Вирок № 72760748, 15.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28238/17

Провадження № 1-кп/127/1851/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретарів Грабика В.В., Коцюби І.П.,

за участю прокурора Вознюка Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12017020000000510 по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2017 року близько 21 год. 45 хв., водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Scorpio», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській у м. Вінниці в напрямку центру міста, в районі буд. № 93, в момент об’єктивної появи в полі зору пішохода, який зліва на право перетинав проїзну частину дороги, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та як наслідок, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 996 від 14.12.2017, ОСОБА_6 під час наїзду отримав тілесні ушкодження, а саме: політравму у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (рани правої тім’яної ділянки, перелому кісток основи черепа, субарахноїдальних крововиливів), закритої травми грудної клітки (саден обох бічних поверхонь грудної клітки та живота, переломів ребер з обох сторін, забиття легень, двобічного гематораксу), перелому хребта на рівні ІІ-ІІІ грудних хребців зі зміщенням та ушкодженням спинного мозку; закритої травми живота (крововиливів в чепець, брижжі тонкої та товстої кишок та в зв'язковий апарат внутрішніх органів, розриву правої долі печінки); повної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини правої гомілки; множинних саден на обличчі; саден лівої кисті. Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_6 виникли від дії тупих твердих предметів, більш ймовірно обставин дорожньо-транспортної пригоди. Локалізація та характер перелому вказує на те, що дія тупого твердого предмету була направлена в праву задньо-бічну (задньо-зовнішню поверхню) чи близьку до цієї, поверхню правої гомілки. Смерть ОСОБА_6 настала від вищевказаної політравми. Між смертю та політравмою є прямий причинний зв'язок. Вищеописана травма у ОСОБА_6 належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,6 0/00, що може свідчити про те, що в момент смерті він перебував в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 937а від 04.12.2017 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Ford Scorpio», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Зокрема, останній мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Ford Scorpio», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_5 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.

Крім того, після вчинення 17.11.2017 року близько 21 год. 45 хв. дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_5 достовірно знаючи, що ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлений реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не переконався чи потребує потерпілий допомоги, не вжив заходів для надання йому першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб та не відправив потерпілого до лікувального закладу, хоча повинен і мав об'єктивну можливість це зробити, не виконавши свого громадянського обов’язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, з метою уникнути відповідальності, автомобілем зник з місця пригоди.

У справі заявлено цивільний позов потерпілою особою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_5, який визнаний судом цивільним відповідачем, про стягнення моральної шкоди в сумі 91 600,00 грн. та понесених судових витрат.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Також повністю визнав заявлені до нього потерпілою позовні вимоги згідно цивільного позову на суму 91 600,00 грн. та понесені судові витрати. Суду пояснив, що не може пригадати всі обставини події, оскільки рухаючись на автомобілі свого дідуся по вулиці Київський, він не помітив пішохода, якого і збив. На запитання прокурора обвинувачений пояснив, що посвідчення водія отримав у 2016 році, з того часу лише епізодично керував транспортним засобом. Того вечора рухався без чіткого маршруту та зі швидкістю приблизно 60 км/год. На той час була темна пора доби, пішохід рухався з ліва на право по ходу руху його автомобіля поза межами пішохідного переходу. Помітив пішохода безпосередньо перед самим зіткненням. Обвинувачений пояснив, що після того як сталось ДТП, він був дуже наляканий та розгублений, не розумів, що з ним відбувається в той момент, а тому поїхав в центр міста де залишив автомобіль. Після того як йому зателефонувала мати і повідомила, що вдома його чекають працівники поліції, він взяв таксі й поїхав додому. Також пояснив суду, що він частково відшкодував моральну шкоду потерпілій, шляхом внесення коштів в сумі 28000 грн. на депозит суду.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що її чоловік того дня після повернення з роботи зустрівся із товаришем і разом з ним пішов подивитись на придбаний останнім автомобіль. На запитання прокурора потерпіла пояснила, що зі сторони обвинуваченого їй пропонували відшкодувати шкоду, але вона займалась похоронами, поминальними обідами, тому не мала можливості з ними спілкуватися. Пояснила, що шкода їй обвинуваченим не відшкодована, заявлений нею цивільний позов на суму 91600 грн. моральної шкоди та судові витрати підтримує у повному обсязі. При визначенні міри покарання обвинуваченому не наполягала на суворому покаранні для останнього.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу.

З’ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, суд роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

На підставі допиту обвинуваченого та потерпілої, дослідження висновку судово-медичної експертизи № 996 від 14.12.2017 року, висновку судової авто-технічної експертизи № 939а від 21.12.2017 та № 938а від 29.11.2017 року, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому злочинів.

При вирішенні питання про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5, суд приймає до уваги роз’яснення, дані в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якого, порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини і наступне залишення потерпілого від такого злочину без допомоги слід кваліфікувати за наявності до того підстав за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 286 чи 415 КК України та відповідною частиною ст. 135 цього Кодексу.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, а також за ч. 1 ст. 135 КК України, тобто завідомо залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, яку сам поставив в небезпечний для життя стан.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, згідно виданої 12.12.2017 року характеристики МКП ЖЕК-12, позитивно характеризується за місцем проживання.

Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 2878 від 27.11.2017 року на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Згідно довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_7» № 20/4947 від 29.11.2017 року за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 26.11.2017 року ОСОБА_5 на обліку не значиться.

Суд також приймає до уваги молодий вік обвинуваченого, а саме, що на момент скоєння ДТП йому виповнилось лише 19 років, стан здоров’я, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень статті 66 КК України, обставинами, що пом’якшують покарання, суд вважає щире каяття обвинуваченого та часткове відшкодування ним завданої шкоди потерпілій.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні злочинів визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, частково відшкодував завдану шкоду потерпілій, шляхом перерахування 28 000,00 грн. на депозит суду, а також бере до уваги дії потерпілого ОСОБА_6 Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи № 996 від 14.12.2017 року, останній на момент скоєння ДТП 17.11.2017 року перебував в стані алкогольного сп’яніння середнього ступеню, із вмістом в крові етилового спирту у концентрації 1,6 0/00, та перетинав проїзну частину поза межами регульованого чи нерегульованого пішохідного переходу.

Відтак суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів, буде необхідним і достатнім покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідних статей.

Частиною 1 статті 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до ст. 75 КК України, врахувавши тяжкість злочинів, особу винуватого та інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_5Ю від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Крім того, суд приходить до переконання, що ОСОБА_5 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 завданої моральної шкоди у розмірі 91600 грн. та відшкодування понесених судових витрат, який ОСОБА_5 визнав повністю, суд приймає до уваги положення ст. 128-129 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», згідно якої розмір моральної шкоди ґрунтуються на душевних стражданнях та фізичному болі, які потерпіла зазнала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, та втрати душевної рівноваги внаслідок вимушених змін звичайного життєвого укладу, стресу.

Так, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди на суму 91600 (дев’яносто одна тисяча шістсот) грн. суд вважає обґрунтованими, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла втратила близьку людину, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв’язків і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя, а тому суд, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи особу обвинуваченого та повне визнання позовних вимог, приходить до переконання, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілої ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 916 грн. пропорційно до задоволених вимог, враховуючи подану ОСОБА_3 заяву про зменшення позовних вимог від 23.02.2018 року.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 вартість проведення експертиз технічного стану транспортного засобу № 939а від 21.12.2017, транспортно-трасологічної експертизи № 938а від 29.11.2017 та авто технічної експертизи № 937а від 04.12.2017 року оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого злочину.

Суд вирішує питання про долю речових доказів відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75, 76, 135, 286 КК України, ст. ст. 100, 124, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ :

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

У відповідності до п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_5 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою засудженому ОСОБА_5 скасувати, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2372,88 (дві тисячі триста сімдесят дві) гривні 88 копійок у відшкодування вартості проведення експертиз технічного стану транспортного засобу № 939а від 21.12.2017, транспортно-трасологічної експертизи № 938а від 29.11.2017 та автотехнічної експертизи № 937а від 04.12.2017 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 91600 (дев’яносто одну тисячу шістсот) гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 916 (дев’ятсот шістнадцять) гривень у відшкодування понесених судових витрат. В решті вимог позову відмовити.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2017 на автомобіль «Ford Skorpio», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХ0661966, посвідчення водія ВХТ 670798 на ім’я ОСОБА_5 - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-автомобіль «Ford Scorpio», державний номерний знак НОМЕР_2, залишений на майданчику тимчасово затриманих автомобілів ДП «Вінниця-Інформ-Ресурси» - повернути власнику;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХ0661966, яке зберігається при матеріалах справи – повернути власнику;

-посвідчення водія ВХТ 670798 на ім’я ОСОБА_5, яке зберігається при матеріалах справи – направити органу, який його видав.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: