Ухвала суду № 7274865, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-3730/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Штайнгофф Пропертіз»

на постанову господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року

у справі № 5/1000-5/104

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «Штайнгофф Пропертіз»,-

про спонукання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2006 року ТОВ «Компанія Киянка»звернулось до сулу з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПП «Штайнгофф Пропертіз»,- про зобов’язання прийняти рішення про розподіл податкового боргу в сумі 696833, 20 грн. між ПП «Штайнгофф Пропертіз»та ТОВ «Компанія Киянка»пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманими ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом станом на 21 вересня 2005 року, а саме: ПП «Штайнгофф Пропертіз»- 495922, 95 грн., ТОВ «Компанія Киянка»- 200910, 25 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року змінено в частині розподілу судових витрат.

В решті постанову господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року в частині залишення без змін постанови господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року.

В касаційній скарзі ПП «Штайнгофф Пропертіз», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14 жовтня 2004 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняла на підставі акта перевірки № 952/23-2/20797532 від 14 жовтня 2004 року податкове повідомлення –рішення № 0000020235/0/23413, яким за порушення вимог ст. 1, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»визначено суму податкового зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 386490, 00 грн. на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Указу Президента «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», п. 2.7 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль»від 08 лютого 2000 року № 49.

13 жовтня 2005 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі акта перевірки № 583/23-0/20797532 від 07 жовтня 2005 року прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000033230/0/23392, яким за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»на підставі ст. 4 цього ж Закону застосувала до ТОВ «Компанія Киянка»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 310343, 00 грн.

26 січня 2006 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі акта перевірки № 583/23-0/20797532 від 07 жовтня 2005 року прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000033230/1/1963, яким за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»на підставі ст. 4 цього ж Закону застосувала до ТОВ «Компанія Киянка»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 310343, 00 грн.

10 травня 2005 року загальними зборами засновників (учасників) ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»прийнято рішення у формі Протоколу № 7 про реорганізацію шляхом виділу з товариства однієї нової юридичної особи –ПП «Штайнгофф Пропертіз».

30 вересня 2005 року підписано розподільчий баланс ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф».

19 жовтня 2005 року було зареєстровано зміни до статуту ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»та завершено реорганізацію товариства, внаслідок якої утворилось нове підприємство - ПП «Штайнгофф Пропертіз»та залишилось ТОВ «Компанія Киянка».

До даних підприємств перейшли за розподільчим балансом станом на 21 вересня 2005 року у відповідних частках майнові права та обов’язки ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф». Балансова вартість активів була розподілена в наступних частках: ПП «Штайнгофф Пропертіз»- 71, 1681 %, ТОВ «Компанія Киянка»- 28, 8319 %.

Відповідно до п. 1.1. статуту позивача товариство є правонаступником ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»в частині лише переданих йому прав та обов’язків за розподільчим балансом.

Відповідно до п. 1.2. статуту ПП «Штайнгофф Пропертіз»є правонаступником ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф» в частині прав та обов’язків, переданих йому за розподільчим балансом.

Розподільчий баланс станом на 21 вересня 2005 року не відображав суми штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 696833, 20 грн. за порушення валютного законодавства, застосованих вищезазначеними рішеннями ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф».

Листом від 06 березня 2006 року № 41 позивач звернувся до відповідача з вимогою розподілити вказану суму податкового боргу між ним та ПП «Штайнгофф Пропертіз»пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманих ними відповідно до розподільчого балансу.

28 березня 2006 року відповідач листом відмовив позивачу у застосуванні розподільної податкової відповідальності на тій підставі, що відсутні підстави вважати, що реорганізація призвела до неналежного виконання податкових зобов’язань позивачем.

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 3396950 від 13 травня 2005 року всі активи ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»перебували в податкові заставі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач відповідно до вимог підпункту 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»мав прийняти рішення про застосування солідарної податкової відповідальності або розподільчої податкової відповідальності з урахуванням незадовільного фінансового стану позивача, що призвело до неналежного виконання ним податкових зобов’язань, та перебування на момент реорганізації активів ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»в податковій заставі.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, виходив з обґрунтованості клопотання позивача про звільнення відповідача від оплати 2507, 20 грн. витрат на проведення експертизи та 2000, 00 грн. витрат на проведення аудиторської перевірки.

Однак колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

В цьому Законі визначений порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків.

Згідно підпункту 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 вищезазначеного Закону реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Вищезазначені положення визначають загальне правило, відповідно до якого реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності.

Винятками із цього загального правила є випадки, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізовується, або коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

За таких обставин податковий орган може прийняти рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності.

В будь-якому випадку прийняття такого рішення є правом податкового органу, а не обов’язком. Це рішення приймається податковим органом на власний розсуд.

При цьому прийняття такого рішення податковим органом в першому випадку має відбуватись до прийняття рішення про реорганізацію а в другому випадку відразу після прийняття рішення про реорганізацію. Ці положення безпосередньо пов’язані з вимогою щодо узгодження плану реорганізації, визначеною в п. 13.2 ст. 13 вищезгаданого Закону, відповідно до якої платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов’язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, головним чином виходив з того, що на момент реорганізації активи позивача перебували в податковій заставі, а також того, що реорганізація ТОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф»призвела до неналежного виконання податкових зобов’язань цим товариством.

Однак суди попередніх інстанцій не дали належну правову оцінку тому, що перебування в податковій заставі активів платника податку, що реорганізовується шляхом виділення, на момент прийняття рішення про реорганізацію не є обов’язковою підставою для застосування податковим органом солідарної або розподільчої податкової відповідальності, а рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийнято податковим органом у випадку, коли за його висновком така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізовується, лише до прийняття рішення про реорганізацію.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що сума заборгованості в розмірі 696833, 20 грн., яку позивач просить розподілити між ПП «Штайнгофф Пропертіз»та ТОВ «Компанія Киянка», складається з сум штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно з Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»і не встановили чи є ця сума штрафних санкцій податковим зобов’язанням або податковим боргом в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Приватного підприємства «Штайнгофф Пропертіз»та Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна