Ухвала суду № 72757370, 14.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/194/2018(м)

223/547/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

суддів: Свіягіної І.М.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Меляник К.,

за участю прокурора Заіка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017050540000142 від 05.06.2017р. та №12017050540000143 від 05 червня 2017 року за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області Бойко Н. на вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», заміжньої, маючу на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1,

визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання:

за ч.1 ст.125 КК України у вигляді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень;

за ч.1 ст.122 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарань, остаточно визначено покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України зазначено виконувати самостійно.

На підставі ст.85 КК України та пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнена від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», заміжньої, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання:

за ч.1 ст.125 КК України у вигляді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень,

за ч.1 ст.122 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарань, остаточно визначено покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, який відповідно до ч.3 ст. 72 КК України визначено виконувати самостійно.

На підставі статті 85 КК України та пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнена від відбування призначеного покарання.

в с т а н о в и л а:

вироком суду обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними у тому, що вони 04 червня 2017 року близько 21 години 30 хвилин знаходились на лавці, розташованій навпроти під’їзду будинку №44 по вулиці Шахтарській міста Вугледара Донецької області. В той час до них підійшла ОСОБА_5 та в грубій формі запитала, де у вищезазначеному будинку можна придбати самогон, на що ОСОБА_3 у грубій формі відповіла, що їм такі відомості не відомі. Слідом за ОСОБА_5 до лавки підійшла ОСОБА_6, та вчинила словесний конфлікт, який в подальшому на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин переріс у сварку, в ході якої ОСОБА_3 діючи за раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій нанесла ОСОБА_5 один удар кулаком руки в область лівої щоки, після чого ОСОБА_4 діючи за раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій, нанесла ОСОБА_5 один удар кулаком в ліву частину обличчя останньої. Від отриманих ударів ОСОБА_5 впала на землю і тоді ОСОБА_3 нанесла останній один удар правою ногою в область нижньої частини лівої ноги ОСОБА_5

Внаслідок спільних неправомірних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: припухлості м’яких тканин та синця лівої щоки, крововиливу у слизову нижньої губи ліворуч, садна правого ліктьового суглобу, синця лівої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №124 від 06 червня 2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, в ході вищезазначеної сварки, яка в подальшому переросла в бійку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діючи за раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій, нанесли почергово по два удари кулаками обох рук ОСОБА_6 в область потиличної частини голови та спини останньої, після цього ОСОБА_4 обома руками штовхнула ОСОБА_6, від чого остання впала на землю, і тоді ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний намір направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6, нанесли разом у загальній кількості приблизно 15-20 ударів руками в область голови та тіла останньої, яка лежала на землі.

Внаслідок спільних неправомірних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця чола ліворуч, чола праворуч з переходом на скроневу область, зовнішній кут правого ока, виличну область праворуч та праву щоку зливного характеру, повік правого ока, припухлість м’яких тканин та синець спинки носу, перелом кісток носу, носової перегородки у передньому відділі, перелом верхньої стінки правої верхньощелепної пазухи, перелом правої виличної кістки, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, крайовий скол коронки 1 зуба на верхній щелепі праворуч, садна шиї праворуч, синці правого плеча, лівого плеча, садно правого передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи №125 від 12 липня 2017 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, потребуючих для свого лікування термін понад трьох тижнів.

Не погодившись з вироком суду, заступник прокурора Донецької області Бойко Н. оскаржила його в апеляційному порядку.

За змістом скарги прокурор, не оспорюючи обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просила вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4Л вважати засудженими за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, за ч.1 ст.122 КК України у виді одного року виправних робіт з відрахуванням 10% в дохід держави із заробітку. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року виправних робіт з відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави На підставі ст.85 КК України та пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити від відбування призначеного покарання.

В іншій частині вироку суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_3 покарання у порушення вимог ч.3 ст.61 КК України призначено покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Заіка О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_8, 27 квітня 2012року народження, а обвинувачена ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Разом з тим, судом першої інстанції в порушення вимог ч.3 ст.61 КК України обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_3 призначено покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, згідно за ст.ст.409,413 КПК України є підставами для зміни судового рішення.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_3 працюють на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», тому їм може бути призначено покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді виправних робіт.

Керуючись статтями 404,405,407,409,412,413 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Бойко Н. задовольнити.

Вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначеного покарання змінити.

Обвинувачену ОСОБА_3 вважати засудженою за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, за ч.1 ст.122 КК України у виді одного року виправних робіт з відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року виправних робіт з відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави.

На підставі ст.85 КК України та пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання.

Обвинувачену ОСОБА_4 вважати засудженою за ч.1 ст.125 КК України до штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, за ч.1 ст.122 КК України до одного року виправних робіт з відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року виправних робіт з відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави.

На підставі ст.85 КК України та пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» обвинувачену ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення. На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців.

Судді:

____ ______ _____

І.М.ОСОБА_11 ОСОБА_12ОСОБА_1