Рішення № 72760452, 15.03.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/36/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірного підприємства "Івано-Франківський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "

Автомобільні дороги України",

вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76004,

до відповідача: Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

вул. Грушевського, 21,м. Івано-Франківськ,76018,

про розірвання договору №222 на закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 23.11.16,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник, (довіреність №01-29/01-ю-02 від 29.01.18);

від відповідача: ОСОБА_2- адвокат, (довіреність б/н від 16.01.18);

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Дочірне підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" із позовною заявою до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про розірвання договору №222 на закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 23.11.16.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.18 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.01.18.

Судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в ОСОБА_2 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В засіданні суду 30.01.18 оголошено перерву в підготовчому засіданні суду до 20.02.18. Відповідно до ухвали суду від 20.02.18 закрито підготовче провадження у справі №909/36/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.18.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, при цьому вказуючи на: укладення між сторонами 23.11.16 договору №222 на закупівлю підрядних робіт за державні кошти; на укладення між сторонами додаткових угод; істотне зростання вартості матеріалів та обладнання по договору; п.4.3.3 договору, відповідно до якого підрядник має право вимагати від замовника підвищення договірної ціни у разі істотного зростання після укладення підряду цін на ресурси, а у разі відмови замовника - розірвання договору в установленому законом порядку; лист №186 від 01.12.17, яким повідомлено відповідача про необхідність перевищення приблизної договірної ціни понад 10%; неприйняття відповідачем рішення щодо уточнення договірної ціни; лист №203 від 29.12.17 про розірвання договору; на норми стст.188,193,837,843,844 Господарського кодексу України, ст.651 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача надав суду відзив на позов (вх.№1051/18 від 23.01.18), в якому зазначає, що за умови відсутності можливості збільшення фінансування об'єкту Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації вважає неможливим збільшення договірної ціни і розірвання спірного договору.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив (вх.№1382/18 від 26.01.18), в якому наголошує, що відзив відповідача є необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в засіданні суду представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.

Між Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Дочірним підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" 23.11.16 укладено договір №222 на закупівлю підрядних робіт за державні кошти.

Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору, підрядник зобов'язався у 2016-2017 роках виконати замовникові роботи, зазначені в договірній ціні (локальному кошторисі з розрахунком договірної ціни) відповідно до проектної документації та умов договору.

Найменування робіт: "Капітальний ремонт мосту через р. Дуба по вул. Шевченка в с. Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області" (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору становить 2 838 000,00грн.

Пунктами 3.3 та 3.4 конкретизації умов договору встановлено, що уточнення приблизної договірної ціни буде здійснюватися в міру виконання робіт; у разі появи обставин, що зумовлюють необхідність перевищення приблизної договірної ціни понад 10% підрядник протягом 5 днів з появи цих обставин повідомить замовника і приступить до виконання робіт лише після одержання відповідного дозволу на продовження робіт.

Між сторонами укладено додаткові угоди: №13/д від 28.03.17, №29/д від 23.06.17, №63/д від 28.08.18, №82/д від 03.11.17, відповідно до яких вносились зміни щодо строків виконання робіт, терміну дії угоди, вартості робіт.

Позивач в засіданні суду зазначає, що відповідач сплатив позивачу 2 824 333,00грн. Однак, станом на грудень 2017 року ціни на матеріали, устаткування, комплектуючі та електроенергію зросли. Крім того, є необхідність виконання додаткових робіт по влаштуванню буро-набивних паль. Тобто, відбулось зростання вартості матеріалів та обладнання.

Відповідно до пункту 4.3.3 конкретизації умов договору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668, підрядник має право вимагати від замовника підвищення договірної ціни у разі істотного зростання після укладення підряду цін на ресурси, а у разі відмови замовника - розірвання договору в установленому законом порядку.

Позивач, на виконання умов договору, повідомив відповідача про наявність обставин щодо перевищення приблизної договірної ціни понад 10%, про що свідчить лист від 01.12.17 №186. Крім того, повідомляє про неможливість виконання повного обсягу робіт та просив збільшити ціну договору з метою завершення робіт в передбачені договором строки.

Відповідач не прийняв рішення щодо уточнення договірної ціни.

В засіданні суду представник відповідача зазначив, що збільшення суми договору неможливе, оскільки це призведе до перевищення суми вказаної в тендерній документації. Дану позицію викладено в листі №1217/01-04 від 22.12.17.

Як наслідок позивач звернувся до відповідача з листом №203 від 29.12.17 про розірвання спірного договору.

Відповідач надав позивачу лист №8/01-04 від 03.01.18, в якому висловив аналогічну позицію, що збільшення суми договору неможливе, оскільки це призведе до перевищення суми вказаної в тендерній документації та заперечує проти розірвання договору.

Представник позивача просить суд розірвати договір в судовому порядку, оскільки існують правові підстави.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за необхідне зазначити наступне. Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції на момент укладення договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частинами 1,2, 3 ст. 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситись за погодженням сторін.

У відповідності до ч.5 ст. 844 Цивільного кодексу України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник його зменшення в разі, якщо на момент укладання договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути наданні підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору. Аналогічні положення закріплені нормами ст. 321 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 та 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду при наявності одночасно таких умов: - в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; - зміна обставин зумовлена причинами , які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; - із суті договору або звичаїв ділового обороту не впливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Істотна зміна обставин зумовлена збільшенням у 2017 році більш ніж у кілька разів цін на матеріали, обладнання та послуги, які необхідні для виконання робіт, передбачених спірним договором та є загальновідомим фактом.

Крім того слід зазначити, що позивач по справі розраховував на можливість уточнення договірної ціни, зокрема п.п.3.3 та 3.4 конкретизації умов договору зазначено, що у разі появи обставин, що зумовлюють необхідність перевищення приблизної договірної ціни понад 10%, підрядник протягом 5 днів з дня появи цих обставин повідомить замовника і приступить до виконання робіт лише після одержання відповідного дозволу на продовження робіт.

Відповідно до п. 3.6 конкретизації умов договору замовник зобов'язувався прийняти рішення щодо уточнення договірної ціни і повідомити про нього підрядника протягом 10 днів з дня одержання відповідного повідомлення.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач порушив умови договору щодо уточнення договірної ціни.

Щодо посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування, внаслідок чого неодноразово змінювались строки будівництва, на відсутність бюджетних коштів для заміни ціни договору, то слід зазначити вказане пояснення не спростовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, невиконання відповідачем взятих по договору обов'язків по збільшенню (уточненню) договірної ціни розцінюється як істотне порушення умов договору, що є правовою підставою для розірвання цього договору на вимогу позивача в судовому порядку.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором; - сторона договору , яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.; - сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у дванадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; - у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; - якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як підтверджується матеріалами справи позивачем дотримано вимоги ст. 188 Господарського кодексу України щодо порядку дострокового розірвання договорів.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3 ст. 653 ЦК України).

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», ст.ст. 11, 611, 612, 628, 651, 652, 653, 843, 844, 875 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Розірвати договір № 222 на закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 23.11.16 укладеного між Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Дочірним підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України".

Судові витрати залишити за позивачем, Дочірним підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 16.03.2018

Суддя Булка В.І.