Рішення № 72748759, 14.03.2018, Харківський районний суд Харківської області

14.03.2018

Справа № 635/6254/17

Провадження № 2/635/114/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2018 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Ільїної Г.І.,

секретар судового засідання - Літінська Г.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнила 13.11.2017 р. та просить визнати легковий автомобіль Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнати рівними частки сторін по справі в праві власності на зазначений автомобіль та поділити спільне майно подружжя, яке є об’єктом спільної сумісної власності, стягнувши з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості ? частини зазначеного автомобіля у сумі 140000 грн.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 22.09.2001 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем по справі, на час звернення до суду шлюб між сторонами по справі розірваний на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2017 р. За час спільного життя сторони по справі у 2012 р. набули у спільну сумісну власність майно – легковий автомобіль Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який на час розгляду цієї справи перебуває у власності ОСОБА_3 Домовленості між колишнім подружжям щодо поділу зазначеного автомобілю немає, крім того, ОСОБА_3 в добровільному порядку не погоджується на поділ зазначеного автомобілю, в зв’язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду.

14 листопада 2017 року суддею було зроблено запит щодо доступу до персональних даних про ОСОБА_3М, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою отримання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи згідно з ч. 3 ст. 122 ЦПК України (в редакції від 03.08.2017 року).

29 листопада 2017 року від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надійшла відповідь на запит, згідно якої було встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

30 листопада 2017 року по вказаній цивільній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, копію ухвали та копію позовної заяви із додатками було надіслано відповідачеві за адресою його реєстрації.

Заперечення на позовну заяву від відповідача у встановлений законом строк і порядок до суду не надходило.

Позивач у судове засідання не з’явилась, подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки відповідача просила ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України (в редакції від 03.08.2017 року), причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Сторони про справі інших заяв та клопотань до суду не подавали.

Виходячи з наведеного, та з того, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення в справі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії 1-ВЛ № 144377, виданого 22.09.2001 р. міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрували шлюб 22.09.2001 р., прізвища після реєстрації: чоловіка – ОСОБА_3, дружини – ОСОБА_3 (а.с. 5).

Від вказаного шлюбу сторони по справі мають малолітню дитину – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії 1-ВЛ № 275885, виданого 11.05.2005 р. міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції (а.с. 10).

Зі змісту копії рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2017 р. вбачається, що шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний (а.с. 11).

26 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_1 Харківським районним судом Харківської області було ухвалено витребувати від Регіонального центру Міністерства внутрішніх справ в Харківський області інформацію про те, на яку особу зареєстровано право власності на легковий автомобіль марки Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, інформацію про дату останньої реєстрації права власності на вказаний автомобіль, та витребувати інформацію про номер кузова (рами, шасі) зазначеного автомобілю.

На виконання зазначеної ухвали суду 16.01.2018 р. від Регіонального центру Міністерства внутрішніх справ в Харківський області надійшла наступна інформація: згідно баз даних автомобіль Renault Koleos, 2011 року випуску, кузов VF1VY0C0VUC384442, оранжевого кольору, 03.07.2012 р. зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на транспортний засіб оформлено свідоцтво про реєстрацію САК867327 та закріплено номерний знак НОМЕР_1, реєстраційні дїі з транспортним засобом здійснено на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 510839, оформленої 27.06.2012 р. ТОВ «СОЛЛІ ПЛЮС», підстави проведення реєстрації ТЗ знищено за терміном зберігання (а.с. 62).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Автомобіль Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, був придбаний сторонами по справі 03.07.2017 р., тобто під час шлюбу.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України вбачається, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 71 СК України встановлено, що спір про порядок поділу спільного сумісного майна подружжя може бути вирішений судом. Неподільне майно присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Згідно пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до копії аналітичної довідки про ринкову вартість майна, яку було зроблено суб’єктом експертної оцінки майна (кваліфікаційний сертифікат № 00098-х, виданий 09.06.2001 р.) від 10.11.2017 р. вартість автомобіля Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, становить 279942 грн. (а.с. 24-27).

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Спільний автомобіль є неподільною річчю і може бути виділений тільки одному із подружжя. Враховуючи те, що вказаний автомобіль перебуває у власності відповідача, а позивач просить компенсувати їй половину вартості автомобіля у грошовій формі, суд вважає доцільним виділити спірний автомобіль саме відповідачу з виплатою грошової компенсації половини його вартості ОСОБА_1

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про джерело придбання легкового автомобілю марки Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, мету придбання зазначеного автомобілю, що дозволило б суду визначити інший правовий статус сумісної власності подружжя на зазначений автомобіль.

ОСОБА_1 просить стягнути грошову компенсацію вартості ? частини зазначеного автомобіля у сумі 140000 грн., в той час як ринкова вартість автомобіля Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, відповідно до аналітичної довідки, становить 279942 грн., таким чином половина його вартості буде становити 139971 грн.

Таким, чином, враховуючи, що придбаний сторонами в період шлюбу автомобіль Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем не надано, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати легковий автомобіль марки Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов VF1VY0C0VUC384442, об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати рівними частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в праві власності на легковий автомобіль марки Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов VF1VY0C0VUC384442.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, грошову компенсацію вартості ? частини легкового автомобілю марки Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов VF1VY0C0VUC384442, у сумі 139971 (сто тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят одна) грн. 00 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1в частині стягнення з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, грошової компенсацію вартості ? частини легкового автомобілю марки Renault Koleos, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов VF1VY0C0VUC384442, у сумі 29 (двадцять дев’ять) грн. 00 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, судовий збір в розмірі 2039 (дві тисячі тридцять дев’ять) грн. 71 коп.

Повернути ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, суму переплаченого судового збору за квитанцією № 7 від 24 жовтня 2017 року в розмірі 760 (сімсот шістдесят) грн. 29 коп., внесені на розрахунковий рахунок ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області, код ЄДРПОУ 37999633, розташованої за адресою: місто Харків, вулиця Григорівське шосе, будинок 52, р/р 31214206700429, МФО 851011.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не було подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, місце проживання - АДРЕСА_1, паспорт серії МН № 102255, виданий Жовтневим РВ ХМУ ГУМВС України в Харківський області від 18.10.2001 р.

Відповідач - ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, місце проживання - Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Садова, буд. 7/1, паспорт серії МК № 135361, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Харківський області від 25.06.1996 р.

Суддя Г.І. Ільїна