Рішення № 72749237, 14.03.2018, Болградський районний суд Одеської області

14.03.2018

Справа № 497/290/18

Провадження № 2-о/497/25/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 року Болградський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Раца В.А.

секретарі – Божевій І.Д.

розглянувши в окремому провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - Болградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про встановлення факту народження дитини, –

В С Т А Н О В И В:

19.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою і просить постановити рішення, яким встановити факт народження ОСОБА_4, 07 квітня 2016 року, батьками якого є: батько – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження дитини м.Сімферополь АР Крим, Україна. Заявник посилається на те, що дитина народилася на тимчасово окупованій території, батьки дитини отримали свідоцтво про народження, оскільки без свідоцтва про народження, не надавалася медична допомога дитині після виписки її з пологового відділення. Отримати свідоцтво про народження на території України неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, а встановлення такого факту необхідно заявникові для належної реєстрації дитини на території України.

Болградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовив в проведенні реєстрації народження дитини, з тих підстав, що заявником для підтвердження факту народження пред’явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2015 року за № 1150/13024.

Заявник ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та наполягає на задоволенні вимог.

Представник заінтересованої особи – Болградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до суду не прибув, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до суду не з’явилися надали заяви про розгляд справи у їх відсутності (а.с.23,24).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 07 квітня 2016 року ОСОБА_2 народила сина в м. Сімферополь Республіки Крим, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АЯ № 650708, виданим 09 квітня 2016 року Білогірським районним відділом запису актів цивільного стану Департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_5 Крим (а.с.14).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 10.03.2018 року № 00019726285 вбачається, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про народження ОСОБА_4, 07 квітня 2016 року – відсутня. Перевірку проведено у Болградському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану по первинним актовим записам державної реєстрації народження за період з 07.04.2016 року по 09.03.2018 року.

Конституція України гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини поділяються на юридично значимі та юридично байдужі, з якими право не зв’язує будь-яких юридичних наслідків .

Таким чином, не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі чи в силу будь-яких особливих властивостей, а в результаті визнання їх такими державою та закріплення у законі.

За змістом п.7 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Батько дитини ОСОБА_3, скориставшись своїм правом, звертався з заявою до Болградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питання реєстрації народження дитини ОСОБА_4, однак отримав відмову оскільки заявником для підтвердження факту народження дитини пред’явлено документ, форма якого не відповідає формі визначеній наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 та зазначений документ виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.15).

Під час розгляду питання про встановлення факту народження дитини суд керується наступними нормами права:

- Сімейним кодексом України від 10.01.2002 року № 2947-ІІІ;

- Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VІ з послідуючими змінами і доповненнями;

- Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за N 719/4940 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року N 3307/5) з послідуючими змінами і доповненнями;

- положеннями ст.ст.256, 257-1 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно положень ст.ст.1, 3, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко закріплено, що тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Тимчасово окупованою територією є ОСОБА_5 Крим та м. Севастополь. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 ст. 9, є недійним і не створює правових наслідків.

Належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Оцінюючи надане свідоцтво про народження дитини, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду цієї справи необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Як роз’яснив ВССУ в Інформаційному листі «Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження … для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з’ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України».

З огляду на викладене, суд приймає в якості належного і допустимого доказу свідоцтво про народження серії І-АЯ №650708 від 09.04.2016 року, виданого Білогірським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_5 Крим (а.с.14).

Відповідно до положень ст. 144 ч.1 СК України, батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтями 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» з послідуючими змінами і доповненнями, державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов’язковою. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків. Державній реєстрації відповідно до цього закону підлягають народження фізичної особи та її походження.

Відповідно до ст. 13 названого Закону, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження … За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Такі ж вимоги прописані в п.2 глави 1 розділу ІІІ Правил, при відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини даною жінкою.

Аналогічні положення закріплені і в Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні: підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного Кодексу України.

Положеннями ч.2 ст. 13 названого Закону визначено, що державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.122 Сімейного кодексу України, походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Положеннями ст. 133 СК України передбачено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно ст. 145 ч.1 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. По батькові дитини визначається за іменем батька.

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні встановлено, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження, підтверджене одним із документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, або місце проживання батьків чи одного з них.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Як передбачено ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Аналогічне роз’яснення міститься в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 76, 77, 258, 263-265, 315, 317 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи - Болградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_4 народився 07 квітня 2016 року в місті Сімферополь АР Крим, у громадянина України ОСОБА_3 та громадянки України ОСОБА_2.

Зобов'язати орган державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відомості про батьків записати:

батько – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4;

мати – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м.Білогірськ Автономної Республіки Крим.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца