Ухвала суду № 7275723, 03.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2009 р.                                                                       К-4400/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Конюшко К.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

Степашко О.І.,

при секретарі: Коротковій О.В.,

за участю представників: позивача:Плахотника А.В. відповідачів:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоодеському районі Миколаївської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року

у справі №6/290/06

за позовом Державної податкової інспекції у Новоодеському районі Миколаївської області

до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Баловне»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Новоодеському районі Миколаївської області звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Баловне», в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить стягнути з відповідача податковий борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб у сумі 209024,08 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 року (суддя Ткаченко О.В.) первісні позовні вимоги ДПІ у Новоодеському районі Миколаївської області про стягнення з відповідача податкової заборгованості у сумі 185025,40 грн. задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Туренко В.Б., судді –Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача в доход місцевого бюджету с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 25753,73 грн. та пені у сумі 2428,51 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Часткове задоволення позову судом апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем виключно на підставі акту перевірки від 20.10.2005 року, яка була здійснена за період з 01.06.2004 року по 30.06.2005 року, а відтак у контролюючого органу не має підстав для пред’явлення вимог щодо стягнення податкового боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб, який виник до 01.06.2004 року.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Новоодеському районі Миколаївської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року та залишити в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 року, оскільки вважає, що постанова суду апеляційної інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною виїзною плановою документальною перевіркою з питань дотримання відповідачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2004 року по 01.07.2005 року, за наслідками якої складено акт від 20.10.005 року №84/23-0121/03763951, було встановлено, що станом на 01.06.2004 року залишок неперерахованих до бюджету утриманих сум прибуткового податку складає 156734,47 грн. За період перевірки було донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 25753,73 грн. та пені у сумі 13537,20 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення податкового боргу, який виник станом на 01.06.2004 року, не прийняв до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку давності, визначеного ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися ані з наведеним висновком суду першої інстанції, ані з мотивами, з яких виходив суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки вони не узгоджуються з конституційною вимогою про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон установлює, зокрема, порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом пунктів 1.3, 1.4 ст. 1 цього Закону пеня, нарахована на суму податкового боргу, є складовою частиною податкового боргу.

Згідно з пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 згаданого Закону податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Встановлення законодавцем зазначеного граничного строку стягнення податкового боргу дає підстави для висновку про те, що стягнення контролюючим органом податкового боргу та пені обмежується граничним строком у 1095 календарних днів.

Разом з тим, обставини справи щодо визначення сум податкового боргу, вимоги про стягнення якого були б заявлені позивачем у межах визначеного Законом 1095-денного строку, та з’ясування питання дотримання позивачем цього строку судами попередніх інстанцій встановлені не були, з огляду на що їх висновки є передчасними.

Отже, враховуючи те, що зазначені обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені неповно і це порушення вимог частин 4, 5 ст. 11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з врахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема частин 4 та 5 ст. 11 КАС України щодо офіційного з’ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоодеському районі Миколаївської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року у справі №6/290/06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О. Степашко О.І.