Рішення № 72764589, 16.03.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1819/17

Провадження № 2/188/122/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

в складі :

головуючого судді Ніколаєвої І.К.

за участю : секретаря судового засідання Карпенко С.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду з позовною заявою до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області,третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.05.2009 року помер його батько ОСОБА_3,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 278019 від 02.06.2009 року. Після його смерті залишилося спадкове майно яке складається з житлового будинку, розташованого по вул.. Козацька,178 в смт. Петропавлівка, Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами відповідно до технічного паспорту, згідно звіту про грошову оцінку майна його ринкова вартість станом на 04.10.2017 року складає 49557 гривен 00 копійок.

За життя ОСОБА_3, збудував будинок та проживав у ньому все життя. Згідно даних Павлоградського МБТІ право власності на вищезазначений житловий будинок не зареєстровано. Земельна ділянка під житловим будинком по вул.. Козацька,178 в смт. Петропавлівка, Дніпропетровської області не приватизована. Відповідно до рішення Петропавлівської селищної ради № 9 від 13 травня 1966 року ОСОБА_3 було надано земельну ділянку для забудови та дозвіл на будівництво житлового будинку по вул.. Червоноармійська,178 .

За життя спадкодавець ОСОБА_3,заповіту не склав.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла його дружина ОСОБА_4, так як проживала у цьому будинку та після смерті чоловіка залишилась проживати у ньому . Заяву про прийняття спадщини вона не подавала, так як через короткий час після смерті чоловіка вона померла.

Крім позивача спадкоємцем першої черги є його сестра – ОСОБА_2,але вона проживає у своєму будинку і заяву про прийняття спадщини не подавала та не має наміру подавати.

З приводу оформлення спадкових прав позивач звертався до Петропавлівської державної нотаріальної контори, але 18.05.2011 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв’язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок. Також нотаріус роз’яснив позивачу про необхідність звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Тому позивач змушений звернутися до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що його батько ОСОБА_3 сам збудував будинок і проживав в ньому, але належним чином право власності на себе не оформив через що нотаріально прийняти спадщину він не може, просить позов задовольнити.

Відповідач по справі в судове засідання не з’явився надав заяву про розгляд справи у відсутні представника.

Третя особа по справі надала заяву про розгляд справи в її відсутність , проти задоволення позову не заперечує.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню,з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що 30.05.2009 року помер батько позивача ОСОБА_3, що підтверджується актовим записом №77 від 02 червня 2009 року внесеним відділом реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, родинні стосунки підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача.

За життя спадкодавець ОСОБА_3, заповіту не складав, отже у цьому випадку має місце спадкування за законом.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла його дружина ОСОБА_4Д, мати позивача, так як проживала у цьому будинку та після смерті чоловіка залишилась проживати у ньому.

Крім позивача спадкоємцем першої черги є його сестра – ОСОБА_2, але вона проживає у своєму будинку і заяву про прийняття спадщини не подавала та не має наміру подавати, проти задоволення позову не заперечує.

Позивач належним чином звернувся до нотаріальної контори із письмовою заявою щодо прийняття спадщини після померлого батька , але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, мотивуючи відмову відсутністю належним чином оформленого правовстановлюючого документа на житловий будинок (свідоцтва про право власності, договір купівлі-продажу) . Своє рішення нотаріус оформив належною постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.05.2011 року.

У позивача відсутній належним чином оформлений правовстановлюючий документ на вказаний будинок тому відмова нотаріуса є правомірною та відповідає вимогам чинного законодавства.

Але, суд враховує, що 13 травня 1966 року померлому спадкодавцеві, ОСОБА_3, була виділена земельна ділянка для будівництва по вул. Червоноармійська в смт. Петропавлівка , Петропавлівського району № 134, що підтверджується Рішенням № 9 Виконавчого комітету Петропавлівського селищної ради ( а.с.10).

23.02.1968 року також ОСОБА_3, видавався Дозвіл на проведення будівельних робіт по вул. Червоноармійській, смт. Петропавлівка відділом комунального господарства Петропавлівської селищної ради ( а.с.11).

Збудованому житловому будинку на даний час присвоєна адреса - вул. Козацька № 178, що підтверджується Рішенням Виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області № 50 від 29.09.2017 року ( а.с.12)

За життя ОСОБА_3 сам збудував вказаний житловий будинок, будівництво якого було завершено в 1968 році, проте на той час він не мав можливості визнати своє право власності на збудований будинок, оскільки до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних будинків в експлуатацію з метою подальшого оформлення права власності.

До серпня 1992 року оформлення права власності на ці будинки проводили органи місцевого самоврядування на основі висновку про технічний стан будинку, складений у бюро технічної інвентаризації і документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об’єкт, відповідно до листа Держбуду від 23.03.1999 року та п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.09.2009 року № 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на будівництво».

Та після прийняття Верховною Радою Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ці об’єкти приймають в експлуатацію як самовільно побудовані, але відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність осіб. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Це означає, що правові засади прийняття в експлуатацію об’єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.

До того ж як роз’яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, у період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року державна реєстрація нерухомого майна не проводилася в сільській місцевості, а право власності на житловий будинок підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради.

Відповідно до довідки Петропавлівської селищної ради № 1821 від 16.03.2018 року ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у житловому будинку № 178 вул. Козацька ( Червоноармійська) в смт. Петропавлівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області . В копії паспорта померлого ОСОБА_3 в графі реєстрація місця проживання також значиться вказана адреса.

Після закінчення будівництва ОСОБА_3 разом з дружиною та позивачем весь час проживали в даному будинку, і ніхто його право власності на житловий будинок до суду не оспорив. Позивач продовжує проживати у вказаному будинку, що підтверджується відміткою про реєстрацію у його паспорті ( а.с.4).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Від спадщини у вигляді житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 не відмовлялися, фактично її прийняв, оскільки проживав зі спадкодавцем і залишився проживати в спадковому будинку, утримує його, обробляє земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується постановою нотаріуса від 11.05.2011 року, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва на прийняття спадщини і право позивача потребує захисту в суді.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI та ст. 141 ЦПК України суд, врахувавши, що позивач прохає судові витрати покласти на нього, вважає за можливе судові витрати і сумі 640 гривень покласти на позивача.

Таким чином, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази позивача, надані ними на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.264, 265 ЦПК України, ст. 328, 1216, 1217, 1218,1225, 1261, 1267, 1268, ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Цивільний позов, ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1, як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності на домоволодіння по вул. Козацька ( Червоноармійська) в смт. Петропавлівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області що належало ОСОБА_3, померлому 30.05.2009 року, а саме: житловий будинок № 178 "А" площею 126,5 кв.м; гараж "Б" площею 49,7 кв.м; Сарай "Г" площею 12,4 кв.м; сарай " "Г 1" площею 3,8 кв.м; сарай "В" площею 18,7 кв.м; вбиральня "Е" площею 1,6 кв.м ; огорожа № 1-3.

Судові витрати покласти на ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.

Суддя ОСОБА_5