Постанова № 72757257, 14.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 761/23023/15-ц

апеляційне провадження № 22-ц/796/1620/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Макаренко І. О. 05 листопада 2015 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіна Марина Анатоліївна в інтересах Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 32 від 19 березня 2008 року у розмірі 37 598 доларів 49 центів (в еквіваленті по курсу НБУ 21,986687 за 1 долар США на 17.07.2015 року заборгованість по тілу кредиту та відсотках становить 826 666 грн. 24 коп.) та 91 384 грн. 41 коп.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 32 від 19 березня 2008 року у розмірі 37 598 доларів 49 центів та 91 384 грн. 41 коп., а також стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654 грн. (а. с. 55-57).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року відмовлено (а.с.105-106).

Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 надіслав 24 листопада 2017 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що судом не в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми процесуального законодавства. Зазначає, що у ОСОБА_3 не було можливості з'явитись у судове засідання, яке було призначено вперше, про що вона повідомила суд. Однак, суд замість відкладення розгляду справи, прийняв заочне рішення, чим порушив її процесуальні права.

На думку скаржника, суд, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, мав встановити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Проте, на момент постановлення рішення суду позивач приховав інформацію про відкликання у нього банківської ліцензії у зв'язку з ліквідаційною процедурою.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, з підстав, викладених у ній.

Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. - Денисенко Н.І., заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила її відхилити як необґрунтовану.

ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв (клопотань) на адресу суду не надіслав, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 32, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит на споживчі потреби, а саме: придбання автомобіля марки AKURA моделі MDX, у сумі 65 896,04 доларів США, із строком користування до 18 березня 2015 року (а.с.3-7).

Згідно п. 2.5.1 Договору, позичальник зобов'язалась щомісячно до дати, встановленої у графіку, наведеному в додатку № 1 до цього Договору, поповнювати свій Поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку та безготівковим перерахуванням, у сумі не менш суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлений у графіку.

Процентна ставка за Договором встановлена на рівні 12, 85 % річних (п. 1.3 Договору).

Факт отримання кредиту відповідачем ОСОБА_3 підтверджується копією заяви про видачу готівки № 608331 від 19 березня 2008 року (а.с.18).

19 березня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 укладено Договір застави автомобіля (а.с.19-21).

Крім того, з метою виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 19 березня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки б/н, згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_3 в повному обсязі несе відповідальність перед Банком у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором (а.с.22).

Станом на 17 липня 2015 року заборгованість за кредитом договором становила: заборгованість за кредитом - 26 054,20 доларів США; відсотки за користування кредитом - 11 544,29 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 91 384,41 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.23-24). Таким чином, загальна сума заборгованості становила 37 598,49 доларів США та 91 384,41 грн.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач (позичальник) неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, не повернула кредитні кошти у строк, визначений договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, а тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором є правомірними.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В ході розгляду справи достовірно встановлено, що відповідач (позичальник) неналежно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, не повернула кредитні кошти у строк, визначений кредитним договором, внаслідок чого станом на 17 липня 2015 року у неї виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 37 598,49 доларів США та 91 384,41 грн.

А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В суді апеляційної скарги представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, зокрема, те, що розглядаючи дану справу та вирішуючи спір по суті суд першої інстанції мав встановити наявність у Банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, так як на момент ухвалення рішення Банк приховав інформацію про відкликання у нього банківської ліцензії у зв'язку з ліквідаційною процедурою.

Представник Банку в судовому засіданні пояснила, що у зв'язку з ліквідацією Банку був відкритий накопичувальний рахунок в іноземній валюті, дана інформація не прихована та була викладена на офіційному веб-сайті Національного банку України, та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тобто, грошові кошти за погашення кредитної заборгованості мали б надходити на рахунок Національного банку України.

Крім того, той факт, що Банк знаходиться в стані ліквідації позивач не приховував, оскільки в самій позовній заяві Банк посилається на цю обставину та позов заявлений від імені Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищевикладені доводи апеляційної скарги є безпідставними, суд правомірно стягував заборгованість в доларах США, у зв'язку з чим такі доводи відхиляються колегією суддів.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виявились в ухваленні заочного рішення, замість відкладення розгляду справи через неявку ОСОБА_3 та неможливість останньої доводити свою позицію по справі, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки такі доводи не впливають на правильність та законність висновків суду першої інстанції по суті спору. Крім того, ні під час розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд оскаржуваного заочного рішення, ні під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції стороною відповідача (або її представником) не надано будь-яких належних письмових доказів, які б дали підстави для ухвалення рішення, повністю чи частково протилежного заочному.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване заочне рішення - без змін.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15 березня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова