Постанова № 72757155, 14.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Величко Т.О.

№22-ц/796/2415/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №759/15904/16-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судді-доповідача Українець Л.Д.

суддів Шебуєвої В.А.,

Оніщука М.І.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_3 в порядку Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", заінтересовані особи: Державна казначейська служба України, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконним засудженням та рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури,-

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Печерського районного суду м. Києва про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконним засудженням та рішенням і діями органів досудового слідства і прокуратури.

21.11.2017 року ОСОБА_3 подав до суду заяву в порядку Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

У мотивування вимог посилався на те, що 31.03.2012 року та 10.04.2012 року при проведенні працівниками УБОЗ ГУМВС України в м. Києві оперативної розробки у ОСОБА_5 були вилучені підробні документи. ОСОБА_5 пояснив, що нібито їх йому передав і підробив ОСОБА_3

Згідно оперативних даних 15.05.2012 року та 01.06.2012 року СУ ГУМВС України в м. Києві порушенні кримінальні справи, а 08.06.2012 р. СУ ГУМВС України в м. Києві об'єднані в одне провадження за номером №20-4055 відносно ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1,3 ст.358 КК України.

Спочатку 09.07.2012 року, а потім 01.08.2012 року слідчим слідчого управління ГУМВС України в м. Києві пред'явлено повне обвинувачення за ч.3 ст. 358 КК України та обрано міру запобіжного заходу підписка - про невиїзд з постійного місця проживання.

14.09.2012 року затверджено обвинувальний акт, справу направлено до Печерського районного суду м. Києва.

За вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року, його засуджено до 4-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з умовою якщо він на протязі 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2014 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2013 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року скасовано, а кримінальну справу направлено прокурору міста Києва для проведення додаткового досудового розслідування. Запобіжний захід - підписку про невиїзд, залишено без змін.

25.12.2015 року Прокуратура м. Києва направила дану кримінальну справу відносно нього до Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва, а остання перереєструвала її в ЄРДР під кримінальним провадженням за №420115100000000126 від 02.02.2016 року і направила до Печерського управління головного управління Національної поліції в місті Києві для проведення подальшого досудового розслідування.

08.07.2016 року досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №420115100000000126 від 02.02.2016 року за ознаками вчиненого правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, слідчим СВ Печерського управління головного управління Національної поліції в місті Києві закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.

Зазначав, що за весь період досудового розслідування, судового розгляду і перегляду справи в апеляційних та касаційній інстанціях, починаючи з 08.07.2012 року, ним як інвалідом 2-ї групи, по 08.07.2016 року, адвокату за надання правової допомоги виплачено кошти у сумі 50 000 грн.

Крім того, йому було завдано моральну шкоду, яку обґрунтовував тим, що внаслідок кримінального переслідування були порушені його конституційні права на захист, доступ до суду, повагу гідності, свободу та особисту недоторканість, що призвело до незаконного порушення кримінальної справи, незаконного засудження і застосування до нього запобіжного заходу - підписки про невиїзд. Тривалі страждання призвели до виникнення додаткових страждань, втрату якості життя, поширення відносно себе неправдивої інформації щодо вчинення кримінального правопорушення, неможливості отримати паспорта громадянина України для виїзду за кордон і інші моральні страждання. Він знаходився під психологічним впливом і тиском, проведенням обшуків по місцю проживання і внаслідок постійних викликів до органів досудового розслідування, судів всіх інстанція він знаходився під страхом того, що його засудять, а як інвалід 2-ї групи (цукровий діабет 2-ї степені) не зможе нормально лікуватись і підтримувати відносини з оточуючими та рідними, що призвело до втрати людської гідності, моральних страждань та якості життя.

Після скасування вироку тривалий час не міг прийти до нормального стану, вимушений лікуватися від наслідків психічного переживання та погіршення сну, втратив вагу, появився тривалий головний біль, посилилося серцебиття та став підніматися кров'яний тиск при хвилюванні. Став розсіяним, відбулися зміни у пам'яті та зору. Виник та закріпився стан хронічної емоційної напруги з негативними переживаннями, очікуванням нового кримінального переслідування, недовіри та страху перед майбутнім і рідними та близькими людьми.

На даний час він має нестабільний психологічний стан здоров'я, на відновлення якого йому потрібно довгий час і значні кошти.

На його думку моральну шкоду, завдану йому органами досудового розслідування, суду та прокуратури, незаконним засудженням виміряти не можливо, проте враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки, що визначено відповідно до висновку №2-10/11 Експертного психологічного дослідження від 10 листопада 2017 року, орієнтовний розмір компенсації моральних страждань становить 276 мінімальних заробітних плат, в розрахунку (ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розміри мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200 гривен), що складає 883 200 грн.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 883 200,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2017 році на користь ОСОБА_3 розмір матеріальної шкоди у розмірі 50 000 грн., моральну шкоду у розмірі 883 200 грн., а всього на загальну суму 933 200 грн.

Державній казначейській службі Україні та її відповідному територіальному органу у відповідності до п.13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду",затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996р.№6/5/3/41, невідкладно провести дії по виплаті на рахунок ОСОБА_3, вказаних у абзаці першому цієї ухвали, сум.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року.

Зазначає, що у матеріалах справи, наданих Казначейству, були відсутні достатні підтвердження про сплату коштів за надання правової допомоги, тому відшкодування з державного бюджету таких витрат є недоцільним.

Вважає, що судом необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати за 2017 рік в сумі 3200 грн. Разом із тим, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 гривень.

Крім того, суд безпосередньо встановив що ОСОБА_3 перебував під слідством і судом з 09.07.2012 року до 08.07.2016 року, тобто протягом строку, що є значно меншим за 276 місяців, помилково врахованих судом.

Звертає увагу на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Стягнення такої суми призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Представники Державної казначейської служби України та Печерського районного суду міста Києва в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується зворотніми повідомлення про вручення поштових відправлень 01 березня 2018 року.

Печерський районний суд міста Києва направив клопотання з проханням справу розглядати у відсутність представника суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року слідчим відділом слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 358 КК України.

09.07.2012 року слідчим слідчого управління ГУМВС України в м. Києві пред'явлено ОСОБА_3 повне обвинувачення за ч.3 ст. 358 КК України та обрано міру запобіжного заходу- підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року, ОСОБА_3 засуджено до 4-х років позбавлення волі, якого на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він на протязі іспитового строку на 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України. (а.с.3-8)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2013 року залишено без змін. (а.с.9-12)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2014 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2013 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. (а.с.13-15)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року скасовано, а кримінальну справу направлено прокурору міста Києва для проведення додаткового досудового розслідування. Запобіжний захід - підписку про невиїзд, залишено без змін. (а.с.16-19)

Постановою старшого слідчого відділу Печерського управління головного управління Національної поліції в місті Києві від 08.07.2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420115100000000126 від 02.02.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. (а.с.20-24)

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 перебував під слідством та судом з 01 червня 2012 року по 08 липня 2016 року, тобто 4 роки 1 місяць та 7 днів з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_3 посилався на те, що йому завдана майнова та моральна шкода незаконним перебуванням під слідством.

Зокрема ОСОБА_3 просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., яка полягає в понесенні витрат за надану правову допомогу за весь період досудового розслідування, судового розгляду і перегляду справи в апеляційних та касаційній інстанціях у сумі 50 000 грн.

Задовольняючи дану вимогу суд вірно виходив з її доведеності та обґрунтованості з огляду на наступне.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 10 положення «Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 4 березня 1996 року громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної скарги і наглядової скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками в справі до касаційної та наглядової інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з заявою, ОСОБА_3 на підтвердження своїх вимог про відшкодування майнової шкоди та стягнення понесених ним витрат на правову допомогу надав до суду прибуткові касові ордери на загальну суму 50 тис. грн, на оплату Договору про надання правової допомоги від 01 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським об'єднанням «Харченко і Паптнери» (а.с. 106, 107-112).

Як визначено в абзаці 11 п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Таким чином, прибуткові касові ордери є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки містять інформацію стосовно предмета доказування, а саме понесених заявником витрат на правову допомогу чим спростовується посилання Казначейства на відсутність достатніх доказів підтвердження сплати коштів за надання правової допомоги.

Відповідачами не спростовано факти надання адвокатом правничої допомоги ОСОБА_3 Це підтверджується Договором про надання правової допомоги та процесуальними документами (вирок суду, ухвали) з зазначенням про участь адвоката в судових засіданнях.

За таких обставин, судом вірно задоволено вимогу про відшкодування майнової шкоди (витрат за надану правову допомогу) у розмірі 50000 грн. Ухвала суду в цій частині відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Також в заяві ОСОБА_3 просив суд стягнути з державного бюджету на його користь моральну шкоду, яку він оцінив в 883200 грн.

Задовольняючи дану вимогу, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості розміру моральної шкоди, а також з того, що такий розмір підтверджено експертного психологічним дослідженням від 10.11.2017 року.

Проте з таким висновком суду в повному обсязі погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач (заявник) оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на приписи ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Згідно статей 1,2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей к отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Вирішуючи спір по суті та визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із розрахунку такої шкоди, наведеного у висновку експертного психологічного дослідження від 10.11.2017 року № 2-10/11 згідно із яким розмір моральної шкоди, що була заподіяна заявнику становить 276 мінімальних розмірів заробітних плат. (а.с.114-119)

У той же час суд першої інстанції вказаному висновку належної оцінки не дав та не врахував, що наведені у висновку експертного психологічного дослідження від 10.11.2017 року розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, завдану ОСОБА_3 є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистих властивостей підекспертного і суб'єктивних наслідків зазначеної ситуації, ці висновки носять ймовірний характер, тому при вирішенні питання про визначення розміру компенсації моральної шкоди мають перевірятися в сукупності з іншими доказами по справі.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про максимальний розмір компенсації моральної шкоди визначеної висновком експерта.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, тобто на час розгляду справи.

Не ґрунтуються на вимогах закону посилання Державної казначейської служби України на те, що судом не застосовано пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

На думку апелянта, під поняття «інші виплати», які визначені у Законі від 06.12.2016 № 1774-VIII відносяться і виплати передбачені Законом № 266/94-ВР, в тому числі на відшкодування моральної шкоди.

Проте відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, поняття «інші виплати» не є тотожним до поняття моральної шкоди, яка відшкодовується одноразово.

Разом з тим, відшкодування моральної шкоди в даному випадку передбачено спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в який зміни Законом від 06.12.2016 № 1774-VIII щодо розміру відшкодування моральної шкоди не внесені та відповідно до положень якого розмір моральної шкоди розраховується з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин п. 13 роз.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, та застосування як розрахункової величини мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600 грн, до визначення розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становив 3 200 грн.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Оскільки ОСОБА_3 перебував під слідством та судом з 01 червня 2012 року по 08 липня 2016 року, то це становить 49 повних місяців, то розмір відшкодування моральної шкоди становить 156 тис. 800 грн (мінімальна заробітна плата * кількість місяців).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не надав суду доказів, які б свідчили про ті наслідки, які він зазначає, як підстави для визначення моральної шкоди в розмірі 883 200 грн. в частині погіршення стану здоров"я саме в результаті перебування під слідством та судом.

Визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди не в повній мірі відповідає засадам розумності, поміркованості та справедливості.

Ураховуючи характер вимушених змін заявника у життєвих і виробничих стосунках, які він зазнав у зв'язку із тривалим кримінальним провадженням та необхідністю відновлення попереднього стану, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції, зменшивши розмір компенсації моральної шкоди із 883200 грн. до 156 800 грн.

У іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року змінити в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, зменшивши її розмір з 883200 грн. до 156 800 грн.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді В.А. Шебуєва

М.І. Оніщук