Рішення № 72755002, 14.03.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/65/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в особі судді Павлової А.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.06.2017 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_2, він придбав у приватну власність нерухоме майно – нежитлову будівлю, контору, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с. Сарнів, вул. Центральна, 3 (літ. А-1), площею 198,3 кв.м., а також гараж (літ. «Б»), площею 90 кв.м.

У договорі купівлі-продажу зазначено, що предмет договору розташований на земельній ділянці, площею 9,1666 га., кадастровий номер № 6820987200:04:031:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення.

Зазначена земельна ділянка, площею 9,1666 га. на момент придбання позивачем у власність нерухомого майна перебувала в користуванні у колишнього власника цього майна на підставі договору оренди земельної ділянки № 36/57-17-ДО, укладеного 13.03.2017 між ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_3.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.08.2017 № 22-17669-СГ на підставі заяви ОСОБА_3 було припинено його право оренди вказаною земельною ділянкою. Пунктом 2 вказаного наказу землю передано до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Сарнівської сільської ради Волочиського району, яка на даний час увійшла до складу Війтовецької об’єднаної територіальної громади.

Після припинення права користування зазначеною земельною ділянкою колишнім власником придбаних ним будівель і споруд, у відповідності до положень ст.ст. 118, 121 ЗКУ, 24.11.2017 позивач звернувся із заявою на ім’я начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення орієнтовною площею 2 га. з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства під будівлями і дворами, за межами населеного пункту Сарнівської сільської ради. При цьому, він повідомив також і про те, що свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства раніше не використовував.

14.12.2017 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначено, що нібито земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства складається виключно із несільськогосподарських угідь – господарські будівлі і двори. Виробництво і переробка с/г продукції на даному виді угідь не передбачається. За таких обставин, унеможливлюється ведення господарської діяльності, визначеної ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство». Таким чином, - підсумовує начальник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, - місце розташування об’єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель.

Позивач вважає дану відмову незаконною і безпідставною, такою, що суперечить вимогам ст. 118 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» та нормам ст.ст. 33, 120 ЗК України.

У зв’язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконною відмову начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладену у повідомленні №Б-31062/0-16303/6-17 від 14.12.2017 у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення, орієнтовною площею 2 га., з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства під будівлями і дворами, за межами населеного пункту Війтовецької селищної ради та зобов’язати відповідача повторно розглянути його звернення та вирішити його по суті відповідно до вимог земельного законодавства України.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 02.02.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 05.03.2018 судом було залишено позовну заяву без руху, через встановлення у ній недоліків після відкриття провадження у справі, а саме: відсутності в додатках до позову документа, що підтверджує повноваження представника позивача, який підписав позовну заяву ОСОБА_1 Даний недолік позивач усунув 13.03.2018, подавши до суду ідентичну позовну заяву, однак з особистим підписом.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відзиву не направило. Однак, направило клопотання, у якому просило закрити провадження у справі, посилаючись на те, що її розгляд слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено ухвалою від 14.03.2018.

Третя особа - Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області жодних письмових пояснень, заяв чи клопотань до суду не направляла.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновків, що позовна заява не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09 червня 2017 року позивач, згідно з договору купівлі-продажу, придбав у ОСОБА_3 нерухоме майно – нежитлову будівлю, контору, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с. Сарнів, вул. Центральна, 3. За вказаною адресою розташована контора із силікатних блоків літ. «А-1» площею 198,3 кв.м., гараж літ. «Б», площею 90 кв.м. (а.с. 13-15)

Відповідно до п. 1.3 даного Договору, предмет договору розташований на земельній ділянці площею 9,1666 га, кадастровий номер 6820987200:04:031:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, вид використання – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначена земельна ділянка, площею 9,1666 га. з 05.01.2017 перебувала в оренді у ОСОБА_3 на підставі договору оренди, укладеного між ним та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (а.с. 8-12).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17669-СГ від 29.08.2017 на підставі заяви ОСОБА_3 було припинено його право оренди вказаною земельною ділянкою. Пунктом 2 цього наказу землю віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Сарнівської сільської ради Волочиського району (а.с. 16).

24.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (під будівлями і дворами), за межами населеного пункту Сарнівської сільської ради. При цьому повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства раніше він не скористався (а.с. 7).

Листом № Б-31062/0-16303/6-17 від 14.12.2017 відповідач відмовив позивачеві у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажав отримати у власність для ведення особистого селянського господарства складається виключно із несільськогосподарських угідь – господарські будівлі і двори. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. За таких обставин унеможливлюється ведення господарської діяльності визначеної ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство». Таким чином, місце розташування об’єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (п. 7 ст. 118 ЗК України) (а.с. 6).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст. 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

В силу ч.ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до положень ст.ст. 5-6 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторонами не надано суду документації із землеустрою спірної земельної ділянки, планово – картографічних матеріалів, як і не заявлялося клопотань про їх витребування, тому, в даному випадку, суд виходить із положень закону і наявних у справі доказах.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, вказаною статтею на законодавчому рівні визначено, що землі під господарськими будівлями і дворами не належать до земель сільськогосподарського призначення.

Виробництво і переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. За таких обставин унеможливлюється ведення господарської діяльності визначеної статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство".

Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало законних підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 78, 84, 116, 118, 121, 122 ЗК України, ст.ст. 1, 5-6 Закону України «Про особисте селянське господарство», ст. 1 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 (адреса проживання: 31256, Хмельницька область, Волочиський район, с. Сарнів) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 39767479 (адреса знаходження: м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 04403433 (адреса знаходження: вул. Героїв України, 4, смт. Війтівці Волочиського району Хмельницької області), про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 14.03.2018.

Суддя: