Постанова № 72765111, 16.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/264/16-ц Номер провадження 22-ц/775/238/2018

Єдиний унікальний номер 225/264/16-ц Головуючий у 1 інстанції Мигалевич В.В.

Номер провадження 22-ц/775/238/2018 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/264/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_3,

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року, ухвалене в залі судового засідання Дзержинського міського суду Донецької області о 13-49 годині, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернулись до суду з даним позовом, в якому просили стягнути з ТОВ «Фірма «Престиж» та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 16 березня 2017 року провадження у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ТОВ «Фірма «Престиж», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині позовних вимог до ТОВ «Фірма «Престиж» закрито.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість по кредитному договору № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року у розмірі 811992,79 грн., судовий збір у розмірі 12179,90 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_3, просила рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального та процесуального права: судом першої інстанції не були витребувані та досліджені документи, які б підтверджували належне повідомлення позивачем відповідача (поручителя) про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідач не отримувала ніякої вимоги, а банк жодним чином не підтвердив сам факт отримання такої вимоги особисто відповідачем. Суд не дав належної оцінки тій обставині, що початком строку, коли боржник може вважатися таким, що не виконує зобов’язання за кредитним договором є 09 квітня 2015 року, тобто останнім строком пред’явлення вимог до поручителя є 09 жовтня 2015 року. Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов’язання має бути пред’явлено в межах строку дії поруки (6 місяців), тому відносини між відповідачем, як поручителем, та боржником (ТОВ «Фірма «Престиж), на момент звернення з позовом до суду позивачем, вже були припинені. Не можна вважати, що позивач реалізував своє право на звернення за захистом своїх прав протягом шестимісячного строку, адже поданий позов 01 жовтня 2015 року був повернутий, а отже вважається таким, що неподаний. Звернення до суду 20 січня 2016 року відбулося зі спливом шестимісячного строку. Отже, провадження судом було відкрито після передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку пред’явлення вимог до поручителя, тобто порука припинилась.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначив, що Банк виконав свої зобов’язання згідно приписів Кредитного договору в повному обсязі, однак боржник свої зобов’язання не виконує. З 9 квітня 2015 року у позичальника виникла прострочена заборгованість по відсоткам. У разі порушення Боржником зобов’язання, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі як від Боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту до 08 квітня 2015 року, сплачуючи щомісячні проценти за користуванням кредиту у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитної лінії. Отже, поряд з установленим строком дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів. З часу несплати кожного з платежів починається перебіг встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя. Цей строк позивачем не пропущено, оскільки вони звернулись до суду з позовом 25 вересня 2015 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3

підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_4 до суду не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

На підставі п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконав свої обов’язки по наданню кредиту, відповідач не виконав покладені на неї договором поруки зобов’язання по поверненню кредиту, позивач у встановлений ст. 559 ЦК України шестимісячний строк звернувся з вимогою про стягнення боргу з поручителя, договір поруки не вважається таким , що був припинений.

Але з такими висновками суду погодитися неможливо

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 05 березня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фірма «Престиж» укладено кредитний договір № ККРОВ.1500.010, за умовами якого надано кредит в розмірі 900 000,00 грн. у вигляді поновлюваної кредитної лінії до 04 червня 2014 року, процентна ставка за користування кредитом 19,00% річних, 04 червня 2014 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої була проведена реструктуризація простроченої за цим договором заборгованості, а саме: продовжено термін користування кредитом до 08 жовтня 2014 року; процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 22% річних; внесені відповідні зміни у графік зменшення ліміту; процентна ставка за користування кредитом при порушенні строків погашення заборгованості за користування кредитом встановлена у розмірі 32 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 17 вересня 2014 року до Кредитного договору знов було внесено зміни до п. 2.5 кредитного договору, відповідно до яких термін користування кредитом встановлений до 08 квітня 2015 року. Відповідні зміни було внесено у графік зменшення ліміту кредитної лінії - п. 2.5 Кредитного договору.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник ТОВ «Фірма «Престиж» умови кредитного зобов’язання в частині щомісячного погашення кредиту не виконала, тому станом на 18 вересня 2015 року склалася заборгованість по тілу кредиту в сумі 899450 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 23428,93 грн. сума пені – 4268,10 грн. (т.1 арк.спр.7-10).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов‘язання боржником.

09 жовтня 2013 року в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_4 укладено Договір поруки № РХ029031.8864.007 , згідно якого вона зобовязується відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «Фірма «Престиж» зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, витрат кредитора.

05 березня 2014 року сторони по справі уклали додаткову угоду № 1 до Договору поруки № РХ029031.8864.007 від 09 жовтня 2013 року.

04 червня 2014 року у Договір поруки було внесено зміни Додатковою угодою № 2, оскільки відповідні зміни було внесено до Кредитного договору Додатковою угодою № 1 від 04 червня 2014 року.

У зв`язку з укладенням 17 вересня 2014 року Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору Позивач та Поручитель внесли відповідні зміни і до Договору поруки, про що 17 вересня 2014 року уклали додаткову угоду № 3 до Договору поруки.

Згідно із частини четвертої статті 559 цього Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 6.1 договору поруки № РХ029031.8864.007 від 09 жовтня 2013 року передбачено, що порука та відповідальність Поручителя припиняється лише після виконання зобовязань у повному обсязі (т. 1 арк.спр. 24).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, договором поруки не визначений строк після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

За змістом кредитного договору №ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року, за виконання якого поручився відповідач (п.8.1) встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором (арк..спр.11-15), тобто конкретний строк не визначено, але пунктом 1.1.2 встановлено термін користування кредитом, який з урахуванням змісту додаткових угод остаточно складає до 8 квітня 2015 року включно (арк..спр.17).

Виходячи з викладеного шестимісячний строк, за спливом якого у разі не пред’явлення вимог до поручителя припиняється порука, почав відраховуватись з 9 квітня 2015 року і відповідно спливає 9 жовтня 2015 року.

Позовна заява по даній справі надійшла до суду 20 січня 2016 року (арк..спр.2), передана на пошту для відправлення до суду 12 січня 2016 року (арк..спр.47), тобто після спливу шестимісячного строку для пред`явлення вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк не пропущено, оскільки 01 жовтня 2015 року до суду надійшла позовна заява ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку» до ТОВ «Фірма «Престиж», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту ухвали судді Дзержинського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року у цивільній справі № 2/225/2482/2015 дана позовна заява залишена без руху, оскільки не оплачена судовим збором (т. 2 арк. спр. 94).

Згідно ухвали судді Дзержинського міського суду Донецької області від 16 грудня 2015 року вказаний вище позов було повернуто позивачу у звязку з тим, що останнім не було сплачено суму судового збору при зверненні до суду (т. 2 арк. спр. 95).

Згідно ч. 1 ст. 122 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час винесення ухвали, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановлює ухвалу, в якій зазначається підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивачу і надає йому строк для усунення недоліків. Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов’язання має бути пред’явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки було пред’явлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

З огляду на те, що провадження у справі за першим позовом до поручителя не було відкрито, поданий позов було визнано неподаним та повернуто позивачу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт звернення до суду 01 жовтня 2015 року із позовом до поручителя свідчить про дотримання шестимісячного строку для звернення з вимогою до поручителя

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, які суд визнав встановленими, недоведені; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Виходячи з викладеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення складений 16 березня 2018 року.

Головуючий