Рішення № 72752888, 05.03.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12797/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про звільнення майна з-під арешту та припинення обтяження,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 07.07.2017 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ним (позивачем) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. На час укладення договору спірна квартира під забороною не перебувала. 14.07.017 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорчуком Микитою Федоровичем було накладено та зареєстровано арешт в межах виконавчого провадження № 43487857, за яким боржником значиться ОСОБА_3. Вважає, що державний виконавець неправомірно наклав арешт, оскільки не перевірив власника майна. Він (позивач) не є боржником по виконавчому провадженню, не має жодного відношення до боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_4, і накладення арешту на його майно грубо порушує його права, як власника майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримав обставини викладені в позовній заяві, уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, подав заяву в якій повністю визнав заявлені до нього вимоги, не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за його відсутності.

В судове засідання співвідповідач ОСОБА_8 не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи сповіщалася згідно норм процесуального законодавства, заяв про розгляд справи за її відсутності, чи про відкладення з поважних причин, до суду не подавала.

В судове засідання представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений згідно норм процесуального законодавства. В попередніх засіданнях був присутній, подавав відзив на позов, та заперечував щодо його задоволення.

В судове засідання ОСОБА_5 не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи сповіщалася згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Дана справа зареєстрована в суді 28.08.2017 року. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

По справі призначалися неодноразово судові засідання, які відкладалися у зв'язку з неявками до суду сторін по справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

В суді встановлено, що 07.07.2017 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_9, та ОСОБА_2, був укладений Договір купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В., зареєстровано в реєстрі за № 892. Згідно даного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як власники в рівних частках, продали, а ОСОБА_2 придбав, квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.4 Договору купівлі-продажу квартира квартиру АДРЕСА_1 під забороною (арештом) відчуження не перебуває, що підтверджено витягами за результатами пошуку інформації, сформованими приватним нотаріусом Павліченко Г.В.

Враховуючи докази щодо придбання позивачем спірної квартири суд не виявив порушень щодо порядку укладення угоди, дій нотаріуса.

Однак, в процесі розгляду справи було встановлено наступні обставини.

На примусовому виконанні в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 43487857 з примусового виконання виконавчого листа № 755/28748/2013-ц, виданого 21.05.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 боргу в розмірі 89 246,24 грн.

Виконавче провадження було відкрито 29.05.2014 року. Копія постанови була направлена боржнику 30.05.2014 року. 27.10.2014 року головним державним виконавцем Чайка І.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копія постанови була направлена до УДАІ МВС України в м. Києві до виконання, та для відома стягувачу і боржнику.

12.08.2016 року старшим державним виконавцем Рудьковською О.С. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копія направлена до Регіонального сервісного центру МВС України для виконання, та для відома стягувачу і боржнику.

14.07.2017 року у державній виконавчій службі із заяви стягувача ОСОБА_10 стало відомо про факт продажу боржником ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, половина якої належала йому на праві власності.

14.07.2017 року державним виконавцем Федорчуком М.Ф. з метою збереження майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, внесено відомості про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження згідно постанови від 12.08.2016 року.

11.09.2017 року державним виконавцем Федорчуком М.Ф. було направлено до Київської місцевої прокуратури № 4 подання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3

Було встановлено, що 28.02.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва було розглянуто справу № 755/28248/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_11 про стягнення боргу за договором. Позов ОСОБА_4 був обґрунтований тим, що 08.08.2013 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений попередній договір, згідно якого 03.09.2013 року вони мали укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. В якості завдатку ОСОБА_4 було передано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кошти в сумі 87 890, грн. Проте, у визначений день останні для укладення договору не з'явилися, як і не повернули кошти. У зв'язку з чим суд стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 по 89 246,24 грн.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Частиною 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Встановлено, що рішення суду ОСОБА_3 до цього часу не виконано. Чи виконано рішення ОСОБА_5 матеріали справи інформації не містять.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. Позивач просить звільнити з-під арешту майно - квартиру АДРЕСА_1, яка є об'єктом, який перебуває під арештом згідно постанови державного виконавця від 12.08.2016 року, винесеної в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі судового рішення від 28.02.2014 року, тобто - документів, прийнятих задовго до придбання спірної квартири позивачем.

Крім цього, суд враховує і те, що ОСОБА_3 не виконує вже чотири роки судове рішення, ОСОБА_3 здійснив відчуження належної йому на праві власності частини спірної квартири, яка перебувала згідно постанови державного виконавця під арештом, при цьому продовжує проживати в спірній квартирі (проданій), що підтверджено ним самим та позивачем в заявах, поданих ними, де вказана адреса ОСОБА_3 - спірна квартира.

Крім того, наявність заборони на відчуження до виконання ОСОБА_3 зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, не є перешкодою для здійснення права володіння та користування позивача спірною квартирою.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись 15, 16 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 18, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про звільнення майна з-під арешту та припинення обтяження - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 березня 2018 року.

Суддя: