Постанова № 72763210, 13.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2018 р. Справа№ 910/13907/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 13.03.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 (повний текст складено 07.11.2017)

у справі №910/13907/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест»

про стягнення 112 893,50 грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі, позивач або КП «Київжитлоспецексплуатація») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест» (далі, відповідач або ТОВ «Поверхность-Інвест») про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1946 від 01.09.2012 у розмірі 112 893,50 грн., з яких: 91 512,24 грн. - основна заборгованість, 13 968,53 грн. - пеня, 5 955,93 грн. - інфляційна складова боргу, 1 456,80 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1946 від 01.09.2012, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за період з січня 2016 року по грудень 2016 року виникла основна заборгованість в розмірі 91 512,24 грн., на яку позивачем нараховані пеня згідно пункту 2.3.7. вказаного договору, а також 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/13907/17 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» суму основного боргу у розмірі 91 512 (дев'яносто одну тисячу п'ятсот дванадцять) грн. 24 коп., пеню в розмірі 8 306 (вісім тисяч триста шість) грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 955 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 1 456 (одну тисячу чотириста п'ятдесят шість) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 519 (одну тисячу п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 62 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт порушення відповідачем умов Договору №1946 від 01.09.2012 в частині повної та своєчасної оплати отриманих від позивача комунальних послуг за період січень-грудень 2016 року належним чином доведений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 91 512,24 грн., а також нарахованих на нього сум 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Водночас, суд застосував до вимог позивача про стягнення пені за період з лютого по липень 2016 року наслідки спливу строку позовної давності та, перевіривши розрахунок пені за період з 17.08.2016 по 31.12.2016 в межах подвійної облікової ставки НБУ, з врахуванням того, що строк оплати узгоджено сторонами не пізніше 23 числа поточного місяця, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені частково в розмірі 8 306,83 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/13907/17 скасувати частково і прийняти нове рішення про стягнення боргу за період січень-липень 2016 року в сумі 63 838,92 грн., інфляційних втрат в сумі 1 447,86 грн., 3% річних в сумі 609,09 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом не з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме обставини щодо фактичного надання послуг за період з 01.08.2016 по 31.12.2016, оскільки додатковою угодою від 01.08.2016 сторони дійшли згоди про припинення (розірвання) договору №1946 від 01.09.2012 з 01.08.2016, а відтак після вказаної дати послуги не надавались. Користування приміщенням після припинення дії договору не породжує, на думку відповідача, автоматичне отримання останнім будь-яких послуг, у тому числі з опалення, водопостачання, електропостачання.

Судом не надано оцінку доказам, наданим відповідачем, про те, що в 2015 році одним із співвласників будинку 48-Б по вул. Хрещатик ТОВ «Пропріо-Рітейл» було здійснено реконструкцію приміщень й пошкоджено систему мереж теплопостачання, внаслідок чого в 2015-2016 роках опалювальний сезон розпочався з затримкою в 1,5 місяці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 18.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, подальший розгляд справи здійснюється у відповідності до Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності з 15.12.2017.

18.01.2018 від представника відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів, які не могли бути подані до суду першої інстанції, та долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_2 від 16.01.2018, факсограми №058/4-10929 від 21.11.2017 Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, протоколу наради Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА від 23.11.2017, акту від 23.11.2017 з додатками до нього. Вказане клопотання мотивоване тим, що заяву свідка відповідач не міг надати суду раніше, оскільки вона не була засобом доказування згідно попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України, а решта документів не могла бути подана до суду першої інстанції, оскільки останні були отримані вже після прийняття оскарженого рішення в даній справі.

Колегія суддів, керуючись статтями 73, 80, 88, 207, 269 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила поновити відповідачу строк для подання вищевказаних доказів та долучила їх до матеріалів справи. Відповідна оцінка вказаним доказам буде надано судом у мотивувальній частині постанови згідно вимог Господарського процесуального кодексу України.

18.01.2018 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. У відзиві позивач наголосив, що загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між субабонентами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному субабоненту щомісячно, у тому числі й відповідачу, направляються платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. Теплова енергія та послуги з технічного обслуговування фактично надавалися до приміщення відповідача протягом всього спірного періоду, а саме з січня 2016 року по грудень 2016 року.

У судовому засіданні 18.01.2018 було оголошено перерву до 20.02.2018.

20.02.2018 представник відповідача подав клопотання про поновлення відповідачу строку для подання доказів, а саме адвокатського запиту від 31.01.2018 та відповіді КП «Київжитлоспецексплуатація» від 14.02.2018 №062/15/01/03-808, оскільки під час наради Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА 23.11.2017 відповідачу стало відомо зі слів представника позивача про те, що позивач опломбував вентилі теплопостачання в 2016 році.

У свою чергу, представник позивача подав 20.02.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про поновлення позивачу строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи нарядів про включення та відключення від теплопостачання будинку №48 А, Б, 50Б по вул. Хрещатик за 2015-2016 та 2016-2017 опалювальні періоди, видані ПАТ «Київенерго», відомості обліку споживання теплової енергії в будинку №48 А, Б, 50Б по вул. Хрещатик (показники лічильника за 2015-2016 та 2016-2017 опалювальні періоди). Позивач зазначив, що не міг подати до суду вказані докази раніше, оскільки питання щодо відсутності теплопостачання в будинку №48 А, Б, 50Б по вул. Хрещатик виникло в процесі розгляду справи та дослідження її матеріалів в суді апеляційної інстанції.

Суд, враховуючи те, що питання із приводу наявності чи відсутності теплопостачання після 01.08.2016 в будинку №48Б по вул. Хрещатик є предметом дослідження в даній справі, враховуючи доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, ухвалив поновити позивачу та відповідачу строк для подання вищевказаних доказів та долучив їх до матеріалів справи з огляду на норми статей 73, 80, 88, 207, 269 Господарського процесуального кодексу України та з метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в даній справі.

У судовому засіданні 20.02.2018 було оголошено перерву до 13.03.2018.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати частково і прийняти нове рішення про стягнення боргу за період січень-липень 2016 року в сумі 63 838,92 грн., інфляційних втрат в сумі 1 447,86 грн., 3% річних в сумі 609,09 грн., в іншій частині у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Із матеріалів справи вбачається, що між КП «Київжитлоспецексплуатація» та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», 16.11.2002 було укладено договір №153-8567-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді по вул. Хрещатик 48-А,Б, 50 Б,В.

ТОВ «Поверхность-Інвест» є власником нежилого приміщення загальною площею 450,30 кв.м., що складає 46/100 частин від нежилих приміщень площею 968,7 кв.м., що знаходяться в будинку №48 літ. «Б» по вул. Хрещатик в м. Києві. Дана обставина підтверджується договором про розірвання договору купівлі-продажу від 06.10.2010, зареєстрованого в реєстрі №2908, актом прийому-передачі приміщень від 07.10.2010 до вказаного договору, розподільчим балансом, затвердженим загальними зборами учасників ТОВ «ВІРУ» №1 від 23.05.2012, та додатком №1 до нього.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.09.2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест» (споживач) укладено Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1946 (далі, Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Хрещатик, 48 літ. А, Б, 50 літ. Б, В.

Відповідно до пунктів 2.2.1., 2.2.2. Договору підприємство зобов'язано розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Згідно з пунктом 2.3.6. Договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

За умовами пункту 2.3.7. Договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Цей договір набуває чинності з 01.09.2012 та діє до 01.09.2013 (пункт 6.1. Договору).

Відповідно до пункту 2 Додатку №2 до Договору (Порядок розрахунків за теплову енергію) споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточні місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

За умовами пункту 3 Додатку №2 до Договору сплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 3.4. Додатку №2 до Договору у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (пункт 3 цього договору) підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2) (пункт 3.5. Додатку №2 до Договору).

Як зазначає позивач, станом на момент розгляду справи відповідач заборгував позивачу за період з січня 2016 року по грудень 2016 року 91 512,24 грн. вартості теплової енергії, що вбачається із розрахунків фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі табуляграм ПАТ «Київенерго» відповідно до Розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, та технічного обслуговування системи центрального опалення та холодного водопостачання, яке нараховано згідно із калькуляцією від 04.11.2015 на підставі п. 2.3.6 договору та п 3.5 додатку №2 до договору.

Позивачем до позовної заяви додані акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем ЦО та ГВП нежилих приміщень, а саме №1946/1601 за січень 2016 на суму 26 363,93 грн., №1946/1602 за лютий 2016 року на суму 19 650,91 грн., №1946/1603 за березень 2016 року на суму 18 307,65 грн., №1946/1604 за квітень 2016 року на суму 6 907,41 грн., №1946/1605 за травень 2016 року на суму 1637,29 грн., №1946/1606 за червень 2016 року на суму 1 637,29 грн., №1946/1607 за липень 2016 року на суму 1 637,29 грн., №1946/1609 за вересень 2016 року на суму 3 274,58 грн., №1946/1610 за жовтень 2016 року на суму 1 637,29 грн., №1946/1611 за листопад 2016 року на суму 9 230,78 грн., №1946/1612 за травень 2016 року на суму 11 893,38 грн., а всього на суму 102 177,80 грн., підписані зі сторони позивача, а також розрахунки нарахувань за вказаний період.

Із метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №155/1/03-3680 від 02.06.2016, в якій Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» повідомило, що за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги по технічному обслуговуванню системи ЦО, запропонувало провести звірку розрахунків та здійснити погашення заборгованості.

Відповідач зазначену вище претензію отримав, проте відповіді на неї не надав та заборгованість не погасив.

Тому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих комунальних послуг (теплова енергія, технічне обслуговування системи ЦО) з січня 2016 року по грудень 2016 року, в результаті чого позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 112 893,50 грн., з яких: 91 512,24 грн. - основна заборгованість, 13 968,53 грн. - пеня, 5 955,93 грн. - інфляційна складова боргу, 1 456,80 грн. - 3% річних.

Відповідач, натомість, заперечуючи проти позову, зазначав, що Додатковою угодою від 01.08.2016 про припинення договору №1946 від 01.09.2012 сторони дійшли згоди про припинення (розірвання) договору №1946 від 01.09.2012 з 01.08.2016, а тому споживання послуг за Договором після 01.08.2016 ним не здійснювалось, а відповідні нарахування позивача за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року є безпідставними. Крім того, за твердження відповідача, послуги позивачем згідно Договору надавались неналежним чином, опалювальний сезон в 2015-2016 роках розпочинався із затримкою в 1,5 місяці.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалося, згідно з пунктом 2.3.6. Договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Судом встановлено, що позивачем надавались, а відповідачем були спожиті послуги за Договором у період з січня 2016 року по грудень 2016 року на загальну суму 102 177,80 грн.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію у спірному періоді, які додані до позовної заяви, копіями облікових карток ПАТ «Київенерго» за опалювальний період з січня 2016 року по грудень 2016 року по Договору №15385679 на постачання теплової енергії у гарячій воді по вул. Хрещатик №48-А,Б, 50 Б,В; копіями відомостей обліку споживання теплової енергії в будинку №48-А,Б, 50 Б,В по вул. Хрещатик за спірний період (вказані документи додані позивачем до клопотання від 20.02.2018).

Також, позивачем надані до матеріалів справи реєстри видачі платіжних документів за спірний період відповідачу, у яких зазначено дату та прізвище отримувача документів, а також містяться підписи за одержані платіжні документи.

Натомість, відповідач здійснив оплату за спожиті послуги лише у січні 2016 року на суму 10 665,56 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 91 512,24 грн. (102 177,80 грн. - 10 665,56 грн.), у зв'язку з чим колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості у заявленому розмірі обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, які полягають у відсутності в КП «Київжитлоспецексплуатація» правових підстав для стягнення заборгованості за договором №1946 від 01.09.2012 за період з 01.08.2016 по січень 2017 року, оскільки додатковою угодою від 01.08.2016 вказаний договір є припиненим, суд зазначає наступне.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, у пункті 6.3. Договору сторони передбачили, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати фактично спожитих послуг за отриману теплову енергію та технічне обслуговування системи ЦО до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу (орендарю, власнику, або балансоутримувачу приміщення).

Таким чином, заперечення відповідача жодним чином не спростовують наявність у нього зобов'язання щодо оплати спожитих ним послуг в період з 01.08.2016 по січень 2017 року.

Твердження скаржника із приводу того, що теплопостачання приміщень будинку по вул. Хрещатик №48-А, Б в м. Києві не здійснюється з початку опалювального сезону 2016-2017 років не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження відсутності теплопостачання у спірному періоді відповідачем до клопотання від 18.01.2018 до суду апеляційної інстанції були надані факсограма №058/4-10929 від 21.11.2017 Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, протокол наради Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА від 23.11.2017, акт від 23.11.2017 з додатками до нього.

Вказані докази не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки останні не підтверджують факт відключення теплопостачання, перекриття та опломбування вентилів вводу теплопостачання у період з січня 2016 року по грудень 2016 року.

Так, факсограма №058/4-10929 від 21.11.2017 стосується повідомлення, у тому числі відповідача, про необхідність прибуття на нараду Департаменту житлово-комунальної інфраструктури, яка відбудеться 23.11.2017, для вирішення питання підключення центрального опалення приміщення нежитлової будівлі по вул. Хрещатик, 50-Б.

Із протоколу наради Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА від 23.11.2017 вбачається, що ПАТ «Київенерго» спільно з КП «Київжитлоспецексплуатація» вирішили, зокрема, перевірити у термін до 27.11.2017 наявність пломб на вузлах обліку теплової енергії житлових будинків на вул. Хрещатик, 48-А та 48-Б та зробити «розрив».

23.11.2017 представниками ТОВ «Поверхность-Інвест», ДП «Науково-виробниче об'єднання «Поверхность», СП «Арго Трейдінг, ЛТД» було складено акт про те, що в теплопункті, розташованому за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 50А, перекрито та опломбовано вентилі вводу теплопостачання приміщень будинків 48А, 48Б по вул. Хрещатик в м. Києві.

Отже, усі додані відповідачем до клопотання від 18.01.2018 документи датовані листопадом 2017 року та не містять у собі жодних відомостей про те, що відключення теплопостачання відбулося саме у спірному періоді, тобто з січня по грудень 2016 року, а лише підтверджують таке перекриття станом на відповідну дату - 23.11.2017, а відтак не беруться судом до уваги як належні, допустимі, достовірні та достатні у розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України докази, якими б могли бути підтверджені обставини, на які посилається скаржник.

Водночас, на противагу вказаним доводам відповідача, позивачем додані до клопотання від 20.02.2018 наряди, видані ПАТ «Київенерго», про підключення та відключення теплопостачання до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 48 А, Б, 50Б.

Так, позивачем надана копія наряду ПАТ «Київенерго» №52 від 15.12.2015 про включення опалення за адресою м. Київ, вул. Хрещатик 48 А, Б, 50Б.

Також, у матеріалах справи наявний лист позивача від 25.12.2015 №155/1/23-8570 (том 1, а.с. 151), направлений на адресу відповідача у відповідь на лист останнього №24 від 24.12.2015, в якому КП «Київжитлоспецексплуатація» доводить до відома ТОВ «Поверхность-Інвест», що опалення в адміністративному будинку за адресою м. Київ, вул. Хрещатик 48Б було підключене 18.12.2015.

Згідно наряду ПАТ «Київенерго» від 04.04.2016 №1427 у зв'язку із закінченням опалювального сезону опалення за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 48 А, Б, 50Б було відключене.

04.11.2016 ПАТ «Київенерго» видано наряд №1523 про включення опалення за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 48А,Б,50Б у зв'язку із початком опалювального сезону.

Отже, вказаними нарядами ПАТ «Київенерго» підтверджується факт теплопостачання у заявленому позивачем спірному періоді.

Посилання представника відповідача на безпідставне ненадання позивачем на його адвокатський запит акту перекриття теплопостачання у спірному періоді, у зв'язку з чим суд мав визнати обставину щодо відключення відповідача від теплопостачання у спірному періоді встановленою з огляду на положення частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач зазначає про відсутність у нього вказаних доказів з огляду на те, що перекриття теплопостачання в спірному періоді не здійснювалось, що підтверджується вищевстановленими обставинами справи.

Наряд на відключення будинку за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик 48 А, Б, 50Б від опалення був виданий ПАТ «Київенерго» лише 23.02.2017 (№4312), при чому підставою для видачі такого наряду вказано: «відключити за борг 142 502,88 грн.».

Однак, правовідносини, які склалися між сторонами після грудня 2016 року (тобто за межами заявленого позивачем спірного періоду), не є, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, предметом дослідження в даній справі та не впливають на висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2016 року по грудень 2016 року.

З огляду на зазначені обставини, не приймаються судом до уваги також посилання скаржника на факт затримки початку опалювального сезону в 2015-2016 роках, оскільки розрахунки позивачем здійснюються лише починаючи з січня 2016 року, у якому послуги надавались у відповідності до умов Договору.

Нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_2 від 16.01.2018, у якій останній повідомляє про відсутність теплопостачання з початку опалювального сезону 2016-2017 років, також не приймається судом до уваги як доказ відсутності опалення в спірному періоді, оскільки відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Факт відключення (перекриття, опломбування лічильника) теплопостачання здійснюється у порядку, передбаченому Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, та має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема, актом, та не може підтверджуватись лише поясненнями свідка.

Таким чином, вищенаведені заперечення скаржника жодним чином не спростовують наявності у нього зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в період з 01.08.2016 по січень 2017 року. Обґрунтованого контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу відповідачем суду не надано, а відтак висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 91 512,24 грн. правомірні, відповідають обставинам та матеріалам справи.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 13 968,53 грн. пені, 5 955,93 грн. інфляційних втрат та 1 456,80 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 91 512,24 грн., у тому числі й за період з серпня 2016 року по січень 2017 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 955,93 грн. інфляційних втрат та 1 456,80 грн. 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України правомірно задоволені судом першої інстанції. Доводів на спростування зазначеного відповідач в апеляційній скарзі не наводить.

Водночас, суд першої інстанції, з огляду на положення пункту 2.3.7. Договору щодо розміру та строків нарахування пені, а також враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені за період з лютого по липень 2016 року, перевіривши правильність розрахунку пені за період з 17.08.2016 по 31.12.2016 в межах подвійної облікової ставки НБУ, з врахуванням того, що строк оплати узгоджено сторонами не пізніше 23 числа поточного місяця, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені частково в розмірі 8 306,83 грн. Доводів на спростування правильності здійсненого розрахунку пені або будь-яких інших заперечень щодо правомірності стягнення з нього вказаних сум пені в апеляційній скарзі скаржник не наводить.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі про часткове задоволення позовних вимог обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поверхность-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/13907/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/13907/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/13907/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.03.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх