Рішення № 72761741, 06.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Справа № 915/1337/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.;

представника позивача: ОСОБА_2 – дов. №14-65 від 14.04.2017;

представника відповідача: ОСОБА_3 – дов.№1 від 04.01.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),

до відповідача: Миколаївського національного аграрного університету (54020, м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 9),

про: стягнення заборгованості в розмірі 95960,59 грн., з яких: 81021,12 грн. основного боргу, 10147,70 грн. пені, 1486,56 грн. 3% річних та 3305,21 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Миколаївського національного аграрного університету заборгованість в розмірі 95960,59 грн., з яких: 81021,12 грн. основного боргу, 10147,70 грн. пені, 1486,56 грн. 3% річних та 3305,21 грн. збитків від інфляції, нарахованих у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №00546/17-ТЕ(Т)-22 від 20.12.2016 в частині оплати вартості, поставленого у період з січня по березень 2017 року природного газу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений природний газ своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову погашена частково. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Відповідач у відзиві (а.с.47, 48) позовні вимоги не визнає та вказує, що сума основного боргу за договором постачання природного газу №00546/17-ТЕ(Т)-22 від 20.12.2016 повністю погашено до подання позову до суду; нарахування пені та 3% річних виконано позивачем невірно, оскільки, останнім не враховані приписи ч.5 ст.254 ЦК України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що по даній справі суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги предмет позову, розгляд даної справи здійснювався зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та відзиві на позов.

У судовому засіданні 23.01.2018, 12.02.2018 судом оголошувались перерви.

Судом у судовому засіданні 06.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

20.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Миколаївським національним аграрним університетом було укладено договір постачання природного газу №00546/17-ТЕ(Т)-22 (надалі – Договір №00546/17-ТЕ(Т)-22) (а.с.11-19), згідно якого постачальник (позивач у справі) зобов’язався поставити споживачеві (відповідач у справі) у період з 01.01.2017 по 31.03.2017 природний газ, який підлягає використанню споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач, в свою чергу, зобов’язався оплатити природній газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22 сторони домовились, що постачальник, в період з 01.01.2017 по 31.03.2017 (включно), передає споживачу природний газ в обсязі до 75 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: січень – 25 тис. куб. м., лютий – 30 тис. куб. м., березень – 20 тис. куб. м.

У пункті 3.4 Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22 сторонами визначено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Так, згідно наданих позивачем доказів, на виконання вимог Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22, позивач протягом січня - березня 2017 поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 192358,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017, 28.02.2017 та 31.03.2017 (а.с.20-22), за який, у визначені Договором №00546/17-ТЕ(Т)-22 строки в повному обсязі не розрахувався, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 81021,12 грн.

Відповідно до розділу 6 Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22 сторонами визначений порядок та умови проведення розрахунків. Так, згідно п.6.1 Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за спожитий природний газ.

Матеріали справи містять платіжне доручення №2492 від 16.11.2017 (а.с.32, 49), яке свідчить про сплату відповідачем на користь позивача заборгованості за договором №00546/17-ТЕ(Т)-22 в сумі 81021,12 грн.

Позивачем не заперечений у судовому засіданні факт отримання на свій рахунок 81021,12 грн. за спожитий по договору №00546/17-ТЕ(Т)-22 природний газ, що відбулось до подання позову до суду.

Отже, основний борг в сумі 81021,12 грн. був сплачений відповідачем до звернення позивача із позовом до суду.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 81021,12 грн. слід відмовити.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 1486,56 грн., з яких за зобов’язаннями січня 2017 року – 3% річних нараховані за період з 26.02.2017 по 04.05.2017 у сумі 187,08 грн.; за зобов’язаннями лютого 2017 року – 3% річних нараховані за період з 26.03.2017 по 05.10.2017 у сумі 815,22 грн.; за зобов’язаннями березня 2017 року – 3% річних нараховані за період з 26.04.2017 по 05.10.2017 у сумі 484,25 грн.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.

При нарахуванні 3% річних по зобов’язанням січня, лютого 2017 року позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом розмір 3% річних за зобов’язаннями січня-березня 2017 року уточнено, виходячи з наступного.

З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.6.1. Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за поставлений у січні 2017 року природний газ слід вважати 28.02.2017, оскільки 25.02.2017 припадає на суботу, 26.02.2017 - на неділю, а перший наступний робочий день – це 27.02.2017. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 28.02.2017.

Таким чином, нарахування 3% за зобов’язанням січня 2017 року має здійснюватись за період з 28.02.2017 по 04.05.2017 включно (66 дн.) наступним чином:

- виходячи із суми боргу 81021,12 грн., яка існувала в період з 28.02.2017 по 22.03.2017 включно (23 дн.): 81021,12 грн. х 3% х 23 дн. / 365 дн. = 153,16 грн.;

- виходячи із суми боргу 5829,58 грн., яка існувала в період з 23.03.2017 по 04.05.2017 включно (43 дн.): 5829,58 грн. х 3% х 43 дн. / 365 дн. = 20,60 грн.

З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.6.1. Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за поставлений у лютому 2017 природний газ слід вважати 28.03.2017, оскільки 25.03.2017 припадає на суботу, 26.03.2017 - на неділю, а перший наступний робочий день – це 27.03.2017. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 28.03.2017.

Таким чином, нарахування 3% за зобов’язанням лютого 2017року має здійснюватись за період з 28.03.2017 по 05.10.2017 включно (192 дн.) наступним чином:

- виходячи із суми боргу 75191,54 грн., яка існувала в період з 28.03.2017 по 04.05.2017 включно (38 дн.): 75191,54 грн. х 3% х 38 дн. / 365 дн. = 234,84 грн.;

- виходячи із суми боргу 44875,33 грн., яка існувала в період з 05.05.2017 по 05.10.2017 включно (154 дн.): 44875,33 грн. х 3% х 154 дн. / 365 дн. = 568,01 грн.

За зобов’язаннями березня 2017року позивачем при нарахуванні 3% річних було допущено технічну описку при додаванні сум, було зазначено 484,25 грн., замість 484,26 грн. (89,13 грн. + 395,13 грн.).

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 1460,87 грн. (153,16 + 20,60 + 234,84 + 568,01 + 484,26).

В частині стягнення 3% річних у сумі 25,69 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 3305,21 грн. за період з березня по серпень 2017.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа розміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд встановив, що у них вірно визначені періоди нарахування та відповідні сумарні індекси інфляції, що склались у ці періоди, але не вірно визначена сума боргу за зобов’язаннями лютого 2017 року, на яку нараховуються збитки від інфляції – 45552,05 грн., оскільки розмір основного боргу за зобов’язаннями лютого 2017 року, який існував станом на 31.05.2017 становив 44875,33 грн. і саме на нього мають здійснюватись нарахування інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки за допомогою програмного комплексу “Законодавство” судом визначений загальний розмір інфляційних втрат за період з березня по серпень 2017 у сумі 3284,74 грн., які підлягають стягненню.

В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 20,47 грн. слід відмовити.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Пунктом 8.2 Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22 встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п.8.2 Договору №00546/17-ТЕ(Т)-22 та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, позивачем нарахована пеня в сумі 10147,70 грн., з яких: за зобов’язаннями січня 2017 року – пеня нарахована за період з 26.02.2017 по 04.05.2017 включно у сумі 1309,59 грн.; за зобов’язаннями лютого 2017року – пеня нарахована за період з 26.03.2017 по 25.09.2017 включно у сумі 5448,33 грн.; за зобов’язаннями березня 2017року – пеня нарахована за період з 26.04.2017 по 05.10.2017 включно у сумі 3389,78 грн.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що виконання грошового зобов’язання за поставлений у січні 2017 року природний газ слід вважати простроченим з 28.02.2017, оскільки 25.02.2017 припадає на суботу, 26.02.2017 - на неділю, а перший наступний робочий день – це 27.02.2017. Відповідно, нарахування позивачем пені з 26.02.2017 є неправомірним.

Таким чином, нарахування пені за зобов’язанням січня 2017 року має здійснюватись за період з 28.02.2017 по 04.05.2017 включно (66 дн.) наступним чином:

- період нарахування з 28.02.2017 по 22.03.2017 включно (23дн.), сума боргу 81021,12 грн., ставка пені 21% річних: 81021,12 грн. х 21% х 23дн./365дн. = 1072,14 грн.;

- період нарахування з 23.03.2017 по 04.05.2017 включно (43 дн.), сума боргу 5829,58 грн., ставка пені 21% річних: 5829,58 грн. х 21% х 43дн./365дн. = 144,22 грн.;

Всього за зобов’язанням січня 2017 року пеня становить 1216,36 грн.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що виконання грошового зобов’язання за поставлений у лютому 2017 року природний газ слід вважати простроченим з 28.03.2017, оскільки 25.03.2017 припадає на суботу, 26.03.2017 - на неділю, а перший наступний робочий день – це 27.03.2017. Відповідно, нарахування позивачем пені з 26.03.2017 є неправомірним.

Таким чином, нарахування пені за зобов’язанням лютого 2017 року має здійснюватись за період з 28.03.2017 по 25.09.2017 включно (182 дн.) наступним чином:

- період нарахування з 28.03.2017 по 04.05.2017 включно (38дн.), сума боргу 75191,54 грн., ставка пені 21% річних: 75191,54 грн. х 21% х 38дн./365дн. = 1643,91 грн.;

- період нарахування з 05.05.2017 по 25.09.2017 включно (144дн.), сума боргу 44875,33 грн., ставка пені 21% річних: 44875,33 грн. х 21% х 144дн./365дн. = 3717,89 грн.;

Всього за зобов’язанням лютого 2017 року пеня становить 5361,80 грн.

Нарахування пені за зобов’язанням березня 2017 року має здійснюватись за період з 26.04.2017 по 05.10.2017 включно (163 дн.) наступним чином:

- період нарахування з 26.04.2017 по 05.10.2017 включно (163дн.), сума боргу 36145,79 грн., ставка пені 21% річних: 36145,79 грн. х 21% х 163дн./365дн. = 3389,78 грн.

За зобов’язанням березня 2017 року пеня становить 3389,78 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобов’язань з січня по березень 2017 року становить 9967,94 грн. (1216,36 + 5361,80 + 3389,78).

В частині стягнення пені у сумі 179,76 грн. слід відмовити.

12.02.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру пені (а.с.52, 53), в якому останній просив суд зменшити розмір пені на 90 %. В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що Миколаївський національний аграрний університет є неприбутковою організацією, яка отримує фінансування з державного бюджету, отже для здійснення оплати попередньо необхідне затвердження паспорту бюджетної програми. Зменшення розміру стягуваної суми пені має для відповідача важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких відповідач зможе належним чином функціонувати.

Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язань, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На думку суду, наведені відповідачем доводи та докази на їх підтвердження не свідчать про те, що даний випадок є винятковим. Враховуючи доведеність факту порушення зі сторони відповідача умов договору та ненадання відповідачем доказів того, що порушення умов договору сталось не з його вини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 185, 191, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Миколаївського національного аграрного університету (54020, м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 9; код ЄДРПОУ 00497213) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 9967,94 грн. пені, 1460,87 грн. - 3% річних, 3284,74 грн. збитків від інфляції та 245,33 грн. судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 16 березня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва