Вирок № 72757610, 15.03.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2541/17

Провадження № 1-кп/342/54/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

за участю: прокурора Мельника І.Л., потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090230000342 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя селища Заболотів вул. Відродження, 58 Снятинського району Івано-Франківської області, не одруженого, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працював, працював по найму на виконанні будівельних робіт в с. Красне Верховинського району, раніше судимого: 28.01.2009 р. Снятинським районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік; 11.08.2009 р. Снятинським районним судом за ч. 3 ст. 185, ст.71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; 15.06.2017 р. вироком Снятинського районного суду, який частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із випробувальним строком один рік,

за ч.2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно.

Злочин вчинив за таких обставин:

10.09.2017 р. ОСОБА_3 після закінчення виконання господарських робіт у свого родича ОСОБА_1 за місцем проживання останнього по вул. Заводська, 50 в селищі Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області, близько 20 год., шляхом вільного доступу зайшов до приміщення кухні житлового будинку в господарстві ОСОБА_1, достовірно знаючи, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, діючи умисно, таємно викрав з гаманця ОСОБА_1 його кредитну картку № 5168742342489477, на якій зберігались грошові кошти. Переслідуючи корисливу мету - таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з викраденою кредитною карткою ОСОБА_3 пішов до банкомату ПАТ КБ «Приватбанк» 7864, розташованого в центрі селищі Заболотів по вул. Б.Хмельницького, 10, Снятинського району Івано-Франківської області. За допомогою викраденої кредитної картки, знаючи пін-код до неї, так як раніше був присутній під час розраховування цією карткою родичем в магазині, з належної ОСОБА_1 кредитної картки о 21:33 год. зняв 8000 грн., о 21:34 зняв 2000 грн. Своїми діями спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальні збитки на суму 10000 (десять тисяч) гривень. Викраденими коштами ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та вважає недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з’ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого, потерпілого та дослідив дані, які характеризують особу обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з братами і сестрою. Потерпілий ОСОБА_1 є його дядьком, двоюрідним братом його покійного батька. 10.09.2017 р. протягом дня він допомагав дядькові по господарству. Після закінчення виконання господарських робіт, повечерявши на вулиці в альтанці, він допомагав заносити посуд до кухні. Перебуваючи в приміщенні кухні, він на столі побачив належний дядькові гаманець коричневого кольору. Скориставшись тим, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, викрав з гаманця кредитну картку дядька. Після чого разом з іншим своїм дядьком ОСОБА_4 пішов у центр с. Заболотів. За допомогою викраденої картки, знаючи пін-код до неї, так як запам’ятав його, коли дядько ОСОБА_1 в його присутності розраховувався карткою в магазині, після 21 год. з банкомата Приватбанку зняв спочатку 8000 грн., і зразу ж після того зняв 2000 грн. Разом з ОСОБА_4, з яким разом в той час працював, пішли в магазин, потім пішли до нього додому на вул. Відродження, 58, там взяв необхідний інструмент, з яким мав наступного дня їхати на роботу у Верховинський район, віднесли інструмент на вулицю Заводська, 45, після чого пішли в центр селища Заболотів, де розважались. Одночасно пояснив, що ОСОБА_4 в той момент, коли він знімав гроші з банкомата біля нього не був. Гроші витратив, повернувши борг в сумі 3000 грн., а решту потратив на свої потреби. Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого, просить його суворо не карати.

Потерпілий ствердив, що дійсно обвинувачений допомагав йому по господарству 10 вересня 2017р. Про те, що з його банківської картки 10.09.2017р. зняті в сумі 10000 грн. дізнався наступного ранку, коли побачив у телефоні SMS із банку про те, що після 21 год. 10.09.2017р. збуло знято 8000 грн. і через хвилину 2000 грн. Був впевнений, що такі кошти він не отримував. Тому за допомогою телефона заблокував свою карту, після чого пішов до відділення приватбанку в селищі Заболотів, де йому порекомендували звернутись до відділення Приватбанку в м. Коломия, щоб переглянути відеозаписи з камери, встановленої біля банкомата, з якого були зняті гроші. Того ж дня по відеозаписах було встановлено, що гроші з його картки знімав обвинувачений. Коли він повернувся в Заболотів, пішов до будинку на вулицю Заводська, 45, де спали ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вимагав в останнього повернути викрадені кошти та освою картку, де ще мало бути до трьох тисяч гривень, однак в той час обвинувачений заперечував, що вчинив крадіжку. На даний час гроші йому не повернуті. Просить обвинуваченого суворо не карати.

Таким чином, суд встановив, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину - таємного викрадення чужого майна повторно, - доведена повністю. При цьому суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 раніше був засуджений 15.06.2017 р. за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із випробувальним строком один рік, а відповідно до примітки 1 статті 185 КК України - у статтях 185,186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 292 цього Кодексу. Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини його вчинення, суспільну небезпеку, дані про особу винного, та обставини, що пом’якшують покарання. До обставин, які пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого, повне визнання вини. Суд не визнає обтяжуючою покарання обставиною, що зазначена в обвинувальному акті, - рецидив злочинів, виходячи з наступного. Частина 4 ст. 67 КК України визначає, що: якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 цього ж Кодексу як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.

Дані про особу обвинуваченого свідчать, що він має постійне місце проживання, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання характеризується як особа, схильна до крадіжок; на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Снятинської ЦРЛ не перебуває.

Суд приймає до уваги положення ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, позицію потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 вчинив злочин 10.09.2017р., під час іспитового строку, так як він був засуджений 15.06.2017 р. вироком Снятинського районного суду, який частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., за ч.3 ст. 185 КК України, - на три роки позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із випробувальним строком один рік, та приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 статті 185 КК України - у виді позбавлення волі. Таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Частиною 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При призначенні покарання ОСОБА_3 до покарання, призначеного за даним вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Снятинського районного суду від 15.06.2017 р., що частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., яким ОСОБА_3 був засуджений за ч.3 ст. 185 КК на три роки позбавлення волі і остаточну міру покарання призначити за сукупністю вироків відповідно вимог ст. 71 КК України. Про те, що стосовно ОСОБА_3 скасоване звільнення від відбування покарання, призначене вищезгаданим вироком, свідчить Ухвала Снятинського районного суду від 05.12.2017 р. в справі № 351/946/17 (провадження № 1-в/351/65/17), якою задоволене клопотання Снятинського районного сектору з питань пробації про скасування звільнення від відбування покарання та направлення його для відбування покарання за вироком від 15.06.2017 р.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі - два роки шість місяців.

Відповідно до ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Снятинського районного суду від 15.06.2017 р., що частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі - три роки один місяць.

Перебування ОСОБА_3 під вартою з 06.12.2017 року до 15.03.2018 року зарахувати в строк відбування покарання.

До набрання вироком законної сили продовжити запобіжний захід ОСОБА_3 - тримання під вартою.

Речові докази: диск CD-R об’ємом 700 Mb з інформацією ПАТ КБ ПриватБанк, виписку з рахунку ОСОБА_1, анкету-заяву ОСОБА_1 від 10.10.2013 р. про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку, копію фотознімку ОСОБА_1 при отриманні ним кредитної картки, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Ничик Г. І.