Рішення № 72754316, 28.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-182/18

760/6077/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Солом?янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі: Швидченко О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Чемуся Л.М.,

представника третьої особи - Радея О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чемуся Любомира Михайловича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чемуся Любомира Михайловича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просив скасувати постанову, складену інспектором роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Чемусь Любомиром Михайловичем серії БР № 442724 від 22.03.2017 року про накладення на нього, ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 22 березня 2017 року інспектором роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Чемусь Любомиром Михайловичем було винесено постанову серії БР № 442724 про притягнення його, ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до змісту зазначеної постанови він порушив вимоги п. 17.1 ПДР України, а саме рухався по дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, відповідно до якого забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Позивач зазначає, що вказаних порушень він не допускав, тому вважає вказану постанову незаконною, винесену без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури.

Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2017 року як третю особу у справі було залучено Департамент патрульної поліції (а.с. 29).

Позивач в судовому засідання позов підтримав та, посилаючись на підстави та обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити. Зазначив, що він не порушувала правил дорожнього руху, а саме п. 17.1 ПДР, постанову інспектора вважає незаконною, винесеною без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП. 22 березня 2017 року, приблизно о 01:15 год. він керував особистим автомобілем НОМЕР_1, у м. Києві по бульвару Чоколівському, 39. За цією адресою знаходиться магазин АТБ, до якого він заїжджав і по іншому шляху виїхати від магазину не можливо. Ці пояснення він надавав інспектору, але не зважаючи на це, ним було складено постанову про порушення ПДР. Дана постанова інспектора не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства. Не зважаючи на дотримання правил дорожнього руху інспектор поліції Чемусь Л.М. з власних міркувань, не встановивши всіх обставин, прийняв рішення на власний розсуд. Тому дії працівника поліції вважає протиправними, безпідставними, а прийняте рішення незаконним, бездоказовим.

Відповідач інспектор роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чемусь Л.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю, вважає, що він при складенні постанови про адміністративне правопорушення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Постанова серії БР № 442724 від 22.03.2017 року винесена ним, як уповноваженою особою, яка мало право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на надані письмові пояснення. Просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що інспектор поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова серії БР № 442724 від 22.03.2017 року винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення позивачем не надано, а доводи позивача є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення відповідача та представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Судом встановлено, що інспектором роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Чемусь Любомиром Михайловичем 22 березня 2017 року була винесена постанова серії БР № 442724 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з даних зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Мітсубісі Паджеро», номерний знак НОМЕР_2, в м. Києві по бул. Чоколівському, 39, 22.03.2017 року о 01 год. 15 хв., здійснив рух у смузі руху для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України, при перевірці не надавав документи на право керування транспортним засобом, не пред'явив реєстраційний талон на Т/З, чим порушив п. 2.1 (б) ПДР, не пред'явив поліс страхування, чим порушив п. 2.1 (г) ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» інформує водіїв про те, що попутно з потоком руху транспортних засобів організована спеціальна смуга, призначена виключно для руху транспортних засобів за встановленими маршрутами. Рух інших транспортних засобів даною смугою заборонений. Рух туристичних автобусів смугою, позначеною знаком 5.11, також заборонений, оскільки вони не є маршрутними транспортними засобами. У місцях, де смуга для руху маршрутних транспортних засобів відокремлена переривчастою лінією розмітки від смуги руху транспортних засобів, останнім дозволено заїжджати на смугу для руху маршрутних транспортних засобів з метою зупинки біля узбіччя для посадки або висадки пасажирів або у разі повороту на перехресті. Під час повороту на перехресті необхідно скористатися смугою для руху маршрутних транспортних засобів як смугою для гальмування або розгону.

Як вбачається з даних оскаржуваної постанови, в ній зазначено факт порушення позивачем п.п. 17.1, 2.1 (б), 2.1. (г) ПДР України.

Разом з тим, частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Тому з даних оскаржуваної постанови не можливо встановити суть і обставини правопорушення, яке вчинив позивач.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Таким чином судом встановлено що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач та не надано доказів в спростування доводів позивача.

Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. від 03 жовтня 2017 року), суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чемуся Любомира Михайловича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову інспектора роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чемуся Любомира Михайловича Серії БР №442724 від 22 березня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, номер та серія паспорта - НОМЕР_3.

Відповідач: інспектор роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Чемусь Любомир Михайлович, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Третя особа: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Л.І. Кізюн