Рішення № 72762807, 05.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Справа № 911/3622/17

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ліневич Груп», м. Ірпінь Києво-Святошинського району

про стягнення 37605,00 грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 22.12.2017 №221217-6/с;

від відповідача: не з’явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ (далі по тексту ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернувся до господарського суду Київської області з позовом № 271117-31728/1/к від 27.11.2017 до відповідача – товариства обмеженою відповідальністю «Ліневич Груп», м. Ірпінь (далі по тексту ТОВ «Ліневич Груп»), в якому просить суд стягнути з відповідача 37605,00 грн. виплаченого страхового відшкодування та 1600,00 грн. судового збору.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та власником автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту від 30.01.2017, на виконання якого позивач платіжними дорученнями від 14.06.2017 та від 26.06.2017 виплатив страхувальнику 37605,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої працівниками відповідача, які, під час заливання бетоном 14 поверху будівництва за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 83, яке здійснює ТОВ «Ліневич Груп», допустили потрапляння будівельної суміші на припарковані поряд із будівництвом автомобілі.

Позивач твердить, що у висновку від 06.06.2017 про відсутність кримінального правопорушення, складеному лейтенантом поліції ОСОБА_3, було встановлено: 1) громадянин ОСОБА_4 в усних поясненнях працівникам поліції пояснив, що працює на посаді майстра будівництва в БК «Ліневич Груп»; 2) 26.05.2017 у вечірній час заливали бетоном 14 поверх будинку за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 83Б; 3) 27.05.2017 близько 17:00 стало відомо, що внаслідок заливання бетону було пошкоджено автомобілі, припарковані поряд із будівництвом, а саме краплі бетону потрапили на лакофарбове покриття.

Позивач, посилаючись ст. 993 ЦК України, твердить, що до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки. Також позивач, посилаючись на ст.1172 ЦК України, твердить, що відповідач зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівниками під час виконання своїх службових обов’язків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2017 порушено провадження у справі № 911/3622/17 та призначено її до розгляду на 26.12.2017.

В судове засідання 26.12.2017 представники сторін не з’явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відтак дослідивши матеріали справи, ухвалою від 26.12.2017 господарський суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання відклав на 22.01.2018 та встановив строк для подання відповідачем відзиву на позов до 10.01.2018.

В підготовче судове засідання 22.01.2018 з’явився представник відповідача, який заявив клопотання про відкладення судового засідання, зокрема з метою вивчення матеріалів справи та підготовки відзиву. Так представник відповідача твердив, що не отримував копії позову та ухвал суду.

Представник позивача в підготовче судове засідання 22.01.2018 не з’явився.

Ухвалою від 22.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 05.02.2018.

В підготовче судове засідання 05.02.2018 з’явився представник позивача, який позов підтримав в межах заявлених предмету та підстав, повідомив про те, що між сторонами спір не врегульовано, всі обставини справи викладені в позові, всі наявні у позивача докази додані до позовної заяви. Представник відповідача в підготовче судове засідання 05.02.2018 не з’явився без повідомлення причин неявки, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання був повідомлений особисто під розписку.

Ухвалою від 05.02.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018.

12.02.2018 до господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання 19.02.2018 з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання 19.02.2018 не з’явився.

В судовому засіданні присутній представник відповідача надав пояснення по суті позову, просив суд в позові відмовити, мотивуючи відсутністю в матеріалах справи доказів завдання шкоди страхувальнику позивача саме відповідачем ТОВ “Ліневич Груп”. Відповідач заперечує здійснення будівництва за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 83 Б, а БК “Ліневич груп”, зазначений у висновку про відсутність кримінального правопорушення від 06.06.2017, є іншою юридичною особою. Також відповідач заперечує наявність трудових відносин з майстром будівництва ОСОБА_4, а відтак наявність свого обов’язку відповідати перед третіми особами за його дії.

В судовому засіданні 19.02.2018 судом оголошено перерву до 05.03.2018, про що присутньому представнику відповідача було повідомлено особисто під розписку, а відсутньому позивачу шляхом надіслання відповідної ухвали.

28.02.2018 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі від 27.02.2018, у яких позивач твердить, що відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті «Ліневич Груп», об’єктом даного забудовника є ЖК «Версаль парк» за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 83Б. Також позивач твердить, що в ході електронної переписки із забудовником «Ліневич Груп» на запитання про точну назву та код компанії позивачу було надіслано скрін-шот із сайту Міністерства юстиції України, у якому було зазначено назву юридичної особи ТОВ «Ліневич Груп», код 35431883. Також позивач вважає доведеним перебування майстра будівництва ОСОБА_4 в трудових відносинах з ТОВ «Ліневич Груп», що було встановлено працівником поліції з його власних слів.

До пояснень позивачем було долучено копії роздруківок є електронних ресурсів (сайту «Ліневич Груп», роздруківки електронних лістів), а також копія адвокатського запиту від 27.02.2018 до Ірпінської ОДПІ щодо перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ТОВ «Ліневич Груп», а також заява представника позивача про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_4.

В судове засідання 05.03.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений 19.02.2018 особисто під розписку.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи громадянина ОСОБА_4 Так, відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або бо початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Між тим, представник позивача в підготовчому засіданні, яке було завершено 05.02.2018, повідомив суд, що всі особи, яких стосуються спірні відносини, беруть участь у справі, відповідно стверджував, що відсутня необхідність залучення третіх осіб.

Суд бере до уваги те, що у висновку про відсутність кримінального правопорушення від 06.06.2017 не було встановлено безпосередньої участі та вини громадянина ОСОБА_4 у проливанні бетонної суміші на припарковані автомобілі, відтак твердження позивача про наявність у відповідача права регресу до даної особи є безпідставними та голослівними. Фактично громадянин ОСОБА_4 пояснив лише, що напередодні ввечері здійснювалось залиття бетоном 14 поверху будівництва, та не зазначав, що він був свідком того, що бетонна суміш потрапила на автомобілі, відтак і твердження позивача про те, що він був свідком страхової події, є голослівними.

Разом із тим, залучення даної особи до участі у справі в якості третьої особи з метою отримання його свідчень процесуальним законом не передбачено. Згідно ст.ст. 88, 89 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, а судом свідок викликається за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. До того ж наявність чи відсутність трудових відносин даної особи з відповідачем ТОВ «Ліневич Груп» не може судом встановлюватися на підставі показань свідків, позаяк зазначений факт має відображатися (обліковуватись) у відповідних документах (частина 2 ст. 87 ГПК України).

Розглянувши позов ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до відповідача – ТОВ «Ліневич Груп», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 між позивачем (страховиком) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0038/17-Т/Ц7, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані із володінням, користуванням, розпорядженням наземним транспортним засобом – Автомолілем Ніссан Leaf державний номер НОМЕР_2 2013 року випуску, на наступних умовах:

- страхові ризики: викрадення, збитки, завдані ДТП, збитки внаслідок інших подій (зокрема внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових та непередбачуваних подій) (пункти 7.3, 222.2.3 договору);

- страхова сума 400 000,00 грн. (пункт 10);

- франшиза за ризиком збитки внаслідок інших подій 0,00 грн. (пункт 12.4);

- строк дії договору 15.02.2017 по 14.02.2017 (пункт 16);

- умови виплати страхового відшкодування: «на базі авторизованої СТО», без урахування експлуатаційного зносу (пункт 17.2, 17.3);

- при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлювання ТЗ, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО. В окремих випадках за згодою страховика розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи (пункт 27.10 договору).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

27.05.2017 ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою №300517-02408/к про настання події що має ознаки страхового випадку, та повідомив, що автомобіль був припаркований під будинком за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 85А; 27.05.2017 на автомобілі було виявлено плями будівельної суміші. 30.05.2017 представником страховика було складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), у якому відображено опис пошкодження, та визначено СТО для проведення відновлювального ремонту – «Автоальянс».

Згідно рахунку ТОВ «Автоальянс Київ» від 01.06.2017 №04662 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 склала 5 078,10 грн.

За зверненням власника автомобіля ОСОБА_2 національною поліцією було проведено відповідну перевірку та складено висновок про відсутність кримінального правопорушення від 06.06.2017. Так у даному висновку зазначено, що під час перевірки зі слів ОСОБА_4, яким укладено трудовий договір з БК «Ліневич Груп» на посаду майстра будівництва житлового 14-поверхового будинку за адресою м. Ірпінь, вул. Українська, 83Б, з’ясовано, що 26.05.2017 у вечірній час заливали бетоном 14 поверх вказаного будинку. 27.05.2017 стало відомо, що внаслідок заливання бетону було пошкоджено автомобілі, які були припарковані поряд із будівництвом, а саме краплі бетону потрапили на лакофарбове покриття.

13.06.2017 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено страховий акт №006.00543617-1, за яким вищевказану подію визнано страховим випадком та визначено суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику в сумі 5078,10 грн.

Платіжним дорученням від 14.06.2017 №78624 сума 5078,10 грн. була виплачена позивачем на рахунок безпосереднього виконавця відновлювального ремонту – ТОВ «Автоальянс Київ».

В процесі проведення робіт було виявлено необхідність проведення додаткових робіт та витрат. Згідно рахунку ТОВ «Автоальянс Київ» від 22.06.2017 №05419 остаточна вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 склала 37605,00 грн.

23.06.2017 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено страховий акт №006.00543617-2, за яким визначено суму додаткового страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику в сумі 32526,90 грн.

Платіжним дорученням від 26.06.2017 №98976 сума 32526,90 грн. була виплачена позивачем на рахунок безпосереднього виконавця відновлювального ремонту – ТОВ «Автоальянс Київ».

Таким чином, позивач у зв’язку із настанням страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту №0038/17-Т/Ц7 від 30.01.2017 виплатив страхове відшкодування всього в сумі 37 605,00 грн.

Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач твердить, що відповідач ТОВ «Ліневич Груп» є особою, яка відповідальна за завдані збитки, оскільки здійснює будівництво ЖК «Версаль Парк» за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 83Б, працівники ТОВ «Ліневич Груп» 26.05.2017 під час здійснення залиття бетоном 14 поверху будівництва, допустили потрапляння крапель бетонної суміші на припарковані автомобілі, чим завдали шкоди страхувальнику ОСОБА_2, а в порядку ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов’язків.

Зазначені твердження позивачем не доведені належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не надано доказів того, що будівництво за адресою м. Ірпінь, вул. Українська 83Б здійснює ТОВ «Ліневич Груп», оскільки позивачем не доведено, що БК «Ліневич Груп» (без зазначення коду ЄДРПОУ), про яку йдеться у висновку від 06.06.2017 про відсутність кримінального правопорушення, та ТОВ «Ліневич Груп» (код 35431883) є однією і тією ж юридичною особою.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак, навіть якщо допустити, що відповідач ТОВ «Ліневич Груп» та забудовник ЖК «Версаль Парк» «Ліневич Груп» є тією самою юридичною особою, про що твердить позивач, суду не подано жодних доказів того, що зазначена особа є безпосереднім виконавцем будівельних робіт, оскільки роботи виконуються підрядниками власними силами та засобами (ст. 839 ЦК України) або із залученням субпідрядників, а не замовником будівництва.

Суд звертає увагу на те, що реєстр виданих ліцензій та реєстр дозвільних документів у сфері будівництва є загальнодоступною інформацією Державної архітектурно-будівельної інспекції в мережі Інтернет, однак навіть таких доказів з загальнодоступних джерел суду сторонами подано не було. Згідно залученої до матеріалів справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.02.2014, а також згідно витягів з реєстру №1003647529 станом на 31.05.2017 та №1003647609 станом на 20.02.2018 основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, а не багатоповерхове будівництво.

Позивачем не подано жодних доказів того, що працівники БК «Ліневич Груп», які зі слів ОСОБА_4 26.05.2017 заливали бетоном 14 поверх будівництва, і власне сам ОСОБА_4 перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з відповідачем ТОВ «Ліневич Груп» (код 35431883). Представник відповідача зазначені обставини заперечує.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги позивачем не доведено у встановленому законом порядку належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою відмовити позивачу в позові повністю.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються судом на позивача.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал Страхування» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 16.03.2018.

Суддя О.В. Конюх