Постанова № 72749407, 12.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 569/16848/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "28" листопада 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Куцоконь Ю.П. в м.Рівне), у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про призначення йому пенсії за вислугою років у розмірі 81 відсотку; зобов'язати відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 23 березня 2010 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку.

Постановою Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу по досягненню ним 55 річного віку, з 23 березня 2010 року було призначено пенсію за вислугою років згідно з положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції, чинній на день його звернення за призначенням пенсії (далі Закон № 1789-ХІІ).

При призначенні позивачу пенсії за вислугою років з 23 березня 2010 року відповідач виходив з того, що на час призначення пенсії позивач мав менше 20 років вислуги, а тому пенсія йому була призначена у відповідності з вимогами частини четвертої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. При цьому, до вислуги років позивачу було віднесено період строкової військової служби з 13 травня 1974 року по 25 травня 1976 року, період роботи з 09 лютого 1993 року по 06 грудня 1993 року на посаді консультанта з правових питань Шахтарської районної Ради народних депутатів та період служби в органах прокуратури з 07 грудня 1993 року по 23 березня 2010 року.

Позивач вважає неправомірним рішення, оскільки відповідач безпідставно не врахував йому до вислуги років половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1986 року по 20 червня 1992 року, що становить 2 роки 04 місяці 21 день. З урахуванням половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі його вислуга складає 21 рік 05 місяців 04 дні, що є підставою для призначення пенсії за правилами частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, і розмір такої пенсії повинен був становити 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити

На час звернення позивача за призначенням пенсії, частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною четвертою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ було встановлено, що працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Отже, наявність чи відсутність 20 років вислуги обумовлювала різні способи розрахунку пенсії та, відповідно, різний розмір пенсійного забезпечення працівника прокуратури.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей екстерном.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України

23 листопада 1993 року за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років.

До вислуги років, яка дає право на пенсію, згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 зазначеного Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (частина шоста статті 50-1 Закону № 1789-XII).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення"(далі Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, далі Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Вищезазначене свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчання на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.

Як вбачається з матеріалів справи позивач дійсно з 01 вересня 1986 року по 20 червня 1992 року навчався у Калінінградському державному університеті по спеціальності правознавство та отримав кваліфікацію юриста. Протягом періоду навчання на заочному факультеті Калінінградського державного університету працював на судноремонтному заводі (з 29 вересня 1983 року по 15 жовтня 1991 року), у державній податковій інспекції (з 21 жовтня 1991 року по 02 грудня 1991 року) та у виконавчому комітеті Балтійської міської ради (з 02 грудня 1991 року по 01 липня 1992 року), що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Тобто за цей час він має стаж роботи, але не спеціальний, а загальний.

У трудовій книжці позивача такий запис відсутній, оскільки, як зазначив сам позивач, він навчався на заочному факультеті.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

Щодо вимоги позивача про необхідність зарахування до вислуги років періоду військової служби з 10 березня 1982 року по 19 серпня 1983 року (01 рік 05 місяців 10 днів), колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про її безпідставність.

З військового квитка позивача та довідки Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату Рівненської області від 09 жовтня 2017 року, останній проходив строкову військову службу з 13 травня 1974 року по 25 травня 1976 року, а також військову службу з 10 березня 1082 року по 19 серпня 1983 року.

За вимогами частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується не будь-яка військова служба, а лише строкова військова служба.

Матеріали справи свідчать, що така позивачу була зарахована при призначенні йому пенсії.

Таким чином при призначенні позивачу пенсії до стажу його роботи, який дає право на призначення пенсії відповідачем обґрунтовано зараховано 16 років 7 днів прокурорсько-слідчої роботи, 2 роки 13 днів строкової військової служби та 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою.

Загальний розмір стажу, який відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції, чинній на день його звернення за призначенням пенсії (далі Закон № 1789-ХІІ) давав право позивачу право на призначення пенсії за вислугою років складав 18 років 10 місяців 18 днів.

Такий стаж надав право позивачу на отримання пенсії в розмірі 72% (80х18:20).

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач також мав загальний стаж роботи в розмірі 34 повних років

Частиною 4 ст.50-1 вищеназваного Закону передбачалось, що за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Таким чином загальний розмір пенсії позивача мав складати 81%. Саме у такому розмірі відповідачем і була призначена пенсія як свідчать матеріали справи.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Додатково наданий позивачем білет відвідувача денних підготовчих курсів також не може бути підставою для зарахування позивачу додаткового стажу як студенту, слухачу, оскільки до суду не надано доказів щодо тривалості таких курсів (наказів про зарахування на навчання та про відрахування). Крім того, ці документи не подавалися позивачем до органів пенсійного фонду, ним не розглядалися і жодних рішень щодо відмови у зарахуванні цього періоду відвідування не приймалось.

Позивач не позбавлений звернутися із відповідною заявою до відповідача у встановленому законодавством порядку на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "28" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "14" березня 2018 р.