Рішення № 72761369, 13.03.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018р. Справа №914/2500/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м.Львів,

про: стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов»язання в сумі 66 866грн.01коп.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Зелінці В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 14.04.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_2- представник (довіреність від 17.01.2018р.)

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Квартирно-експлуатаційного відділу у міста Львова, м.Львів, про стягнення 66 866грн.01коп.

Ухвалою суду від 04.12.2017р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.12.2017р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017р. набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.

Ухвалою суду від 13.02.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.03.2018р.

У судовому засіданні 12.12.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не здійснено повної оплати за договором купівлі – продажу природного газу, що підтверджується актами-приймання-передачі природного газу.

У судові засідання 26.12.2017р. представник відповідача з’явився.

17.01.2018р. відповідач подав відзив, в якому просить суд, зменшити розмір пені на 90% з підстав погашення основного боргу по договору.

12.02.2018р. позивач подав відповідь на відзив в якому заперечує зменшення розміру пені, посилаючись на ст.233 ЦК України та на те, що 15.12.2017р. набрала чинності нова редакція ГПК, в якій відсутній п.3 ст.81 ГПК України, яким судом було наділено правом зменшити у виняткових випадках неустойку.

13.03.2018р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач у судовому засіданні 13.03.2018р. підтримав позов повністю.

Відповідач у судовому засіданні 13.03.2018р. просить суд зменшити суму неустойки на 90%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

04.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі Позивач) та КЕВ м. Львова (далі Відповідач) укладено договір №2386/14 БО (Т)-21 купівлі продажу газу (далі договір).

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 359 779,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

П.7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 договору, відповідачем сплачується позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного стоку.

Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовіно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-5, зі змінами та доповненнями (далі ГК України), господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 174 ГК України, що підставою виникнення господарських зобов’язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у строк встановлений договором.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та з порушення строку, визначеного договором, чим порушив умови господарського зобов»язання, зокрема вимоги п.6.1 договору.

Згідно з вимогами ч.2 ст.193 ГПК України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Пунктами 1,2 ст.230 ГК України визначено, що санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст.232 ГК України та з наступного дня від дня прострочення основного зобов’язання.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 22 187грн.19коп.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 3 969грн.59 коп. та 40 709,23 грн. інфляційних витрат.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, встановив, що позивачем вірно проведено розрахунок пені, 3% та інфляційних витрат. Відтак, дані стягнення є правомірними та підлягають до задоволення.

Отже, загальна сума до стягнення 66 866грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд зазначає, що відповідно до ст. 551 ЦК Кодексу, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та згідно ст.233 ЦК України, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Так відповідачем на підставі вищезазначених положень не доведено підстав для зменшення сум неустойки. Вищезазначені норми не були спростовані відповідачем та матеріали справи не містять доказів про допустимість зменшення неустойки судом.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, а також визнається представником відповідача у судовому засіданні, здійснення платежів за отриманий газ із пропуском строку, встановленого в договорі.

Враховуючи вищенаведене суд задовольняє позов повністю.

Додатково, суд звертає увагу представника відповідача на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ у місті Львові є державною установою і на неї згідно Положення поширюється дія норми Конституції України, Законів України, Цивільного кодексу України, в тому числі і щодо відповідальності за порушення своїх зобов’язань за договором.

Судовий збір в силу вимог п. 1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219, 220, 221, 236-241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (адреса: вул. Шевченка,3-а, м.Львів,79016, код ЄДРПОУ 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса: вул. Б. Хмельницького,6, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 22 187грн.19 коп., три проценти річних у сумі 3 969грн.59 коп., інфляційні втрати у сумі 40 709грн. 23коп. та судовий збір в сумі 1 600 грн.00коп.

3. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію про рішення можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2018р.

Суддя Козак І.Б.