Ухвала суду № 72765782, 13.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/453/18 Справа № 196/607/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів: Коваленко В.Д.,

ОСОБА_2

при секретарі Пінчук Е.О.

за участю прокурора Харів Н.А.

обвинувачених ОСОБА_3,

ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою прокурора Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого: 30.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від його відбування з випробувальним строком 2 роки на підставі ст. 75 КК,

а також щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040600000058,-

встановила:

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.

Рішення суду обґрунтовано наступним.

Згідно обвинувального акта дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані як незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, із завданням великої матеріальної шкоди.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нанесли потерпілому ОСОБА_6 численні удари кулаками в голову, чим спричинили останньому тілесні ушкодження віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, тобто з насильством небезпечним для життя і здоров’я потерпілого.

Суд вважає, що органом слідства не наведені дані про розмежування, яке саме насильство від дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було небезпечними для життя, а які для здоров’я потерпілого.

Крім того, з формулювання обвинувачення вбачається, що автомобіль «Mercedes Benz CLK 320» з державним реєстраційним номерним знаком «ВІ 3535 АС», не зазнав будь-яких пошкоджень. Його технічний стан не погіршився, а отже органом досудового розслідування при кваліфікації дій обвинувачених за ознакою заподіяння великої матеріальної шкоди, було допущено порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Враховуючи обов’язок суду роз’яснювати суть обвинувачення, суд при такому його формулюванні позбавлений можливості це зробити у разі призначення до розгляду справи, оскільки його суть є не зрозумілою, неоднозначною і сумнівною.

Крім того, органом слідства в якості потерпілого визнано ОСОБА_6 Між тим, із обвинувального акту вбачається, що автомобіль «Mercedes Benz CLK 320» належить ОСОБА_7, статус якого у справі не визначений.

Разом з тим, відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування 14.02.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо злочинів такої категорії.

З Реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що захисник обвинуваченим був призначений лише 20.02.2017 року, тобто, після допиту в якості підозрюваних та після обрання запобіжного заходу.

Вказані процесуальні порушення, на думку суду першої інстанції, є перешкодою для призначення справи для розгляду, тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Прокурор не погодився з вказаним рішенням суду. В своїй скарзі просить його скасувати в зв’язку з істотними порушеннями процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили протиправні дії та почали наносити ОСОБА_6 численні удари кулаками в голову, чим спричинили останньому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я.

Під насильством, небезпечним для життя і здоров'я, визнається спричинення легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження.

Таким чином, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини вчиненого злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на вимоги закону та формулювання обвинувачення.

Наведені фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною фабулою. А висновки суду про незрозумілість, неоднозначність та сумнівність пред’явленого обвинувачення вказують на те, що суд, в порушення процесуального законодавства, вдався до оцінки обставин та доказів щодо обставин злочину та правильності правової кваліфікації.

Вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що фактичним володільцем транспортного засобу, як об’єкта злочину є ОСОБА_6

Даний факт підтверджено під час його допиту, про те, що придбав автомобіль у ОСОБА_8 у грудні 2016 року без перереєстрації. Тобто фактично володів вказаним рухомим майном.

Під час досудового розслідування 14.02.2017 року з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Дніпропетровській області було залучено захисника ОСОБА_9 для вручення обвинуваченим повідомлення про підозру, допиту їх в якості підозрюваних та обрання запобіжного заходу. За таких обставин вважає, що право обвинувачених на захист було реалізовано.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_6 в засідання суду апеляційної інстанції не з’явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Дані про поважність неявки до суду не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за їх відсутності, відповідно до вимог ст. 405 КПК.

Заслухавши суддю–доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, а ухвалу скасувати, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судове рішення, згідно зі ст. 370 КПК, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні, у відповідності до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, суд першої інстанції має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акта, за умови його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Вказаною нормою законодавець встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом першої інстанції прокурору.

Його повернення передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Даною ж нормою передбачено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на вимоги закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Як вбачається з обвинувального акта, вказані вимоги закону органом досудового розслідування були дотримані в повному обсязі.

Посилання суду на відсутність в ньому розмежування застосованого обвинуваченими насильства не ґрунтується на вимогах закону, оскільки під небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу розуміється заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Як вбачається з обвинувального акта, елементи об’єктивної сторони злочину інкримінованого обвинуваченим викладені зрозумілою мовою, вони містять дані, які підлягають обов’язковому доказуванню, правова кваліфікація вказана з посиланням на відповідні вимоги закону, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Наведене в своїй сукупності дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Посилання суду першої інстанції про невірне визначення потерпілого по справі, неправильність кваліфікації дій обвинувачених за ознакою заподіяння великої матеріальної шкоди, порушення під час досудового розслідування права обвинувачених на захист, на думку колегії є передчасними і такими, які спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні злочину, яким завершує досудове розслідування.

Згідно з вимогами ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає ст.. ст. 291, 292 КПК України. Зокрема, суд має право прийняти таке рішення, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, або не зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону та формулювання обвинувачення, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

На переконання колегії суддів, вдавшись до оцінки обставин справи, правильності кваліфікації дій обвинувачених, доказів кримінального правопорушення та процесуальних порушень під час проведення досудового розслідування, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень на даній стадії судового провадження. Вказані сумніви у правильності висновків органа слідства суд в змозі застосувавши свої процесуальні повноваження реалізувати при розгляді справи по суті без звертання уваги прокурора на зміну обвинувачення, оскільки на суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладається обов’язок, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, а також обов’язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про повернення прокурору обвинувального акта з підстав його не відповідності вимогам КПК України є помилковим. Тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню. Ухвала скасуванню з призначенням нового судового розгляду справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, –

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області – задовольнити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – скасувати призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_2