Ухвала суду № 72761743, 16.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

16 березня 2018 року Справа № 915/201/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга – Україна», 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 4/9, офіс 304

заборгованості у загальному розмірі 47 811,51 грн. з якої: 1 901,26 грн. - пеня, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних.

06.03.2018 Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга – Україна» заборгованості у загальному розмірі 47 811,51 грн. з якої: 1 901,26 грн. - пеня, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних.

Як на підставу заяви заявник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольга – Україна» систематично порушувало договірні зобов’язання в частині своєчасної оплати рахунків за активну електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії №44/3866 від 16.12.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, в тому числі, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Так, Публічним акціонерним товариством «Миколаївобленерго» заявлено вимоги про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга – Україна» 1 901,26 грн. - пені, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже згідно норм ст.230 ГК України вимога про стягнення пені є вимогою про стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, а сама пеня є видом забезпечення виконання зобов’язання та відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, інфляційне нарахування на суму боргу та нарахування 3% річних є способами захисту майнового права кредитора, які застосовуються на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у разі настання факту порушення грошового зобов'язання, тобто внаслідок його прострочення.

Вимоги про стягнення пеня у розмірі 1 901,26 грн., інфляційних витрат у розмірі 45 570,02 грн., 3% річних у розмірі 340,23 грн. не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.

Крім того, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат окремо у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тому суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з

підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч.1 ст.148, ст.150, п.3 ч.1 ст.152, ст. 154, 234, ст.235 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству “Миколаївобленерго” у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга – Україна» заборгованості у загальному розмірі 47 811,51 грн. з якої: 1 901,26 грн. - пеня, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.О.Семенчук