Постанова № 72757152, 13.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Київ

Справа № 22-2401 Головуючий у1-й інстанції - Усатова І.А.

Унікальний №760/6220/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення суми,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_5, діючи через свого представника, ОСОБА_6, пред'явив (направив до суду поштою) позов до ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача повернути позивачу 200000 доларів США, що складає 5259240 грн., отриманих ОСОБА_4 від позивача за розпискою від 18.08.2010 під будівництво будинку площею 242 кв. метри у котеджному містечку "Рославичі" (а.с.1-4).

До початку розгляду справи по суті позивач змінив предмет позову та просив суд стягнути із ОСОБА_4 на його користь безпідставно отримані відповідачем кошти у розмірі 200000 доларів США, що складає 5259240 грн. (а.с.127).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що договір будівельного підряду, який на думку ОСОБА_5 опосередковується розпискою від 18.08.2010, є неукладеним. Неукладений договір не набрав чинності, а тому і не створив для його сторін прав і обов'язків.

Оскільки 18.08.2010 на виконання неукладеного договору підряду позивачем передчасно передано відповідачу 200 000 доларів США в національній валюті України за комерційним курсом гривні по відношенню до долара США станом на цю дату, між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Тому ОСОБА_4 зобов'язаний повернути ОСОБА_5 отримані ним від позивача кошти, а саме - еквівалент 200 000 доларів США у гривнях за комерційним курсом на дату вирішення справи судом.

При цьому правовідносини сторін не можуть регулюватися положеннями глави 68 "Доручення" ЦК України, оскільки за своєю правовою природою є правовідносинами будівельного підряду.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_5 200 000 грн. на відшкодування вартості невиконаних робіт по облаштуванню прибудинкової території та 262 грн. 01 коп. на відшкодування судових витрат позивача по сплаті судового збору (а.с.177-180).

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог на суму 200000 грн., ОСОБА_4 через свого представника, адвоката ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків районного суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів та вихід за межі позовних вимог, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.214-217).

Рішення суду в частині визначених районним судом підстав для стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 коштів у розмірі 200000 грн. позивачем не оскаржується.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 на суму 5 059 240 грн. (5259240 грн. - 200000 грн.) сторонами не оскаржується, а тому у апеляційному порядку в цій частині не перевіряється.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В суд апеляційної інстанції позивач, ОСОБА_5, не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Відповідно до завіреного штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотного повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_5 отримав судову повістку-повідомлення про дату, місце та час розгляду справи апеляційним судом 28 лютого 2018 року (а.с.223).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність позивача, відхиливши клопотання його представника, адвоката ОСОБА_6, про відкладення розгляду справи від 13 березня 2017 року у зв'язку із зайнятістю позивача на роботі.

Суд виходив з того, що позивач має представника, адвоката ОСОБА_6, який приймав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції, з'явився у судове засідання та може представляти інтереси ОСОБА_5 у суді апеляційної інстанції. Водночас, відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про призначення у справі будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості фактично виконаних сторонами будівельних робіт при будівництві житлового будинку на належній позивачу земельній ділянці з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч.2 ст.303 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

У даному випадку під час розгляду справи у суді першої інстанції адвокат ОСОБА_6 23 лютого 2017 року заявив клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості фактично виконаних сторонами будівельних робіт при будівництві житлового будинку на належній позивачу земельній ділянці (а.с.137).

Цього дня справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого в справі у нарадчій кімнаті і призначено до розгляду на 17 березня 2017 року (а.с.138-139).

У судовому засіданні 17 березня 2017 року позивач ОСОБА_5, діючи на власний розсуд, повідомив суду, що клопотань він не має (а.с.140-141).

Згодом, діючи на власний розсуд, представник позивача, адвокат ОСОБА_6, заявив клопотання про допит свідків для підтвердження факту виконання робіт із завершення будівництва будинку та визначення переліку та вартості цих робіт, яке було задоволене судом (а.с.153-154).

У судовому засіданні 8 вересня 2017 року, у якому було ухвалене оскаржуване рішення, адвокат ОСОБА_6 клопотань не заявляв, проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами у обсязі, наявному у розпорядженні суду, не заперечував (а.с.174).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 на суму 5 059 240 грн. (5259240 грн. - 200000 грн.) та висновки районного суду щодо підстав для задоволення вимог про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 коштів у розмірі 200000 грн. позивачем не оскаржується

Таким чином, позивач, діючи на власний розсуд, не забезпечив отримання висновку експертизи у суді першої інстанції. Будь-яких причин, що об'єктивно перешкоджали йому вирішити питання подання такого доказу до районного суду, представник позивача суду не навів.

З огляду на викладене у контексті тієї обставини, що рішення суду позивачем не оскаржується, а отже висновки районного суду ним не спростовуються, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для призначення експертизи під час апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення адвоката ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача, адвоката ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються, встановлені районним судом на підставі відомостей письмових доказів, наступні обставини.

Складення ОСОБА_4 18 серпня 2010 року письмової розписки про отримання від ОСОБА_5 під будівництво будинку в котеджному містечку "Рославичі", на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, площею 242 кв. метри, 200 000 доларів США в національній валюті України за комерційним курсом.

30 січня 2014 року, ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_5, склав розписку про одержання від ОСОБА_4 оригіналів наступних документів, що перебували в розпорядженні останнього у зв'язку з будівництвом для ОСОБА_5 будинку та оформленням ним права власності на будинок, що розташований в с. Рославичі, Васильківського району, Київської області на ім'я ОСОБА_5, а саме: 1) Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (бланк серія ЕДО №334040) щодо земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0.08га, яка розташована у Рославичівській сільраді, Васильківського району, Київської області (1 арк.); 2) Договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0,08га, яка розташована у Рославичівській сільраді, Васильківського району, Київської області (2 арк.); 3) Витягу з державного реєстру правочинів (бланк серія ОУ №080795) (1 арк.); 4) Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (1арк.); 5) Договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_4, площею 0,1323га, яка розташована у Рославичівській сільраді, Васильківського району, Київської області (2 арк.); 6) Витягу з державного реєстру правочинів (бланк серія ОУ №080794) (1 арк.); 7) Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_5 (1арк.); 8) Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (бланк серія ЕАО №334037), на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 (1 арк.); 9) Свідоцтва про право власності (бланк серія НОМЕР_6), власник ОСОБА_5, на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1, загальною площею 279,7 кв.м. (1 арк.); 10) Технічного паспорта житлового будинку, що розташований у у АДРЕСА_1, який виготовлений станом на 21 травня 2013 року ТОВ "Міськспецексперт" (інвентаризаційна справа №53) (7 арк.) (а.с.126).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2014 року у справі № 826/5730/14 за позовом ФОП ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001211701 від 28.11.2013 р., встановлено, що у серпні 2010 року на підставі досягнутої між позивачем та громадянином ОСОБА_5 усної домовленості, позивачем розпочато будівництво житлового будинку для вказаного громадянина за його дорученням, за його кошти та на належній йому ж земельній ділянці, яка розташована у Рославичівській сільраді, Васильківського району Київської області. Факт виконання робіт за дорученням Замовника та за його кошти підтверджується розпискою від 18 серпня 2010 року та листом самого гр. ОСОБА_5 на адресу позивача від 18 квітня 2013 року, в якому з-поміж іншого, сам ОСОБА_5 вказує, що він передає позивачу кошти для будівництва його будинку загальною площею 242 м. кв.

За встановлених обставин, ураховуючи показання свідка ОСОБА_8 про виконання будівельних робіт з облаштування прибудинкової території та отримання від ОСОБА_5 плати за виконані роботи у розмірі 200 000 грн., районний суд прийшов до висновку, що відповідачем за усним замовленням позивача, та за кошти, надані позивачем було побудовано будинок, та отримано і передано позивачу правовстановлюючі та інші документи на зазначений будинок та земельну ділянку. Отже між сторонами існували правовідносини, що регулюються главою 61, параграфом 3 ЦК України, за результатом цих договірних правовідносин побудовано відповідачем будинок для позивача, що розташований у АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 Однак, відповідачем ряд робіт все ж виконано не було, а саме: по облаштуванню прибудинкової території. Вартість цих робіт у сумі 200000 грн., яка підтверджена показаннями свідка, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 коштів у розмірі 200000 грн. не відповідають обставинам справи а також положенням матеріального та процесуального закону.

Ці висновки районного суду базуються на недопустимих доказах, судом невірно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права.

Указані обставини, ураховуючи положення ст. 376 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення районним судом) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення районним судом) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення районним судом) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилом ч.2 ст. 59 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення районним судом) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до роз'яснень абзацу четвертого п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12 червня 2009 року, виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилом п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч.1 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1-2 ст. 875 ЦК України).

Враховуючи викладені положення цивільного законодавства, договір на виконання будівельних робіт по облаштуванню прибудинкової території належного позивачу будинку (будинку в котеджному містечку "Рославичі", на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, площею 242 кв. метри, під будівництво якого згідно письмової розписки ОСОБА_4 18 серпня 2010 року отримано від ОСОБА_5, 200 000 доларів США в національній валюті України за комерційним курсом) на суму 200 000 грн. повинен бути укладений у письмовій формі. На виконання умов договору та на підтвердження факту отримання коштів в рахунок оплати робіт повинен бути наданий письмовий доказ - розписка про одержання виконання.

Оскільки таких письмових доказів позивач суду не надав, правові підстави для стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 коштів у розмірі 200000 грн. відсутні.

За правилами ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3000 грн. (а.с.191; 213) при її задоволенні підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_4

Про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8800 грн. (а.с.159-161) відповідач у апеляційній скарзі не заявляв.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 вересня 2017 року в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 коштів у розмірі 200000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3000 грн. (Три тисячі грн.) в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 березня 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома