Постанова № 72762992, 15.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 910/17578/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 15.03.2018.

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017

у справі № 910/17578/17 (суддя Борисенко І.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

До Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання передати позивачу оригінали кредитних договорів №4С13774Д від 03.12.2013, №4С13775Д від 04.12.2013, №4С13773И від 09.12.2013, №4С14334И від 03.11.2014 укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Салтіз", всіх договорів забезпечення зобов'язань ТОВ "Салтіз" за згаданими кредитними договорами та первинних документів, що підтверджують надання кредитних коштів ТОВ "Салтіз" та інших документів, які засвідчують обов'язок боржника перед банком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.10.2016 між ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором, та ТОВ "Боранд Трейд", як поручителем, укладений договір поруки № 4С13774Д/П, за яким позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Салтіз" зобов'язань за кредитними договорами №4С13774Д від 03.12.2013, №4С13775Д від 04.12.2013, №4С13773И від 09.12.2013, №4С14334И від 03.11.2014, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Позивач повністю сплатив відповідачу суму боргу на загальну суму 583 041,05 грн. за кредитними договорами у відповідності з умовами укладеного договору поруки платіжними дорученнями №2341 від 21.10.2016, №2340 від 21.10.2016, №2339 від 21.11.2016, №2338 від 21.10.2016. Відсутність первинних документів не дає змоги позивачу звернутись до боржника з вимогою для погашення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017, у справі № 910/17578/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" відмовлені повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого Господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив, що твердження суду першої інстанції про те, що нормами закону не передбачено обов'язок передачі поручителю саме оригіналів документів не відповідають дійсності.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/17578/17.

Дане клопотання мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції було винесено за відсутності представника позивача та ознайомився з текстом повного рішення після офіційного оприлюднення 27.12.2017, а тому останній не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" у справі №910/17578/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 22.02.2018.

22.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача було подано заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на 15.03.2018.

В судовому засіданні 15.03.2018 представник відповідача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 без змін.

В судове засідання, призначене на 15.03.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учаснику судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір поруки № 4С13774Д/П.

Згідно із пунктом 1 договору поруки, предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Салтіз" (код за ЄДРПОУ 34563062) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 03.12.2013 № 4С13774Д (далі - кредитний договір1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1;

- кредитним договором від 04.12.2013 № 4С13775Д (далі - кредитний договір2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2;

- кредитним договором від 09.12.2013 № 4С13773И (далі - кредитний договір3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3;

- кредитним договором від 03.11.2014 № 4С14334И (далі - кредитний договір4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 4;

За доводами позивача, оскільки він як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитним договором -1, а саме погасив боргу в сумі 96 814 653,35 грн., кредитним договором -2, а саме погасив боргу в сумі 477 174 909,43 грн., кредитним договором -3, а саме погасив боргу в сумі 4 493 505,59 грн., кредитним договором -4, а саме погасив боргу в сумі 4 558 412,68 грн., тому відповідач у відповідності до умов договору поруки та статті 556 Цивільного кодексу України мав вручити йому оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора.

Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із пунктом 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Зі змісту наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що платіжним дорученням № 2338 від 21.10.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 96 814 653,35 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4С13774Д від 03.12.2013 згідно договору поруки №4С13774Д/П від 20.10.2016, платіжним дорученням № 2339 від 21.10.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 477 174 909,43 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4С13775Д від 04.12.2013 згідно договору поруки №4С13774Д/П від 20.10.2016, платіжним дорученням № 2340 від 21.10.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 4 493 505,59 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4С13773И від 09.12.2013 згідно договору поруки №4С13774Д/П від 20.10.2016, платіжним дорученням № 2341 від 21.10.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 4 558 412,68 грн.

В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4С14334И від 03.11.2014 згідно договору поруки №4С13774Д/П від 20.10.2016.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно із статтею 469 Цивільного кодексу України особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на частину 3 статті 553 Цивільного кодексу України та частину 3 статті 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Таким чином, із норм зобов'язального права, що містяться у розділі І книги 5 Цивільного кодексу України не випливає обов'язку відповідача передати позивачу оригінали документів.

Тобто, ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Слід зазначити, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до сатті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач жодним чином не довів та не надав жодного доказу щодо наявності права у нього на отримання оригіналів документів та відповідно не надав жодного доказу порушення свого права відповідачем, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/17578/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/17578/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/17578/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17578/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 16.03.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко