Постанова № 72762792, 27.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/5627/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Пархоменко Н.В.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1А, довіреність №2295 від 26.12.2017 р., адвокат;

від виконавчої служби: ОСОБА_2, довіреність №13.5-47/107/13 від 11.01.2018 р., представник;

представник ТОВ "Елтранс Україна" у судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року за скаргою: ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" " № НЮв-4/1402 від 07.11.2017 року на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі № 904/5627/16 (суддя Панна С.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 4 052 018,33 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року у справі № 904/5627/16 скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" № НЮв-4/1402 від 07.11.2017 року задоволено частково (том 4 а.с.17-18).

Визнано незаконною бездіяльність заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження у зв’язку з добровільним виконанням рішення суду по поверненню виконавчого документа стягувачу без виконання по ВП №55045820.

Вимогу заявника скарги про визнання незаконною бездіяльність заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 щодо не вчинення належних дій щодо зняття арешту з коштів боржника у зв’язку з добровільним виконанням рішення суду відхилено.

Ухвала мотивована тим, що заявником доведено порушення виконавцем п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Вимогу щодо не вчинення виконавцем належних дій щодо зняття арешту з коштів боржника у зв’язку з добровільним виконанням рішення, не доведено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

Просить ухвалу суду від 13.12.2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні заявлених вимог. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем дії по примусовому виконанні рішення суду не вчинялись, рішення виконано боржником в добровільному порядку, про що 07.11.2017 року було повідомлено виконавця шляхом подання стягувачем заяви про повернення виконавчого документа без виконання.

Скаржник вважає, що виконавець мас 07.11.2017 року на підставі вказаної заяви стягувача зняти арешт з грошових коштів боржника, однак така постанова винесена 10.11.2017 року після стягнення виконавчого збору.

Вважає, що не вчинення таких дій і є бездіяльністю виконавця, що ним оскаржується.

В запереченні на апеляційну скаргу начальник Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області погоджується з висновками суду першої інстанції.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.02.2018 року та на 27.02.2018 року у зв’язку з неявкою представника позивача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, що з'явилися, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 року, яке набрало законної сили 03.10.2017 року, позов задоволено частково та вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" основий борг в сумі 3 146 193,00 грн., 3 % річних у розмірі 76 492, 03 грн., пеню у сумі 109 926, 47 грн., судового збору у розмірі 59 810, 83 грн.(том 2 а.с.193-196, 272-275).

03.05.2017 року на виконання вищезазначеного рішення було видано наказ господарського суду (том 2 а.с.200).

13.10.2017 року господарським судом Дніпропетровської області було винесено додаткове рішення, яким було вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" суму судових витрат за проведення судової експертизи у розмірі 81 000,00 грн. (том 3 а.с.7), на виконання якого 24.10.2017 року було видано відповідний наказ (том 3 а.с.9).

Згідно постанови ВП 55045820 від 02.11.2017 року начальником Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 року по справі № 904/5627/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "Елтранс Україна" 3 392 422,33 грн. (том 3 а.с.45).

За змістом названої постанови (п.3) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Матеріали справи свідчать, що 02.11.2017 року постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам виконавчого провадження (том 3 а.с. 46).

Того ж дня – 02.11.2017 року державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти боржника – Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (том 3 а.с.47).

Судом першої інстанції встановлено, що боржник відповідно до платіжних доручень від 06.11.2017 року перерахував стягувачу суму заборгованості в повному обсязі (том 3 а.с.59-68).

07.11.2017 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна", повідомив державного виконавця про виконання боржником рішення суду у повному обсязі та просив повернути виконавчі документи без виконання (том 3 а.с.43). Заява отримана Центральним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 07.11.2017 року.

08.11.2017 року згідно платіжної вимоги №В10 було списано з рахунку боржника 339 343,00 грн. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.11.2017 року (том 3 а.с.42).

09.11.2017 року згідно постанов державного виконавця було знято арешт з грошових коштів боржника, стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 100 грн.(том 3 а.с.170).

10.11.2017 року від стягувача на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява від 09.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження та повернення сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" авансових внесків (том 3 а.с.148).

Відповідно до змісту поданої скарги від 07.11.2017 року № НЮв-4/1402 заявник просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження у зв’язку з добровільним виконанням рішення суду;

- визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 щодо не вчинення належних дій щодо зняття арешту з коштів боржника у зв’язку з добровільним виконанням рішення суду (том 3 а.с.11-13).

Згідно ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на заявлені вимоги, враховуючи положення ст.269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів переглядає в апеляційному порядку законність відмови суду в задоволенні вимог скарги № НЮв-4/1402 від 07.11.2017 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено заходи примусового виконання рішень, серед яких заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами.

Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стаття ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає поняття "арешт" і "вилучення майна (коштів) боржника", за якою арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як слідує з матеріалів справи, фактично рішення суду виконано боржником 06.11.2017 року шляхом перерахування зазначеної в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 року по справі № 904/5627/16 суми заборгованості в розмірі 3 392 422,33 грн.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню.

Колегією суддів встановлено, що стягувач направив державному виконавцю дві заяви – від 07.11.2017 року про повернення виконавчих документів без виконання та від 09.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження та повернення сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" авансових внесків.

ОСОБА_4 України "Про виконавче провадження" не передбачає такого поняття, як повернення виконавчого документа без виконання, виконавець мав вчинити дії лише за заявою стягувача від 09.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У оскаржуваній справі виконавець дізнався про виконання боржником рішення суду у повному обсязі 07.11.2017 року з листа боржника та доданих до нього копій платіжних доручень (том 3 а.с.44).

Згідно п.1 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що виконавцем надіслано стягувачу лист №13.5-47/14428/10 щодо підтвердження або спростування наданої боржником інформації щодо повного погашення заборгованості.

Підтвердження виконання наказу виконавець отримав від стягувача 09.11.2017 року, про що зазначено вище.

Таким чином, факт повного виконання наказу виконавець отримав лише 09.11.2017 року, а не 07.11.2017 року, як зазначає апелянт.

Постанова про закінчення виконавчого провадження винесена виконавцем 10.11.2017 року (том 3 а.с.15), тобто з порушенням строку, передбаченого ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", що встановив суд першої інстанції при задоволенні частини заявлених боржником вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Арешт грошових коштів боржника знято державним виконавцем відповідно до постанови від 09.11.2017 року (том 3 а.с.154-168).

Таким чином, висновок оскаржуваної ухвали про відсутність порушень при проведенні процедури зняття арешту з грошових коштів апелянта, підтверджується встановленими апеляційним судом обставинами та наданими до справи доказами.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування покладається на сторони у справі.

Апелянт висновки оскаржуваноі ним ухвали не спростував. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 275, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року за скаргою ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № НЮв-4/1402 від 07.11.2017 року на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі № 904/5627/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного суду в порядку ст.286 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови складено 15.03.2018 року.