Постанова № 72754361, 13.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/529/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2 Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Ювшина В. І.

секретар Торопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року, ухваленого суддею Чубай В. В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Лєтол" про визнання недійсним договору оренди землі, -:

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Лєтол» про визнання недійсним договору оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 березня 2001 року на підставі рішення Чорнобаївської селищної ради №12 позивач отримала у приватну власність земельну ділянку площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 11 березня 2004 року між позивачем та ТОВ «Силікат-1» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком до 31 грудня 2013 року, що зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК у 2004 році. Позивач і ТОВ «Силікат-1» 20 листопада 2012 року уклали угоду про внесення змін до діючого договору оренди землі. За станом здоров’я позивач потребує сторонньої допомоги, має І групу інвалідності, а тому її рідна донька – ОСОБА_4 діє в її інтересах на підставі довіреності. Представнику ОСОБА_4 стало відомо, що 19 травня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди належної позивачу земельної ділянки за ТОВ «Лєтол» на підставі договору оренди землі від 16 березня

2017 року. Проте, ані позивач, ані її представник ОСОБА_4 договору оренди землі з

ТОВ «Лєтол» не підписували, а тому даний договір та реєстрація права оренди є незаконним. За таких обставин, посилаючись на ч. 3 ст. 203 ЦК України, де зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, позивач просила визнати недійсним даний договір оренди землі.

Крім того, у письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_5 додатково зазначала, що після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем і ТОВ «Силікат-1», останнє продовжувало користуватися земельною ділянкою протягом 2 місяців. Оскільки протягом місяця до закінчення терміну дії договору позивач не зверталася до ТОВ «Силікат-1» з запереченнями щодо поновлення цього договору, то такий договір був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах. Проте між позивачем і ТОВ «Зелена Нива 2013» 2 червня 2013 року укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки та 17 лютого 2014 року його зареєстровано, що призвело до порушення переважного права ТОВ «Силікат-1» на поновлення договору оренди земельної ділянки. В подальшому вказаний договір оренди земельної ділянки рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2017 року у справі № 709/726/17 визнано недійсним. Однак під час розгляду даної справи в суді відповідач без згоди та підпису власника земельної ділянки, тобто позивача, або її представника ОСОБА_4, зареєстрували право оренди цієї ж земельної ділянки. З приводу отримання у серпня 2017 року представником позивача ОСОБА_4 орендної плати у письмових поясненнях вказано, що остання дійсно отримала кошти у сумі 2000,00 гривень в офісі від працівників ТОВ «Зелена Нива 2013», а тому вважала, що отримує орендну плату саме від ТОВ «Зелена Нива 2013», а не від відповідача.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Лєтол» про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне встановлення обставин справи, неправильного дослідження та надання оцінки доказам, неправильного визначення правовідносин, а тому просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовано апеляційні вимоги зокрема тим, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та ТОВ «Лєтол» не укладався, зазначеного договору позивач чи її представники не підписували. Суд першої інстанції у порушення п.3 ч.5 ст. 12 ЦПК України не роз'яснив учасникам судового процесу, що лише у спосіб призначення та проведення почеркознавчої експертизи, суд може прийняти доводи позивача щодо не підписання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «Лєтол».

У порушення п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав та зовсім не враховував пояснення та покази представника позивача щодо неможливості підписання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Лєтол», оскільки орендодавець ОСОБА_3 прикута до ліжка не мала ні волі не бажання укладати і підписувати договір оренди з ТОВ «Лєтол» тим паче під час розгляду цивільної справи щодо визначення недійсним договору оренди між ОСОБА_3 та ТОВ «Зелена Нива 2013», де вона повністю визнали позовні вимоги ТОВ «Силікат-1» на переважне право оренди її земельної ділянки за ТОВ «Силікат-1».

На думку апелянта судом першої інстанції порушенні також вимоги ст.ст.103-104 ЦПК України щодо не призначення експертизи з ініціативи суду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи апеляційним судом.

Зокрема відповідачем зазначено, що договір оренди земельної ділянки від 16.03. 2017 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лєтол», який 19.05. 2017 року в послідуючому було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, укладено позивачем при вільному волевиявленні учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України. В договорі відображене волевиявлення позивачки на укладення договору оренди, про що свідчить її підпис на договорі, а фактична передача земельної ділянки відповідачу шляхом реєстрації права оренди земельної ділянки та отримання орендної плати за 2017 рік - на реальне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Посилання позивача та ту обставину, що спірний договір нею не укладався, без відповідного підтвердження такої обставини належними і допустимими доказами, та волевиявлення на укладення якого вона виявляла у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, ч.1 ст. 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Однак жодних доказів, які б підтверджували, що договір ОСОБА_3 не підписувався, ні позивачкою, ні її представниками, суду надано не було, як і клопотань з цього приводу, з метою доведення перед судом своєї позиції у справі.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТО В «Лєтол» з 2017 року відкрито користується спірною земельною ділянкою, сплачуючи земельний податок та виплачуючи позивачу орендну плату за користування нею.

Розглядаючи справу в суді першої інстанції головуючий в судовому засіданні ставив перед представниками позивачки питання чи мають вони які клопотання щодо предмету доказування, оскільки вони наполягали, що не позивачка підписала спірний договір, а також роз'яснював їм наслідки невчинення процесуальних дій, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Однак представники позивачки повідомили суду, що питання проведення експертизи ними буде вирішуватися в кримінальному провадженні.

Відповідачем заперечувалось також призначення судом апеляційної інстанції почеркознавчої експертизи, з відповідним обґрунтуванням.

Згідно п.8 Перехідних Положень ЦПК України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п.9 Перехідних Положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Апеляційна скарга надійшла до Апеляційного суду Черкаської області 22.02.2018 року і в цей же день проведено автоматичний розподіл справи. 26.02.2018 року відкрито апеляційне провадження, а 02.03.2018 року призначено до розгляду на 13.03.2018 року.

В судове засідання 13.08.2018 року сторони не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду належним чином повідомленні 06.03.2018 року. 12.03.2018 року позивачем ОСОБА_3 подано заяву про розгляд справи за її відсутності, а відповідачем відзив на апеляційну скаргу. За відсутності перешкод, колегією суддів провдено розгляд справи без учасників процесу.

Вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний договір позивачем не укладався, а тому відсутнє її вільне волевиявлення, що відповідає її внутрішній волі та недоведено підроблення підпису позивача в договорі оренди земельної ділянки.

З даним висновком погоджується і колегія суддів.

Так, матеріалами справи встановлено, що згідно з копією державного акту на право приватної власності на землю від 27 березня 2001 року серії ЧР належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,42 га, розташована в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області (а.с.7).

Позивач є інвалідом І групи та потребує сторонньої допомоги, частково залежна від сторонніх осіб, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 19 травня 2001 року серії 12 ААА № 187705 (а.с. 14).

11 березня 2004 року між позивачем та ТОВ «Силікат-1» укладено договір оренди земельної ділянки, за яким вона передала в оренду належну їй земельну ділянку строком на 10 років, з 11 березня 2004 по 31 грудня 2013 року (а.с. 8). Даний договір зареєстровано відповідно до вимог діючого на той час законодавства 1 квітня 2004 року за № 188 у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 11 березня 2004 року позивач передала ТОВ «Силікат-1» земельну ділянку за договором оренди землі.

20 листопада 2012 року між позивачем і ТОВ «Силікат-1» укладено угоду про внесення змін діючого договору оренди землі (а.с. 10-11).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду, який не містить дати, позивач передала ТОВ «Силікат-1» земельну ділянку за угодою про внесення змін до діючого договору оренди землі (а.с. 12).

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Зелена Нива 2013» 2 червня 2013 року укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, який був зареєстрований 17 лютого 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10 квітня 2017 року № 84662720 (а.с. 66-67) та рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2017 року у справі № 709/726/17 (а.с. 68-73), яким вказаний договір оренди земельної ділянки визнано недійсним.

Також встановлено, що 19 травня 2017 року приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 березня 2017 року зареєстровано право оренди належної позивачу земельної ділянки за відповідачем, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 6 жовтня 2017 року № 99524877 (а.с. 18-19).

За клопотанням представників позивача на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року про витребування доказів відповідачем надано копію спірного договору оренди землі від 16 березня 2017 року, укладеного між позивачем і відповідачем, який підписано сторонами (а.с. 76-77). Під час дослідження копії спірного договору оренди землі у судовому засіданні представник позивача наполягала, що підпис позивачу не належить та є підробленим.

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Судом вірно встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, тому він є укладеними, а отже - оспорюваними та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами ЗК України, ЦК України, ЗУ «Про оренду землі» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно з ч.1 ст.6 цього ж Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.3 ст.203 ЦК України. Частиною 4 цієї статті визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Так, частиною 3 цієї статті, на яку посилається позивач, встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Разом з тим згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З матеріалів справи вбачається, що представниками позивача не доведено належними та допустимими доказами, що позивачем спірний договір не укладався, а тому відсутнє її вільне волевиявлення, що відповідає її внутрішній волі. Твердження представників позивача про підроблення її підпису також нічим не підтверджено. При цьому у судовому засіданні представникам позивача суд наголошував про необхідність подання належних і допустимих доказів, а також звертав увагу на можливість проведення відповідної експертизи, на що представник позивача повідомила, що клопотати про проведення експертизи вони не будуть.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач не довів обставини, які могли б слугувати підставою для задоволення позовних вимог і в задоволені позову відмовив.

Щодо клопотання позивача про призначення по справі почеркознавчої експертизи колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися і висновком експертизи.

Аналіз зазначених норм права дає підстави колегії суддів прийти до висновку, що позивачем їх не дотримано, не надано суду переконливих доказів, які були перешкоди позивачу в подачі суду першої інстанції клопотання щодо призначення експертизи, як разом з подачею позову, так і при розгляді справи в судовому засіданні.

При цьому, суд враховує також те, що представники позивачки не вважали за необхідне заявляти таке клопотання, посилаючись на достатність доказів, доданих до позовної заяви на підтвердження заявлених вимог.

Колегія суддів відхиляє твердження позивача, викладене в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено вимоги п.3 ч.5 ст. 12 ЦПК України і не роз'яснено учасникам судового процесу, що лише у спосіб призначення та проведення почеркознавчої експертизи, суд може прийняти доводи позивача щодо не підписання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «Лєтол» і порушено п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, а саме, що суд не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав та зовсім не враховував пояснення та покази представника позивача щодо неможливості підписання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Лєтол», оскільки орендодавець ОСОБА_3 прикута до ліжка не мала ні волі ні бажання укладати і підписувати договір оренди з ТОВ «Лєтол», тим паче під час розгляду цивільної справи щодо визначення недійсним договору оренди між ОСОБА_3 та ТОВ «Зелена Нива 2013», де вона повністю визнали позовні вимоги ТОВ «Силікат-1» на переважне право оренди її земельної ділянки за ТОВ «Силікат-1», оскільки дані посилання не знаходять свого об’єктивного підтвердження.

Судом першої інстанції роз’яснювалися сторонам їх права, передбачені ЦПК України, в тім числі і призначення у справі експертизи, але представники позивачки не вважали за необхідне заявляти клопотання про призначення експертизи, посилаючись на достатність доказів, доданих до позовної заяви на підтвердження заявлених вимог та вирішення цього питання в межах кримінального провадження.

Викликають сумніви в достовірності пояснення позивача щодо неможливості підписання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Лєтол», оскільки орендодавець ОСОБА_3 прикута до ліжка і не мала ні волі ні бажання укладати та підписувати договір оренди з ТОВ «Лєтол», оскільки в провадженні суду перебувала цивільна справа щодо визначення недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Зелена Нива 2013», де вона повністю визнала позовні вимоги ТОВ «Силікат-1» про укладення такого договору між сторонами та на переважне право оренди її земельної ділянки за ТОВ «Силікат-1».

Колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.103,105 ЦПК України щодо обов’язковості призначення експертизи.

Так, позивач зазначає, що у відповідності до ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявления клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

При цьому позивачем не звернуто увагу на те, що ст.105 ЦПК України передбачено призначення експертизи лише у разі заявления клопотання обома сторонами, або за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров’я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Встановлено, що сторонами чи стороною такі клопотання не заявлялися, а суд позбавлений можливості з власної ініціативи призначати експертизу. В даному спорі немає необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров’я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Статтею 103 ЦПК України визначено сукупність умов щодо призначання експертизи і дана стаття ніяким чином не наділяє суд повноваженнями з власної ініціативи призначати експертизу.

Посилання позивача на порушення судом першої інстанції ст. 104 ЦПК України щодо повноважень призначення експертизи з власної ініціативи є також помилковим, оскільки зазначена стаття не наділяє суд такими повноваженнями.

Зазначені позивачем докази, надані суду першої інстанції на підтвердження не підписання та не укладення нею договору оренди землі, а саме: копія Договору оренди спірної земельної ділянки від 2004 року з ТОВ «Силікат-1»; копія акту прийому - передачі земельної ділянки ТОВ «Силікат-1» від 2004 року; копія Угоди про внесення змін до діючого Договору оренди земельної ділянки від 2012 року; копія акту прийому - передачі земельної ділянки ТОВ «Силікат-1» від 2012 року; медична довідка Серії 12 AAA №187705 про часткову залежність від сторонніх осіб ОСОБА_3, яка має 1 групу інвалідності з ураженням опорного рухового апарату; копія відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого 17.02.2014 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Зелена Нива 2013» згідно Договору оренди від 02.06.2013 року строком на 5 років; копія відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого 19.05.2017 р. зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Лєтол» згідно Договору оренди від 16.03.2017 строком на 7 років; копія рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2017 року у справі №709/726/17 про визнання недійним Договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «Зелена Нива 2013», не є належними та допустимими доказами того, що позивачем спірний договір не укладався, про відсутність її вільного волевиявлення, що відповідає її внутрішній волі та про підроблення її підпису в спірному договорі оренди земельної ділянки, а від проведення експертизи в суді першої інстанції сторона позивача відмовилася.

Посилання позивача та ту обставину, що спірний договір нею не укладався, без відповідного підтвердження такої обставини належними і допустимими доказами та волевиявлення на укладення якого вона виявляла у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції судове рішення ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишає без задоволення, а оскаржуване рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року у даній справі - без змін.

Керуючись ст. ст.35, 258, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Лєтол" про визнання недійсним договору оренди землі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 березня 2018 року.

Судді Гончар Н. І.

ОСОБА_2

ОСОБА_7