Рішення № 72761685, 12.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Справа № 915/1119/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю прокурора Бескровної І.І.,

представника позивача - Зозулі А.Ю., дов. від 26.04.2017 № 849/10/01/08/17,

від відповідача представник не явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/1119/17

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2,

54034, вул. Південна, 52, м. Миколаїв,

в інтересах держави в особі

Управління комунального майна Миколаївської міської ради,

54001, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв,

до фізичної особи-підприємця Савченко Олени Іванівни,

54018, АДРЕСА_1,

про стягнення основного боргу та пені, а всього грошових коштів у сумі 32918 грн. 72 коп., за договором оренди майна, -

В С Т А Н О В И В:

Керівником Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради (далі - Управління) пред'явлено до фізичної особи-підприємця Савченко Олени Іванівни позов про стягнення з підприємця Савченко грошових коштів у загальній сумі 32918 грн. 72 коп., із яких: 29934 грн. 97 коп. - заборгованість із внесення орендних платежів (основний борг); 2983 грн. 75 коп. - пеня за прострочення внесення орендних платежів; та про розірвання укладеного між Управлінням та підприємцем Савченко договору від 03.07.2013 № 7463 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, з посиланням на невиконання підприємцем грошових зобов'язань за договором оренди, а саме, зобов'язань щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у період 01.05.2016-30.06.2017 утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку за період прострочення: з 13.12.2016 по 16.06.2017 на підставі п. 3.6 договору нараховано пеню.

За такими вимогами ухвалою від 26.10.2017 порушено провадження в даній справі.

Ухвалою суду від 12.03.2018 закрито провадження в даній справі в частині вимог про розірвання укладеного між Управлінням та підприємцем Савченко договору від 03.07.2013 № 7463 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, у зв'язку з відсутністю предмета спору, так як дія договору закінчена з 03.06.2016.

Підприємець Савченко, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, правом подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи не скористалася, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 202 ГПК України.

Вислухавши прокурора та представника позивача, які підтримали вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням закриття провадження в частині позовних вимог ухвалою суду в даній справі від 12.03.2018, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавцем), правонаступником якого є Управління, та підприємцем Савченко (орендарем), укладено договір від 03.07.2013 № 7463 оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - договір), згідно умов якого орендодавець передав, а підприємець Савченко прийняла у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 116,6 м2 у підвальному поверсі будівлі, що по вул. Молодогвардійська, 36, м. Миколаїв, власником якого є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, та яке знаходиться на балансі ЖКП ММР "Південь", з метою використання для надання послуг по оздоровленню дітей і молоді (п.п. 1.1, 2.3 договору).

Підприємець Савченко зобов'язалася за користування орендованим приміщенням своєчасно вносити орендну плату, визначену на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 20.11.2011 № 10/15 (далі - Положення), і становить без податку на додану вартість за перший місяць оренди 821 грн. 58 коп.; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п.п. 3.1, 3.3, 3.4, 5.2 договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 03.07.2013 до 03.06.2016 включно; у разі закінчення строку дії договору, останній продовжується шляхом укладення додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря відповідно до вимог Положення (п.п. 10.1, 10.5 договору).

Сторонами погоджено, що умови договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2 договору).

У разі припинення або розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення у п'ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передачі приміщення. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 2.4, 2.7 договору).

Крім того, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування майном за час прострочення до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати у повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства (п. 3.9 договору).

На виконання умов договору Управлінням передано підприємцю Савченко зазначене в договорі нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 03.07.2013 (ас. 15).

За твердженнями прокурора та представника позивача, підприємець Савченко після закінчення дії договору, а саме з 03.06.2016, не звільнила орендоване приміщення та продовжує його використовувати й на даний час.

Із доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості з орендної плати випливає, що підприємець Савченко упродовж дії договору повністю внесла орендні платежі по травень 2016 року, а потім припинила їх сплачувати, внаслідок чого за користування орендованим майном у період 01.05.2016-14.06.2017 утворилася заборгованість (основний борг) у загальній сумі 29934 грн. 97 коп. (а.с. 11-12).

Управління неодноразово зверталося до відповідача з вимогами про погашення заборгованості з орендної плати і повернення орендованого майна в порядку, визначеному договором, що випливає із змісту листів Управління від 14.06.2016 № 1170/10/01/08/16; від 11.10.2016 № 2420/10/01/08/16; від 17.01.2017 № 37/10/01/08/17; від 11.04.2017 № 734/10/01/08/17; від 13.05.2017 № 954/10/01/08/17; від 14.06.2017 № 1168/10/01/08/17; від 16.11.2017 № 2045/10/01/08/17. Викладені у вказаних листах вимоги підприємцем Савченко залишено без реагування та виконання.

Чинним законодавством України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (чч. 1, 3, 4 ст. 286 ГК України).

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі (ст.ст.18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст.193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не повернення підприємцем Савченко після закінчення строку дії договору орендарю орендованого нею приміщення і не внесення з 01.05.2016 орендних платежів є порушенням умов укладеного з Управлінням договору та вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати є обґрунтованими.

Суд вважає правильним поданий до позовної заяви розрахунок основного боргу підприємця Савченко в сумі 29934 грн. 97 коп., і визнає, що ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог прокурора про стягнення з підприємця Савченко пені за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів, суд приходить до такого.

Законодавством встановлено, що у разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (до яких відноситься пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі оренди передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендаря (п. 3.6 договору).

Позивачем не доведено, що законом чи договором до спірних правовідносин установлено інший порядок нарахування штрафних санкцій.

Суд визнає, що нарахування позивачем пені в сумі 2983 грн. 75 коп. за прострочення внесення орендних платежів у період 01.05.2016-13.06.2017 є безпідставним. Цивільним законодавством передбачено відповідальність сторони договору лише за порушення умов договору, яке мало місце під час його дії (ч. 4 ст. 631 ЦК України), а судом визнано укладений між сторонами договір припиненим з 03.06.2016.

За таких обставин, нарахування пені можливе лише за період прострочення орендних платежів, що мали місце під час дії договору, тобто, у період 03.07.2013-03.06.2016, а не у визначений Управлінням період 01.05.2016-13.06.2017.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу, що й визначення позивачем розміру пені здійснено з порушенням порядку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені не можуть бути задоволеними.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Визначаючи розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню відповідачем, суд виходить з такого.

Позовна заява, до закриття ухвалою від 12.03.2018 провадження в частині позовних вимог, містила позовні вимоги: 1) про стягнення заборгованості з орендної плати та нарахувань на неї, котра носить майновий характер; 2) про дострокове розірвання договору оренди, яка носить немайновий характер. Кожна з цих вимог, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з даним позовом, мала бути оплачена судовим збором у сумі 1600 грн., а загалом мало бути сплачено 3200 грн.

Прокуратурою Миколаївської області оплачено указані позовні вимоги судовим збором за платіжним дорученням від 25.09.2017 № 1447 в сумі 3200 грн.

Судом, з урахуванням закриття ухвалою від 12.03.2018 провадження у справі щодо вимоги про розірвання договору оренди, задоволено вимогу про стягнення з підприємця Савченко грошових коштів у сумі 29934 грн. 97 коп., яка є майновою вимогою і підлягає оплаті судовим збором у мінімальному розмірі - в сумі 1600 грн. Виходячи з цього, суд вважає, що з підприємця Савченко належить стягнути на користь прокуратури Миколаївської області на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором грошові кошти в сумі 1600 грн.

У судовому засіданні 13.02.2018, згідно зі ст. 233 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Савченко Олени Іванівни, 54018, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради, 54001, вул.Адміральська, 20, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 22440076, грошові кошти в сумі 29934 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 97 коп. - основний борг.

3. Сягнути з фізичної особи-підприємця Савченко Олени Іванівни, 54018, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь прокуратури Миколаївської області, 54030, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048 (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172), грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2018.

Суддя Ю.М. Коваль.