Ухвала суду № 72763873, 13.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"13" березня 2018 р.Справа № 922/3365/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на рішення державного виконавця (вх. № 5995 від 05.03.2018)

суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13)

по справі № 922/3365/17

за позовом Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Харківська область до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 35 772 778, 25 грн. за участю представників:

від скаржника (стягувача) - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 10.01.2018

від боржника - ОСОБА_2, за довіреністю № 38-3483/72 від 29.09.2015

від Відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України - ОСОБА_3, за довіреністю № 3951/20.3-03 від 29.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.11.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" суму основного боргу в розмірі 24 565472,10 грн.; пеню в сумі 989 424,24 грн.; інфляційні втрати в сумі 3 413 212,52 грн.; 3% річних в сумі 867 870,01 грн.; судовий збір в розмірі 240 000,00 грн. В решті позову відмовлено.

05.12.2017 на примусове виконання вищевказаного рішення Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який направлено стягувачеві.

05.03.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області від Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" надійшла скарга на рішення державного виконавця (вх. № 5995 від 05.03.2018), в якій скаржник просить: визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання ОСОБА_4 щодо повернення Наказу Господарського суду Харківської області № 922/3365/17 від 05.12.2017 р. Приватному акціонерному товариству «Харківська ТЕЦ-5» (код ЄДРПОУ 05471230) без прийняття до виконання; скасувати повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення Наказу Господарського суду Харківської області № 922/3365/17 від 05.12.2017 р. Приватному акціонерному товариству «Харківська ТЕЦ-5» (код ЄДРПОУ 05471230) без прийняття до виконання; зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 розпочати примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3365/17 від 23.11.2017 р. на підставі Наказу Господарського суду Харківської області № 922/3365/17 від 05.12.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2018 скаргу ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на рішення державного виконавця (вх. № 5995 від 05.03.2018) прийнято до розгляду та судове засідання призначено на "13.03.2018 р. о 12:00.

13.03.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області від КП "Харківські теплові мережі" надійшли пояснення на скаргу (вх. №6740), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

13.03.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу (вх. №6741) з копією матеріалів ВП № 55813681. Надані документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Повноважний представник скаржника (стягувача) у судовому засіданні подану скаргу на рішення державного виконавця підтримав повністю та наполягав на задоволенні викладених у ній обставин.

Повноважний представник боржника у судовому засіданні надав пояснення, в яких просив суд всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі обставини справи у їх сукупності та прийняте законне і обґрунтоване рішення. Також, вказав про те, що з опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції вбачається, що заява скаржника про примусове виконання рішення разом з оригіналом судового наказу та платіжного доручення про сплату авансового внеску було направлено на адресу органу ДВС листом 27.12.2017 року, тому, з огляду на те, що заяву було направлено у 2017 році, розмір авансового внеску стягувачем було обраховано та сплачено вірно.

Повноважний представник Відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України у судовому засіданні проти вимог скарги на рішення державного виконавця заперечив повністю, в обґрунтування заперечень зазначив про законність дій державного виконавця в ході виконавчого провадження, правомірність та обґрунтованість винесеного ним повідомлення.

За змістом ст.342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Розглянувши матеріали скарги Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на рішення державного виконавця (вх. № 5995 від 05.03.2018), розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та органу ДВС, суд встановив:

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 23.11.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" суму основного боргу в розмірі 24 565472,10 грн.; пеню в сумі 989 424,24 грн.; інфляційні втрати в сумі 3 413 212,52 грн.; 3% річних в сумі 867 870,01 грн.; судовий збір в розмірі 240 000,00 грн. В решті позову відмовлено.

05.12.2017 на примусове виконання вищевказаного рішення Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який направлено стягувачеві.

27.12.2017 стягувачем - ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» було направлено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС України) заяву про примусове виконання вищезазначеного рішення суду разом з оригіналом судового наказу від 05.12.2017, оригіналом платіжного доручення №2265 від 14.12.2017 про сплату авансового внеску у розмірі 32000,00 грн. та оригіналом довіреності на представника.

Вказане має своє документальне відображення, про що свідчить опис поштового вкладення у цінний лист та чеком поштового зв'язку із відтиском поштового відділення: 27.12.2017 (а.с. 122).

Зазначена заява про примусове виконання вищевказаного рішення суду разом з оригіналом судового наказу від 05.12.2017, оригіналом платіжного доручення №2265 від 14.12.2017 про сплату авансового внеску у розмірі 32000,00 грн. та оригіналом довіреності на представника надійшли до органу ДВС 03.01.2018, про що свідчить реєстр поштових відстежень із сайту Укрпошти (а.с. 110-111). Одночасно, зі штрих коду UB Міністерства юстиції України, який міститься на заяві про примусове виконання рішення суду вказано дату - 10.01.2018 р.

Як вбачається з матеріалів ВП №55813681, 16.02.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 було винесено повідомлення №20.1-681/13 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що 10.01.2018 р. на виконання до відділу ДВС надійшов виконавчий документ, до заяви про примусове виконання якого, додано квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 32000,00 грн. А з огляду на положення Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», ст. 8 якого визначає розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році - 3 723 грн., тому розмір авансового внеску, мав становити 37230, 00 грн.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання викладеного у Повідомленні № 20.1-681/13 від 16.02.2018 р. є протиправним.

Так, скаржник стверджує, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

На виконання зазначених норм законодавства, стягувач звернувся до відділу ДВС України із заявою про примусове виконання вищезазначеного рішення суду.

При цьому, скаржником наголошено про те, що зазначена заява була подана до органу ДВС засобами поштового зв'язку 27.12.2017 р.

Враховуючи викладене, скаржником вказано про те, що днем пред’явлення виконавчого документа до виконання до відділу ДВС є саме 27.12.2017 р., при цьому, до заяви про примусове виконання рішення останнім було додано, зокрема, оригінал квитанції про сплату авансового внеску у розмірі 32000 грн., який було сплачено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 2017 році, встановленого ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом - 30075978, 87 грн.

Враховуючи вищенаведене скаржником наголошено про те, що на день пред’явлення виконавчого документа до відділу ДВС України до виконання, у стягувача згідно вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не було зобов’язання та правових підстав для сплати авансового внеску у розмірі 37230, 00 грн., який на думку державного виконавця мав бути сплачений.

Тому, скаржником наголошено про те, що визначення державним виконавцем розміру авансового внеску, необхідного для сплати з прив’язкою до дня надходження заяви до відділу ДВС України (10.01.2018 р.) у даному випадку позбавлене правового обґрунтування та спрямовано, на думку скаржника, на покладення на стягувача додаткових обов’язків, не передбачених чинним законодавством, що є протиправним.

В обґрунтування скарги на рішення державного виконавця скаржником також вказано про те, що положення п. 8 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не наділяє орган державної виконавчої служби правом на повернення виконавчого документа без виконання при сплаті авансового внеску у більшому та/або меншому від необхідного (визначеного Законом) розміру. Лише при несплаті авансового внеску (ненаданні підтверджуючого документа) виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

Таким чином, на думку скаржника, сплата стягувачем авансового внеску у розмірі 32000,00 грн. та надання оригінала відповідної квитанції до відділу ДВС України, про що також зазначено у оскаржуваному повідомленні, не надавало державному виконавцю правових підстав для повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання на підставі згаданого вище п.8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, в обґрунтування скарги стягувачем вказано про те, що оскаржуване повідомлення складено та надіслано державним виконавцем відділу ДВС України стягувачу 16.02.2018, тобто, доведено зміст прийнятого рішення до відома стягувача із грубим порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тому, за правовою позицією скаржника, державним виконавцем відділу ДВС України ОСОБА_4 було прийнято протиправне рішення за відсутності правових підстав та було складено з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали скарги, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Згідно ч. 2 вказаної вище статті неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно частини 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Згідно з ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до змісту частин першої-третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що полягають у здійсненні заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Таким чином, перевіряючи законність дій державного виконавця в ході виконавчого провадження, правомірність та обґрунтованість винесених ним документів, суд повинен перевірити їх відповідність законодавству, яке регулює саме порядок та підстави вчинення ним відповідних дій.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою, другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

З платіжного доручення № 2265, яке було додано стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження, вбачається, що ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" 14.12.2017 р. було сплачено авансовий внесок на виконавче провадження у розмірі 32000,00 грн., що становить 2 % від суми, що підлягає стягненню.

При цьому, днем пред’явлення виконавчого документа до виконання до відділу ДВС є - 27.12.2017 р., тому до заяви про примусове виконання рішення стягувачем у встановленому законом порядку було додано оригінал квитанції про сплату авансового внеску у розмірі 32000 грн., який було сплачено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 2017 році, встановленого ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом - 30075978, 87 грн.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з доводами скаржника про те, що на день пред’явлення виконавчого документа до відділу ДВС України до виконання, у стягувача згідно вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не було зобов’язання та правових підстав для сплати авансового внеску у розмірі 37230, 00 грн., який на думку державного виконавця мав бути сплачений.

Тому, визначення державним виконавцем розміру авансового внеску, необхідного для сплати з прив’язкою до дня надходження заяви до відділу ДВС України (10.01.2018 р.) у даному випадку позбавлене правового обґрунтування.

Окрім того, суд звертає увагу на те, оскаржуване повідомлення складено та надіслано державним виконавцем відділу ДВС України стягувач у 16.02.2018, тобто, доведено зміст прийнятого рішення до відома стягувача із порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тому, державним виконавцем відділу ДВС України ОСОБА_4 було прийнято протиправне рішення за відсутності правових підстав та було складено з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно абз. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також слід зазначити, що серед основних засад виконавчого провадження, законодавець у ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виділив, серед таких, як законність, справедливість, неупередженість та об’єктивність, таку засаду як - розумність строків виконавчого провадження.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 статті 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 з винесення повідомлення про повернення наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/3365/17 від 05.12.2017 р. Приватному акціонерному товариству «Харківська ТЕЦ-5» (код ЄДРПОУ 05471230) без прийняття до виконання, не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та є неправомірними.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 343 ГПК України).

В даному випадку судом було достеменно досліджено матеріали виконавчого провадження та встановлено наявність порушення прав стягувача при винесенні оскаржуваного повідомлення про повернення наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/3365/17 від 05.12.2017 р. стягувачу.

Слід також зазначити, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог скарги Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на рішення державного виконавця (вх. № 5995 від 05.03.2018) шляхом постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 1-3, 18, 232-236, 255, 256, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на рішення державного виконавця (вх. № 5995 від 05.03.2018) задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 з винесення Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 16.02.2018 р. №20.1-681/13 неправомірними.

Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 усунути встановлені судом порушення та поновити порушене право шляхом прийняття до примусового виконання наказ Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 року по справі № 922/3365/17.

Про виконання ухвали, постановленої за результатом розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 345 ГПК України).

Копію даної ухвали направити учасникам справи та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) до відома.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 10 днів з дня ії проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення (ухвали), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали 16.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_5/справа №922/3365/17/