Рішення № 72761800, 02.03.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 Справа №922/3933/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

при секретарі Михатило А.В.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" вул. Харківська, 14, с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область, 63440

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"

вул. Будька, 45 А, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 245 599,02 грн. заборгованості, пені, втрат від інфляції та 3% річних за договором постачання (на закупівлю молока) від 01.11.2011 за №175/11-М внаслідок невиконання грошового зобов'язання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 245 599,02 грн. заборгованості, пені, втрат від інфляції та 3% річних за договором постачання (на закупівлю молока) від 01.11.2011 за №175/11-М внаслідок невиконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2017 справу передано за підсудністю до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.12.2017 справа прийнята до провадження та призначено підготовче засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

23.01.2018 відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує (т.1. а.с. 162-165).

08.02.2018 позивачем надано відповідь на відзив, в поданій відповіді позивач наполягає на задоволенні вимог в частині суми основного боргу, 3% річних та інфляційних. Позовні вимоги щодо сплати пені просить вважати не поданими (т. 2. а.с. 1-9).

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням вищевикладеного, суд розцінює викладене позивачем у відповіді на відзив, як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду. Таким чином, в подальшому судом розглядаються вимоги про стягнення 129 132,74 грн. основної заборгованості, 33 838,75 грн. втрат від інфляції та 7 227,89 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 22.01.2018 представник позивача надав суду письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 22.02.2018 головуючий продовжив підготовче засідання після перерви, оголошеної 14.02.2018.

В судовому засіданні 22.02.2018 представник позивача виклав зміст та підстави позовних вимог. Представник відповідача виклав свої заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 01.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Гагаріна (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський молочний завод» (Покупець, відповідач) було укладено договір постачання (на закупівлю молока) за №175/11-М (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Продавець приймає на себе зобов’язання виконати поставку натурального коров’ячого незбираного молока. Покупець зобов’язаний прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату у відповідності до умов Договору.

Протоколом погодження ціни, який є додатком до Договору, позивач зобов’язаний передати у власність відповідача, а останній прийняти згідно з ДСТУ 3662-97 молоко коров’яче та здійснити оплату за нього.

Згідно з п. 2.2 Договору поставка партії товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002.

Згідно п. 4.2 Договору, Покупець зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату за поставлений товар.

Прийнятий товар оплачується Покупцем по договірній ціні, вказаній у Додатку№1 до цього договору (п. 5.1).

Згідно п. 5.4 Договору розрахунки між Сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця.

У відповідності до п. 5.5 Договору, оплата запланованої кількості молока, що передаватиметься у власність Покупцю, здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця на умовах попередньої оплати.

Згідно п. 5.6 Договору, Покупець оплачує відвантажений Продавцем товар за ціною, вказаною в Додатку №1 (Протокол погодження ціни) до Договору. Ціни за договором зазначені з урахуванням ПДВ, дотацій та інших виплат, визначених законодавством.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, у період з 15.11.2015 по 29.12.2015 Продавець передав Покупцю 19157 кг молока натуральною вагою та 21974 кг молока базисною вагою, зокрема на суму 129 132,74 грн., згідно:

- спеціалізованої товарно-транспортної накладної №110964 від 15.11.2015, №110967 від17.11.2015, №111580 від 29.12.2015;

- приймальної квитанції форми ЗПК (МС) №1 від 30.11.2015, №1 від 31.12.2015.

Однак, відповідач, як Покупець, взяті на себе, згідно договору зобов'язання, щодо оплати отриманого товару - не виконав. Так, станом на 10.11.2017, за даними позивача, заборгованість відповідача за отриманий товар складає 129 132,74 грн. (з урахуванням часткових оплат по договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

На виконання умов Договору позивачем за період з 15.11.2015 по 29.12.2015 було поставлено відповідачу ОСОБА_3, зокрема на суму 129 132,74 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, спеціалізованими товарно-транспортними накладними та виписаними довіреностями відповідача.

Отже, відповідач, підписавши договір поставки товару, видаткові накладні, спеціалізовані товарно-транспортні накладні та видавши довіреності взяв на себе зобов'язання з оплати товару. Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції за договором поставки у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого ОСОБА_3 за Договором поставки №175/11-М від 01.11.2011 та факту наявності заборгованості у розмірі 129 132,74 грн., яка підтверджена відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 33 838,75 грн. інфляційних втрат та 7 227,89 грн. 3% річних від простроченої суми.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримки, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до п. 8.2.1 Договору та норм статті 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 33 838,75 грн. інфляційних втрат та 7 227,89 грн. 3% річних від простроченої суми.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем не спростовано обґрунтованості позовних вимог.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (вул. Будька, 45 А, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код 35294028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" (вул. Харківська, 14, с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область, 63440, код 30614605) 129 132,74 грн. основної заборгованості, 33 838,75 грн. втрат від інфляції, 7 227,89 грн. 3% річних за договором постачання (на закупівлю молока) від 01.11.2011 №175/11-М та 2 552,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 12.03.2018.

Суддя Кульбако М.М.