Ухвала суду № 727566, 26.04.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

26.04.07 Справа № 10/42

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Журавлина”, м.Сарни та Державної податкової інспекції у Сарненському районі Рівненської області, м.Сарни

на постанову Господарського суду Рівненської області від 22.02.2007р.

у справі № 10/42

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Журавлина”, м.Сарни

до Державної податкової інспекції у Сарненському районі Рівненської області, м.Сарни

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.12.2006р. № 0003202340/0, № 0003192340/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.12.2006р. № 0003212340/0

За участю представників сторін

від позивача: Політило О.В. - директор, Симончук К.С. - головний бухгалтер, Сміховський М.М. –представник.

від відповідача: Янок Т.М. –представник, Костевич Т.О. –представник.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 22.02.2007р. у справі № 10/42 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Журавлина”, м.Сарни до Державної податкової інспекції у Сарненському районі Рівненської області, м.Рівне та визнано нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.12.2006р. № 0003212340/0 в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення від 26.12.2006р. № 0003202340/0 в частині визначення суми податкового зобов”язання по податку на додану вартість в сумі 29389,74 грн. основного платежу та 14694,87 грн. штрафних санкцій, в решті позову - відмовлено.

Суд обґрунтував рішення неправильним застосуванння норм матеріального права при прийнятті оспорюваних рішень та прийняттям порушенням податковим органом вимог, встановлених Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., зокрема вимог п.1.7, 4.8, 4.9 Порядку. У даному випадку дії працівників податкового органу були вчинені з порушенням використання повноважень щодо мети, з якою таке повноваження було надано, упереджено, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, несвоєчасно (ч.2 ст.3 КАСУ).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд виходив з даних про наявність помилки у віднесенні до валових витрат грошових авансів від операцій з особами, які звільнені від сплати податку на прибуток (фізичні особи) та з даних декларацій, в тому числі коригуючої, про самостійне виявлення товариством помилкового включення витрат до складу валових у ІІІ кварталі 2005 року на суму 772300 грн., без відповідної самостійної сплати штрафу в порядку, встановленому п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Задовольняючи частково вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про визначення зобов’язання з податку на додану вартість, суд виходив із наявності податкових накладних, оформлених належним чином та фактичного проведення господарських операцій з настанням подій, з якими законодавство пов’язує настання податкових зобов’язань у однієї сторони договору та права на податковий кредит у іншого учасника господарської операції. Самі по собі факти наявності окремих незначних недоліків у оформленні податкової накладної не можуть бути підставою для виключення із податкового кредиту сум ПДВ фактично сплаченого при придбанні товарів, робіт та послуг за чинними господарськими угодами.

Приймаючи рішення про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Сарненському районі про застосування штрафних фінансових санкцій від 26.12.2006 року за № 0003212340/0 в повному обсязі суд виходив з безпідставності та необґрунтованості припущення податкового органу про те, що паливо-мастильні матеріали реалізовувались великими партіями через паливо-роздавальні колонки в роздрібній торгівлі без застосування реєстраторів розрахункових операцій лише на тій підстав, що ємності, призначені для реалізації оптових партій паливо-мастильних матеріалів мають реверсні насоси, які пов’язують їх із паливо роздавальними колонками і є теоретична можливість перекачування пального в ці ємності. В порушення вимог ч.2 ст.71 КАСУ податковий орган не навів жодних належних доказів, які б підтверджували факт відсутності оптової торгівлі паливо-мастильними матеріалами через ємності, які мають більшу пропускну здатність і спеціально призначені для реалізації оптових партій паливо-мастильних матеріалів. Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в п.12 ст.9 чітко встановлює, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля).

Не погодившись із даним рішенням сторонами було подано апеляційні скарги.

Позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій ставиться вимога про скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.12.2006р. № 003192340/0 та в частині залишення в силі податкового повідомлення-рішення № 003202340/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2442,25 грн. (основний платіж) та 1221,13 грн.(штрафні санкції). В решті постанову місцевого суду позивач просить залишити без змін.

Свою скаргу обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим судом при розгляді даної справи норм матеріального права та неправильною оцінкою встановлених судом фактичних обставин.

На думку позивача, в рішенні місцевого господарського суду встановлено ряд порушень податковим органом вимог, встановлених Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. Відповідно рішення податкового органу, прийняті за результатами перевірки, проведеної та оформленої з порушеннями вимог чинного законодавства не можуть бути чинними.

Безпідставність часткового залишення в силі донарахувань з податку на додану вартість позивач вважає безпідставним з мотивів наявності в податкових накладних реквізитів, визначених саме Законом України „Про податок на додану вартість” обов’язковими і відсутність доведених обставин, з якими Закон пов’язує можливість виключення суми ПДВ, сплаченого при придбанні товарів, робіт та послуг, до складу податкового кредиту. Вважає, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, рішення якого оспорюється, не довів належним чином правомірності донарахування суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Безпідставність відмови в задоволенні позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.12.2006р. № 003192340/0 позивач обґрунтовує тим, що ні в акті, ні в рішенні місцевого суду не відображено, на підставі яких саме даних декларацій товариств було зроблено висновок про завищення валових витрат і відповідно донараховано податок на прибуток та застосовано штрафні санкції, а також не обґрунтовано первинними обліковими та звітними документами наявності факту порушення податкового законодавства і завищення валових витрат, що суперечить вимогам п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Вважає, що відповідач, в порушення п.2 ст.71 КАС України, як суб’єкт владних повноважень, рішення якого оспорюється, не довів належним чином правомірності донарахування суми податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заперечуючи проти скарги відповідача, позивач пояснив наступне.

АЗС є потенційно небезпечним об”єктом, в проектних рішеннях якої передбачено необхідність забезпечення проведення заходів щодо локалізації та ліквідації аварійних ситуацій, виконання протипожежних вимог, норм екобезпеки з мінімального впливу на навколишнє природне середовище, захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій.

На АЗС в м.Сарни є два окремі зливи пального в ємності для реалізації в оптовій торгівлі та в ємності, які безпосередньо підключені до паливно-роздавальних колонок для роздрібної торгівлі. Ємності для відпуску ПММ оптовим покупцям не мають безпосереднього з’єднання з паливно-роздавальними колонками і відпуск пального проводиться через відокремлені наливні стояки значно більшої пропускної здатності, а не через колонки. Тобто відсутні будь-які підстави вважати, що з ємностей, призначених для відпуску ПММ оптовим покупцям проводиться відпуск ПММ через паливно-роздавальні колонки роздрібним покупцям.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій ставиться вимога про скасування рішення місцевого суду в частині визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Сарненському районі про застосування штрафних фінансових санкцій від 26.12.2006р. за № 0003212340/0 в повному обсязі, в частині визнання нечинним податкового повідомлення—рішення Державної податкової інспекції у Сарненському районі від 26.12.2006р. № 0003202340/0 —в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 29389,74 грн. (основний платіж) та 14694,87 грн. (штрафних санкцій), в решті постанову місцевого суду залишити без змін.

За результатами розгляду справи та вивчення матеріалів справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни постанови місцевого господарського суду виходячи з наступного.

За результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ фірма “Журавлина” (акт перевірки № 52/23/13994640 від 11.12.2006р.), ДПІ у Сарненському районі було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2006р. відповідно:

№ 0003202340/0 за порушення п.4.2.ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” на загальну суму податкового зобов’язання 47748 грн., з яких основний платіж 31832 грн., штрафна санкція 15916 грн.

№ 0003192340/0 за порушення пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп.17.1.2, п.17.2 ст17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на загальну суму податкового зобов’язання 99308,9 грн., з яких основний платіж становить 1292 грн. та штрафна санкція 98016,9 грн.,

а також прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003212340/0 за порушення п.1, п.11 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на загальну суму 82995438,2 грн.

Державна податкова інспекція є державним органом, а відповідно до положень ст.ст. 6, 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим органом допущено вимог, встановлених Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., зокрема вимог п.1.7, 4.8, 4.9 Порядку щодо проведення перевірки, оформлення її результатів та ознайомлення підприємства, що перевіряється, із актом перевірки та рішеннями, прийнятими на підставі такого акту. Тобто, у даному випадку дії працівників податкового органу підставно були оцінені місцевим судом, як такі, що були вчинені з порушенням використання повноважень щодо мети, з якою таке повноваження було надано, упереджено, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, несвоєчасно (ч.2 ст.3 КАСУ).

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 003192340/0 від 26.12.2006 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток та застосовано штрафні санкції на загальну суму 99308 грн.90 коп.

Податковим органом встановлено порушення платником податків вимог п.5.9 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1292 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 98016,90 грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В порушення п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.1.4 ст.1 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції) у тому числі малоцінних предметів на складах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998р. № 124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.1998р. за № 417/2857, позивачем невірно вівся облік приросту балансової вартості покупних товарів, а саме —вартість залишку товарів (матеріалів, запасних частин) на початок звітного періоду не зменшена у зв’язку з використанням їх не у господарській діяльності в 4 кв. 2005р. Відповідно було занижено валовий дохід на загальну суму 5371 грн., в тому числі в 4 кв. 2005р.—2721 грн., в 2 кв.2006р.—2650 грн.

В порушення вимог пп.11.2.3. п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем зайво включено до валових витрат грошові аванси від операцій з особами, які звільнені від сплати податку на прибуток (фізичні особи) у 3 кв. 2005р. в сумі 8758 грн. з послідуючим коригуванням в 4 кв.2005р. на цю ж суму.

В 3 кв. 2005р. позивачем було зайво включено до скоригованих валових витрат суму 772300 грн. В декларацію з податку на прибуток підприємством включено в 3 кв.2005р. в ряд.04.1 валові витрати на суму 23372500 грн. (менше, ніж встановлено перевіркою на 841200 грн.), в ряд.04.12 включено 158900 грн. (перевіркою витати підтверджені), в ряд.05.2 включено витрати на суму 1613500 грн. (сума витрат документально не підтверджена). Таким чином зайво включено в 3 кв.2005р. валові витрати на суму 772300 грн. (1613500 грн. - 841200 грн.).

Зазначене підтверджується деклараціями з податку на прибуток за 2005р. та 1 півріччя 2006р.

В порушення вимог п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач, самостійно виявивши помилку, не нарахував штраф в розмірі 5% від суми недоплати.

Таким чином, податковим органом правомірно визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосовано штрафну санкцію, відповідно рішення місцевого суду про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.12.2006р. № 0003192340/0 є обґрунтованим та правомірним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.12.2006р. № 0003402340/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 47748 грн.

Податковим органом встановлено порушення платником податків вимог п.4.2. ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та було визначено податкове зобов’язання в сумі 31832 грн. і застосовано штрафну санкцію відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 15616 грн.

Податковий орган свою позицію обґрунтовував тим, що ряд податкових накладних оформлено з порушенням встановлених вимог (реєстр податкових накладних викладений в додатку № 3 до акту документальної перевірки від 11.12.2006р.), відповідно 24401,83 грн. - безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість по 92 податкових накладних, оформленим неналежним чином, 1435,82 грн.—безпідставне віднесення до податкового кредиту з ПДВ по податкових накладних з господарських операцій, витрати з яких не відносяться до складу валових витрат, 5995 грн. —не нараховано податкові зобов’язання з ПДВ по операціях з безоплатної передачі в рекламних цілях ТМЦ, які мають самостійну споживчу цінність.

Відсутність або неточність в заповненні інших обов’язкових реквізитів податкової накладної не можуть беззастережно надавати їй статусу недійсності. Важливим є те, щоб ця помилка не завдавала шкоди державі, а саме суми за спірними податковими накладними, включені до податкового кредиту, були включені до податкових зобов’язань контрагентом.

Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних (оригінали оглядались місцевим судом) сумніви щодо відповідності податкових накладних вимогам чинного законодавства спростовують.

Подані сторонами реєстр податкових накладних, що на думку податкового органу не містять усіх необхідних реквізитів та самі накладні, вивчені судом дають підстави для висновку про те, що містять недоліки лише податкові накладні на загальну суму 1006,44 грн. Відповідно цю суму потрібно виключити із складу податкового кредиту з ПДВ.

За таких умов підставним та обґрунтованим є рішення місцевого суду з цього питання.

Стосовно визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5995 грн.—нарахування ПДВ з операцій з розповсюдженням ТМЦ в рекламних цілях та застосування штрафної санкції на суму 2997,50 грн.

Податковий орган, в порушення вимог ч.2 ст.21 КАС України, не обґрунтував та не підтвердив належним чином правомірність свого рішення з даного питання.

У січні-березні 2005 року для позивача були надані послуги по розміщенню рекламних блоків у телефонних довідниках серії „Золоті сторінки України”, зокрема „Рівне-2006” та „Волинь-2006”. Тобто первинними обліковими документами (а.с.192-200) підтверджується факт укладання і виконання угоди про надання саме рекламних послуг і отримання для власного користування 10 примірників довідників „Рівне-2006” та „Волинь-2006”. Позиція податкового органу про те, що ці довідники, так само, як і ярлики, ручки, картки-календарі, настінні календарі із логотипом позивача, не були використані в господарській діяльності, а були безоплатно реалізовані споживачам, документального підтвердження не знайшла.

Таким чином, визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5995 грн.—нарахування ПДВ з операцій з розповсюдженням ТМЦ в рекламних цілях та застосування штрафної санкції на суму 2997,50 грн. є безпідставним, відповідно рішення місцевого суду з цього питання є правомірним.

Стосовно виключення із складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1435,82 грн., витрати по яких не пов’язані із господарською діяльністю позивача (придбання квитків в Національний цирк, Київський зоопарк та придбання фотоапаратури, слід відмітити правомірність позиції податкового органу з цього приводу, що підтверджено і місцевим судом.

Враховуючи наведене вище, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2006 року № 000322340/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 29389,74 грн. на застосування штрафної санкції на суму 14694,87 грн. є неправомірним і підставно визнано місцевим судом нечинним, в частині визначення суми податкового зобов’язання в сумі 2442,26 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1221,13 грн. дане податкове повідомлення-рішення слід залишити в силі.

Стосовно рішення ДПІ у Сарненському районі від 26.12.2006р. № 0003212340/0 про застосування штрафних санкцій на суму 82995438,20 грн.

Податковим органом за результати перевірки було визначено порушення п.1, п.13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” внаслідок не проведення через реєстратори розрахункових операцій грошових коштів по операціях по відпуску паливно-мастильних матеріалів готівкою за талони та в безготівковій формі на суму 16599070,64 грн. Згідно з актом перевірки позивачем за період з 01.07.2005р. по 16.1.2005р. було відпущено палива на загальну суму 16586979,99 грн. за безготівковий розрахунок з виписуванням накладних, та відпущено ПММ за попередньо оплачені талони на загальну суму 12090,70 грн. Такий висновок податковим органом було зроблено на підставі місячних звітів операторів без жодного посилання та обґрунтування первинними обліковими та звітними документами.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля).

В акті перевірки податковим органом робиться спроба застосувати норми, що регулюють роздрібну торгівлю, до оптової торгівлі ПММ, що є неправильним розумінням суті відносин та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилання в акті, як на підставу для зазначених вище висновків, на наявність насосів реверсного типу, які сполучають ємності, в яких зберігається пальне для оптової торгівлі та ємності, з яких відбувається реалізація ПММ через паливо-роздавальні колонки, відображає нерозуміння перевіряючи ми технічної суті даного обладнання.

Податковим органом порушення вимог п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки від 11.12.2006р. не відображено факти порушення законодавства про застосування реєстратора розрахункових операцій чітко, об”єктивно та в повній мірі з посилання на первинні або інші облікові документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок податкового органу в акті, зроблений на підставі неправильного розуміння технічних особливостей проектної документації (відповідь територіального управління Держпромгірнагляду по Рівненській області, на підставі якої зроблений такий висновок, не може бути використана як документальне обґрунтування позиції податкового органу стосовно перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства в силу того, що видана з порушенням встановленого в ст.ст.6, 19 Конституції України принципу здійснення діяльності державними органами лише в межах і на підставі закону та не відповідає об’єктивній дійсності—дана організація не являється проектною чи уповноваженою надавати експертні висновки з приводу технічних особливостей обладнання АЗС), про наявність порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій також є хибним і зроблений з неправильним застосуванням законодавства, а саме застосування закону до відносин, які він не регламентує, незважаючи на пряму норму п.12 ст.9 цього ж Закону.

Відповідач, в порушення п.2 ст.71 КАС України, як суб’єкт владних повноважень, рішення якого оспорюється, не довів належним чином правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог законодавства з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій та не обґрунтував ніякими письмовими доказами факту реалізації оптових партій пального через роздрібну мережу без застосування ЕККА та не обґрунтував з посиланням на первинні документи суми такої реалізації.

Враховуючи наведене, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Сарненському районі № 0003212340/0 від 26.12.2006р. на суму 82995438,20 грн. є безпідставним та прийнятим на підставі припущень, без підтвердження первинними обліковими документами, відповідно підлягає визнанню нечинним.

Таким чином, постанова місцевого господарського суду у даній справі є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням вимог процесуального законодавства та у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, у постанові повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. А тому підстави для скасування чи зміни постанови місцевого господарського суду і задоволення апеляційних скарг відсутні.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Рівненської області від 22.02.2007р. у справі № 10/42 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.