Ухвала суду № 72759372, 12.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3120/18

Провадження № 4-с/161/41/18

У Х В А Л А

12 березня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

представника заявника – ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку скаргу ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_4 національний університет імені ОСОБА_5, звернувшись до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3, просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2018 року, скасувати винесений згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2018 року виконавчий збір, посилаючись на ті підстави, що старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження №55754676. З даною постановою заявник не погоджується та вважає її неправомірною, оскільки постанову Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 року, на підставі якої було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, було добровільно виконано ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною скаргою. Крім того, просить поновити строк для подачі даної скарги, посилаючись на те, що відповідно до акту, складеного державним виконавцем Шпіруком В.Ю. від 26.02.2018 року у відділі кадрів Університету стало відомо, що виконавче провадження не закінчено ні у зв’язку з фактичним виконанням, ні у зв’язку з поверненням стягувачу, що призвело до пропуску строку оскарження.

Згідно ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України).

Згідно ч.3 ст.127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом,- судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що про існування оскаржуваної постанови заявнику стало відомо при ознайомленні з актом державного виконавця 26.02.2018 року, державним виконавцем не було спростовано даного факту, суд дійшов висновку про поновлення строку звернення зі скаргою, оскільки строк оскарження даної постанови був пропущений з поважних причин.

Представник заявника у судовому засіданні скаргу підтримала. Разом з тим, подала письмові доповнення до скарги відповідно до яких просить прохальну частину доповнити п.4 – скасувати постанову про накладення штрафу від 26.02.2018 року, мотивуючи тим, що після подання даної скарги до університету надійшла постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець в судовому засіданні скаргу вважає безпідставною, зазначив, що виконавче провадження відкрито, оскільки виданий університетом наказ про поновлення ОСОБА_6 на посаді не відповідає резолютивній частині постанови Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 року, на виконання якої видано виконавчий лист.

Заслухавши пояснення представника заявника, державного виконавця, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16.01.2018 року Апеляційним судом Волинської області винесено постанову відповідно до якої поновлено ОСОБА_6 на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5. Стягнуто з ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 45 995, 18 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі та стягнення в її користь середнього заробітку за один місяць в сумі 4 586, 64 грн. зобов’язано допустити до негайного виконання.

На виконання постанови Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 161/16568/16-ц від 07.02.2018 року.

На підставі вказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 12.02.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55754676 та визначено строк для добровільного виконання постанови – протягом 10 робочих днів. Пунктом 3 даної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14 892 грн.

Згідно ст.ст.1, 2 даного ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2018 року за вих. № 03-28/03/461 на адресу державного виконавця боржником було надіслано лист-відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження Університетом та належним чином завірені копії документів на підтвердження добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження: копію повідомлення ОСОБА_6 за вих..03-28/02/116 від 16.01.2018 року про необхідність надання нею документів для належного виконання рішення суду; копію наказу № 7-К/В від 18.01.2018 року про поновлення ОСОБА_6 на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права з 18.11.2016 року; копію акту від 18.01.2018 року про додаткове усне повідомлення ОСОБА_6 щодо необхідності з’явитись в бухгалтерію університету для отримання коштів відповідно до вказаного наказу та пред’явлення трудової книжки для оформлення відповідного запису; копію відомості на виплату грошей № 15 за січень 2018 року.

Отже, боржником у визначений строк надано докази на підтвердження того, що ним було добровільно, до відкриття виконавчого провадження, виконано постанову суду (а.с. 6).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постанові по справі № 6-785цс15 від 6 липня 2015р.

Таким чином, враховуючи викладене вище, добровільне виконання рішення суду скаржником, суд приходить до висновку, що державний виконавець в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив дій, визначених даним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржуванні рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що доводи скаржника, наведені у його скарзі щодо неправомірності винесення державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадженняВП № 55754676 від 12 лютого 2018 року є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Водночас, додатково заявлена вимога про скасування постанови про накладення штрафу від 26.02.2018 року не підлягає до задоволення, оскільки її розгляд за правилами розмежування предметної юрисдикції належить адміністративним судам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 про поновлення строку звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця - задовольнити;

Поновити ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 строк звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3.

Скаргу ОСОБА_4 національного університету імені ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55754676 від 12 лютого 2018 року – неправомірною.

Скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55754676 від 12 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 16.03.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.