарги. Так, відповідно до протоколів огляду від 07.02.2018 року /а.п. 6-8, 16-18/, зауважень та доповнень до протоколів, в тому числі щодо порушень правил застосування технічних засобів, немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Як пояснив в судовому засіданні слідчий, а також як встановлено слідчим суддею, на проведення вказаних слідчих дій - оглядів отримано дозвіл в порядку ч. 3 ст. 233 КПК відповідно до ухвал слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09.02.2018 р.

Беручи до уваги, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом злочину, передбаченого ст. 203-2 КК, а також необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, чому і має сприяти застосування таких заходів, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що для забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та для запобігання ризикам приховування, перетворення та відчуження даних речових доказів, які об’єктивно існують у разі незастосування такого заходу, накладення арешту на вказане майно є обґрунтованим та законним.

Водночас, увипадку, якщо наявність зв’язкуміж арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин, третя особа наділена правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено, а відтак відповідні апеляційні вимоги представника є необґрунтованими і не можуть бути задоволені.

Керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт – ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребел» – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року про арешт майна – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

О.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Крот