Рішення № 72760534, 13.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/1521/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост»

до Міністерства оборони України

про стягнення 36 000, 00 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Пузій О.В.

відповідача: Ніколова В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення основного боргу у розмірі 36 000, 00 грн. та судових витрат.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1521/18. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 13.03.3018. У зв'язку з чим надано Відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а Позивачу - для подання відповіді на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 06.03.2018 Відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про безпідставність позовних вимог, оскільки за умовами договору Позивач зобов'язався поставити для потреб Відповідача товар у кількості та строки, визначені у Специфікації до договору, однак Позивачем виконано договір з порушенням його умов. Та зазначив про те, що сума позовних вимог заявлених останнім за договором 2017 року в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання не зареєстровано на 2018 рік, відповідно та не взято на облік. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером, тому у Відповідача відсутні підстави для оплати товару за договором.

Позивач, через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 13.03.2018 подав письмову відповідь на відзив та клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу.

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 13.03.2018 представник Позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні та письмовому відзиві проти позову заперечував.

У судовому засіданні 13.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши думку представників сторін, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 11.10.2017 укладено договір № 286/2/17/162 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого Позивач зобов'язався у 2017 році поставити Відповідачу теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої, а саме: холодильник побутовий Saturn St-CF-1963U, зазначений у специфікації, а Відповідач забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки, вказані в договорі.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 286/2/17/162 від 11.10.2017 ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією. Ціна товару складає 323 460, 00 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2).

Строк дії договору відповідно до пункту 10.1 встановлений з дати його підписання сторонами до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

У розділі V договору № 286/2/17/162 від 11.10.2017 сторони передбачили вимоги, порядок та умови поставки. У матеріалах справи наявний графік постачання товару Міністерству оборони України за договором № 286/2/17/162 від 11.10.2017.

На виконання умов договору № 286/2/17/162 від 11.10.2017 Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар: холодильник побутовий Saturn St-CF-1963U на суму 36 000, 00 грн., що підтверджується накладною № 334 від 30.11.2017, актом приймання № 10 від 23.12.2017, повідомленням-підтвердженням на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

За умовами пункту 4.1 договору № 286/2/17/162 від 11.10.2017 розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом тридцяти календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства. До рахунка-фактури додаються: акт приймання, видаткова накладна Позивача, повідомлення підтвердження, яке оформлюється одержувачем Відповідача. Позивач протягом десяти календарних днів з дати прийняття товару одержувачем у місцях поставки товару надає належним чином оформлені документи на оплату. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться (пункт 4.2).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 286/2/17/162 від 11.10.2017 Позивачем були надані необхідні документи Відповідачу (докази направлення наявні в матеріалах справи).

Листом № 286/6/267 від 17.01.2018 Відповідач повернув Позивачу платіжні документи без виконання та повідомив про відсутність підстав для реєстрації зобов'язань за постачене продовольче обладнання згідно умов договору № 286/2/17/162 від 11.10.2017.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 36 000, 00 грн., яку Позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У письмовому відзиві Відповідач зазначив про те, що Позивачем виконано договір з порушенням його умов. Однак, зазначені обставини не підтверджено належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення договору у Позивача - це поставка і передача товару, у Відповідача - прийняття товару та оплата його вартості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.

Таким чином, твердження Відповідача, викладені у письмовому відзиві про відсутність надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України не мають правового підгрунтя та не звільняють його від обов'язку оплатити отриманий за договором № 286/2/17/162 від 11.10.2017 товар.

Оскільки, факт поставки товару Позивачем та отримання його Відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості товару суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 36 000, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.02.2018 вирішення питання стягнення заборгованості з Відповідача було доручено Позивачем Адвокатському бюро Пузія О.В. Позивачем 01.02.2018 та 15.02.2018 за надання правничої допомоги здійснено платіж у загальному розмірі 5 500, 00 грн. У судовому засіданні інтереси Позивача представляв Адвокат Пузій О.В. (адвокатське свідоцтво № 981 від 05.07.2012).

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на професійну правничу допомогу може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу про стягнення 5 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, будинок 23, ідентифікаційний код 36968997) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:16.03.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк