Рішення № 72761961, 12.03.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.2018 Справа № 920/95/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Молодецької В.О.,

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства Лазерит» (м. Одеса)

до - Публічного акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» (м. Суми)

про стягнення 28526 грн. 56 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився,

від відповідача – ОСОБА_1, довіреність № 04/09-007 від 02.01.2018.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 23738 грн. 00 коп. боргу, 4788 грн. 56 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 18.08.2016 договору поставки № 18082016. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1762 грн. витрат по сплаті судового збору, а також 5100 грн. витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Відповідач у відзиві від 05.03.2018 заперечує проти позовних вимог, в тому числі зазначає, що позивачем розраховоно пеню за період з 02.05.2017 по 06.02.2017, в той час як періодом, за який повинна розраховуватись пеня, є період з 02.05.2017 по 02.11.2017. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі вимоги є необгрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

12.03.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Суд не приймає вищезазначену заяву до розгляду, оскільки:

Ухвалою суду від 14.02.2018 про відкриття провадження у справі розгляд справи було призначено на 12.03.2018 на 11 год. 00 хв.

В день судового засідання, суд об 11 год. 12 хв. вийшов до нарадчої кімнати, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.03.2018.

Під час знаходження суду в нарадчій кімнаті, секретарю судового засідання в приміщенні суду від судового розпорядника було передано заяву позивача від 05.03.2018 про збільшення позовних вимог, що підтверджується завіреною працівником суду та долученою до матеріалів справи копією з журналу отримання документів, а саме документ з вхідним № 540к (заява позивача про збільшення позовних вимог з додатками) було отримано секретарем судового засідання об 11 год. 14 хв.

Об 11 год. 15 хв. суд вийшов з нарадчої кімнати, після чого було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.03.2018.

Згідно ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог не була подана завчасно — до початку першого судового засідання, а надійшла суду, який розглядає справу вже після виходу з нарадчої кімнати та оголошення вступної та резолютивної частини рішення, то суд не приймає таку заяву до розгляду.

Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи в даному судовому засіданні, підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 між сторонами було укладено договір поставки № 18082016 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язується протягом терміну дії Договору поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити майно, перелік, комплектність і кількість якого визначається у специфікації № 1 до цього Договору.

05.04.2017 до Договору була підписана додаткова угода № 1, в якій передбачена загальна вартість товару в розмірі 448734 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору оплата товару здійснюється у чотири платежі: 212500 грн. – протягом 10 робочих днів з дати виставлення позивачем рахунку-фактури; 50000 грн. – протягом 35 днів з моменту проведення першого платежу; 162500 грн. – протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту введення товару в експлуатацію; 23738 грн. протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту введення товару в експлуатацію.

Позивачем відповідачу був поставлений товар, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 62 від 20.04.2017.

Крім того, між сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками акт вводу в експлуатацію товару від 21.04.2017.

Відповідно до вищезазначених умов Договору останній платіж у розмірі 23738 грн. повинен був надійти позивачу 01.05.2017.

Позивач виконав взяті на себе зобов’язання - поставив товар, звертався до відповідача з претензією, однак відповідач не сплатив за поставлений товар 23738 грн. до 01.05.2017, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов’язанні строк.

Згідно до ст. 265 ГК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами було укладено Договір, позивач свої обов’язки за Договором виконав – поставив товар, що підтверджується видатковою накладною. Товар був введений в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом вводу в експлуатацію, однак відповідач свого обов’язку не виконав у повному обсязі – за товар не розрахувався, відповідно до умов Договору.

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 23738 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, позиція позивача відповідачем не спростована, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4788 грн. 56 коп. пені (загальний період з 02.05.2017 по 06.02.2018).

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару, позивач має право вимагати, а відповідач за вимогою позивача сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення поставки.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що період початку нарахування пені визначений позивачем вірно, однак кінцем періоду нарахування є 01.11.2017, а не 06.02.2018, оскільки заявлений позивачем період нарахування з 02.05.2017 по 06.02.2018 складає 270 днів, що перевищує можливий період нарахування, який передбачений ст. 232 ГК України.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 02.05.2017 по 01.11.2017 (сума боргу в розмірі 23738 грн.) та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3015 грн. 00 коп. пені.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд відмовляє, в зв’язку з необгрунтованістю такої вимоги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5100 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Згідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Проте позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують здійснення ним відповідних витрат на суму 5100 грн. на надання йому правничої допомоги за договором № 3 від 01.02.2018, який укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, а тому вимога позивача про стягнення вищезазначеної суми є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства ВНДІкомпресормаш» (пр. Курський, 6, м. Суми, 40020, код 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Лазерит» (АДРЕСА_1, код 33865750) 23738 грн. боргу, 3015 грн. 00 коп. пені, 1652 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 15.03.2018.

Суддя ОСОБА_3