Ухвала суду № 72758638, 22.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/774/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Кирилюк І.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Корчук І.О.

з участю:

прокурора Карпюка Т.С.

представників власників майна ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» ОСОБА_1 та директора Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003045 від 25.09.2017 р. та накладено арешт на кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584) № НОМЕР_2, ПВКФ «Фіалка» (код 30207687) № НОМЕР_3, які відкриті та обслуговуються у ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001), крім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» ОСОБА_1 та директор Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» ОСОБА_3, кожен окремо подали апеляційні скарги

У поданій апеляційній скарзі директор ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» ОСОБА_1, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була постановлена у відсутність представника товариства, про її існування останнє дізналося 02.01.2018 року, а також скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, директор ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» ОСОБА_1 зазначає, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку підприємства не можуть бути розцінені, як речові докази, оскільки вони не відповідають передбаченим ст. 98 КПК України критеріям. При розгляді клопотання прокурора, слідчий суддя не врахував обставини, які свідчать про неможливість використання такого майна, як безготівкові грошові кошти в якості речового доказу у кримінальному провадженні.

Також, зазначає, що прокурором не було доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні посадовими особами ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» порушення діючого законодавства, а також відсутні докази того, що арештоване майно було одержано злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи є знаряддям злочину.

У апеляційній скарзі директор Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» ОСОБА_3, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року, скасувати вказану ухвалу в частині накладення арешту на грошові кошти Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання прокурора був здійснений без повідомлення та без участі в судовому засіданні Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка», про наявність оскаржуваної ухвали апелянт дізнався 02.01.2018 року.

Стосовно ухвали, то апелянт посилається на те, що грошові кошти, які обліковуються на розрахунковому рахунку Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка»не відповідають визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України критеріям, а слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував можливість використання такого майна, як безготівкові кошти в якості речового доказу у кримінальному провадженні.

Також, апелянт зазначає, що прокурором не зазначено у клопотанні передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на електронному банківському рахунку, а також не доведено обґрунтованої підозри причетності посадових осіб Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» до вчинення дій, спрямованих на незаконне збагачення шляхом заволодіння коштами державного бюджету.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення представника власника арештованого майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі представників ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка», про наявність оскаржуваної ухвали, як зазначають апелянти, вони дізналися 02.01.2018 року і даний факт не спростовується матеріалами провадження. Апеляційні скарги власники майна подали до суду апеляційної інстанції 05.01.2018 року, тобто в межах визначеного законом п'ятиденного строку, таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому він поновленню не підлягає.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003045 від 25.09.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування зазначено, що службові особи Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації діючи за попередньою змовою з службовими особами низки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" (код 35776584), ПВКФ «Фіалка» (код 30207687), зловживаючи своїм службовим становищем в супереч інтересам служби, шляхом неправомірного перерахування коштів, в тому числі на рахунки вказаних підприємств, протягом 2016 - 2017 року заволоділи бюджетними коштами у сумі понад 3 мли. 283 тис. грн., тобто в особливо великих розмірах.

Крім того, зазначено, що через укладення субпідрядних договорів з підприємствами з знаками фіктивності (які не мають власних виробничих потужностей та кваліфікованих співробітників здійснюється переведення бюджетних коштів в готівку та подальше привласнення учасниками протиправної схеми, що підтверджується аналітичним дослідженням фінансово - господарських операцій проведених за участю, в тому числі ТОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" (код 35776584), ПВКФ «Фіалка» (код 30207687).

Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Даніча Є.О. від 21.12.2017 р., грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках вищезазначених товариств, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

21.12.2017 року прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюк Т.С. звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про арешт грошових коштів, що містяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584) № НОМЕР_2, ПВКФ «Фіалка» (код 30207687) № НОМЕР_3, які відкриті та обслуговуються у ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001), крім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Це клопотання про накладення арешту на грошові кошти, мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

22.12.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора Карпюка Т.С. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки грошові кошти в даному кримінальному провадженні відповідають критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянтів, встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з врахуванням постанови про визнання речовими доказами від 21.12.2017 року.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності правової підстави накладення арешту на грошові кошти.

Отже, на думку колегії суддів, арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунку вищевказаних юридичних осіб є співрозмірний з потребами кримінального провадження та необхідний з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, де слідчим суддею і будуть ретельно перевірені їх доводи та надана оцінка матеріалам, долученим до клопотання.

Доводи апеляційної скарги про те, що у кримінальному провадженні службові особи ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» не повідомлялися про підозру та не набули статусу підозрюваних чи обвинувачених, не спростовують висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених частиною 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення збереження речових доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя суду першої інстанції правомірно наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», крім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюка Тараса Степановича про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003045 від 25.09.2017 р. та накладено арешт на кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584) № НОМЕР_2, ПВКФ «Фіалка» (код 30207687) № НОМЕР_3, які відкриті та обслуговуються у ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001), крім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, - залишити без змін, а апеляційні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» ОСОБА_1 та директора Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич