Рішення № 72760858, 06.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018Справа № 910/23267/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській

області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські Авіалінії"

про стягнення 90 701,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Кирпичова Т.Б., довіреність № 48 від 19.12.17

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.12.2017 регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські Авіалінії" (далі - відповідач) про стягнення 90 701,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди № 1541 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2014.

У позові позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 90 701,06 грн., з яких: 79 544,11 грн. - заборгованість з орендної плати, 3 311,54 грн. - пеня, 7 845,41 грн. штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/23267/17 та призначено підготовче засідання на 30.01.2018.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.01.2018 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 30.01.2018 підготовче провадження було відкладено на 15.02.2018.

У вказане засідання представник відповідача не з'явився повторно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2018.

У судовому засіданні 06.03.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст.165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

28.01.2014 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські Авіалінії" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1541 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 4.2.14 (5В), що знаходиться на 4-му поверсі термінала «D», загальною площею 19,3 кв. м. (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та обліковується на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.08.2013 року і становить за незалежною оцінкою 967 721,00 грн. (без ПДВ).

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу для здійснення діяльності з авіаційних перевезень (п.1.2 договору).

У п. 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди, про що сторонами складений акт № 1 приймання-передачі державного майна від 28.01.2014 р.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28.01.2014 до 27.01.2015 включно.

Умовами п. 10.4 договору було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

23.01.2017 відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 1.6-1 від 17.01.2017 з проханням припинити з 28.01.2017 термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1541 від 28.01.2014.

У відповідь на вказане звернення позивач у листі за вих. № 14-09-365 від 25.01.2017 зазначив про обов'язок відповідача щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна, передбачений п.10.10 договору.

Положеннями п. 10.10 договору сторони визначили, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акт приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Так, згідно з актом № ІІ приймання-передачі державного майна від 10.05.2017 встановлено, що 28.02.2017 орендар передав, а балансоутримувач прийняв державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 4.2.14 (5В), що знаходиться на 4-му поверсі термінала «D», загальною площею 19,3 кв. м. (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Умовами п. 3.11 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав належним чином. Проте, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, після закінчення строку його дії об'єкт оренди позивачу у встановлені п. 10.9 строки не повернув, орендну плату за період з 15.04.2016 до дня повернення майна - 28.02.2017 не оплатив, доказів протилежного суду не надав.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить за базовий місяць розрахунку - листопад 2013 року, без врахування ПДВ 14 603,03 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа наступного місяця у відповідно до пропорції розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платі у наступному співвідношенні: 70% - до державного бюджету 30% - балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем, та становить 79 544,11 грн.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем з оплати орендної плати, або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати у розмірі 79 544,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 3 311,54 грн. пені та 7 845,41 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7 договору);

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (п. 3.8 договору).

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 311,54 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості оренди, і є правовим наслідком прострочення оплати оренди з вини відповідача, що не має нічого спільного з постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 7 845,41 грн., суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Відтак, вказана позовна вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські Авіалінії" (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 7; ідентифікаційний код 30180773) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15; ідентифікаційний код 19028107) заборгованість з орендної плати у розмірі 79 544,11 грн. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири грн. 11 коп.), 3 311,54 грн. (три тисячі триста одинадцять грн. 54 коп.) пені, 7 845,41 грн. (сім тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 41 коп.) штрафу, 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова