Рішення № 72759536, 14.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16811/17

Провадження № 2/161/1071/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.

за участю секретаря судового засідання – Новаковської В.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звернувся з позовом до суду про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 на її ? частку в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 54, 7 кв.м., виплативши на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості належної їй частки з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду Волинської області; визнання за ним – ОСОБА_2 права власності на ? частку в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 54, 7 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_4 на праві власності належало ? частки квартири АДРЕСА_1. 21.05.2015 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті вказане майно, як спадкоємець за заповітом, успадкував ОСОБА_5, який в подальшому подарував зазначене майно позивачу на підставі договору дарування від 21.02.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 961.

Інша ? частка квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_7, але не отримала свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Посилаючись на вимоги ст. 365 ЦК України, а також на те, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, сторони не являються родичами, а тому користуватись спільним майном неможливо, річ є неподільною, відповідач та члени її сім’ї не проживають в спірній квартирі, не беруть участь в її утриманні, позивач згоден відшкодувати відповідачці вартість належної їй ? частки спірного майна, а тому вважає про наявність законних підстав для припинення права власності ОСОБА_3 на належну їй частку у спільному майні та визнання за ним право власності на цю частку.

За клопотанням представника позивача судом було призначено по справі судову оціночну експертизу за результатами проведення якої визначено ринкову вартість ? частки в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 54, 7 кв.м., станом на час проведення експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю із наведених в заяві підстав, просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити. При цьому виходить з наступного.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Судом встановлено, що ? частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 21.02.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 961, належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 ? частка квартири на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з розпорядженням від 14.06.1996 року № 202-р, належить ОСОБА_7

18 грудня 2004 року ОСОБА_7 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть І-ЕГ № 155383.

З матеріалів спадкової справи, заведеної Першою Луцькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 Лукінічни вбачається, що ОСОБА_3, як спадкоємець за законом, зверталась з заявами про прийняття належної їй після смерті матері спадщини (? частки квартири АДРЕСА_1) і видачі свідоцтва про право на спадщину.

Дані заяви були отримані нотаріальною конторою 08.08.2005 року та 20.11.2015 року, зареєстровані в Журналі реєстрації вхідних документів та приєднані до спадкової справи. Одночасно заявника повідомлено, що їй необхідно звернутися в Першу Луцьку державну нотаріальну контору для написання заяви про прийняття спадщини, справжність підпису на якій буде засвідчена нотаріусом. Для дачі консультацій та видачі свідоцтва про право на спадщину рекомендовано звертатись в нотаріальну контору.

Слід зазначити, що положення статті 365 ЦК України регулюють випадки припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою позивача - співвласника майна, який домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів у справі, та визначають умови такого виділу. Виплата компенсації у цьому випадку допускається за наявності умов, визначених пунктами 1 - 4 частини першої зазначеної статті, та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За приписами пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб’єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Разом з тим, відповідач, як спадкоємець за законом, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у встановленому законом порядку спадкові права не зареєструвала та не оформила.

Норми ч.5 ст.1268 ЦК України визначають, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України), а лише обмежує право спадкоємця на розпорядження (відчуження) нею.

В силу наведених положень закону відповідач – ОСОБА_3 має право володіти й користуватись ? частки квартири АДРЕСА_1 та не може бути протиправно позбавлена цих прав чи обмежена у їх здійсненні.

Згідно положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами право відповідача як власника на розпорядження ? часткою квартири АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.365, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.03.2018 р.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.