Постанова № 72748332, 07.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4840/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/783/6713/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Струс Л.Б.,

секретар: Симець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дрогобицького МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року в задоволені скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дрогобицького МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 – відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, на підставі якого визнати постанову державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження ВП №54529979 від 17.08.2017 року протиправною та скасувати. Вважає, що ухвала винесена з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права без належних мотивацій та обґрунтувань. Зазначає, що 21.04.2016 року стягувачу було повернуто виконавчий документ. Таким чином, останній день строку пред’явлення до виконання виконавчих листів, що видані на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду згідно виконавчого листа №442/4840/14-ц стягувач ОСОБА_5 подав лише 16 серпня 2017 року, тобто після спливу строку пред’явлення такого виконавчого листа до виконання. Відтак стягувачем пропущено передбачений законом строк пред’явлення виконавчих документів до виконання. Вказує на те, що 02 червня 2016 року, тобто після того як стягувачеві було повернуто виконавчий лист №442/4840/14-ц, прийнятий Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, однак положення даного Закону в частині строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників),зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст. ст. 55, 129-1 Конституції України, ст. 1, ч.1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 383, ч.2 ст. 388 ЦПК України., до ст.ст. 22, 23, п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV та відмовляючи в задоволенні скарги, – виходив з того, що 17 серпня 2017 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВГП №54529979 згідно виконавчого листа №442/4840/14-ц, виданого 05.02.2016 Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 7735 грн. та 318, 60 грн. понесених судових витрат. Скаржник, не погоджуючись з таким, звертає увагу суду на термін пред’явлення виконавчого листа до виконання, вважає, що такий пропущений, оскільки на час звернення виконавчого документу до виконання діяв Закон України «Про виконавче провадження» в старій редакції, згідно якого такий термін становив один рік. Стягувачу було повернуто виконавчий лист 21.04.2016 року, а тому, вважає, що з цієї дати державному виконавцю слід було обчислювати річний термін пред’явлення виконавчого документу до виконання, тобто до 21.04.2017 року. Однак, стягувач ОСОБА_5 подав заяву про примусове виконання виконавчого листа 16.08.2017 року. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону, що діяла на момент видачі виконавчого листа у справі № 442/4840/14-ц виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом. 05 жовтня 2016 року набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІ від 02 червня 2016 року, пунктом 6 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІ якого передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Аналізуючи матеріали скарги, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до висновку, що в даному випадку оскаржувані дії державного виконавця відповідали вимогам закону і були правомірними, спрямовані на виконання рішення суду, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Заявник звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати постанову державного виконавця Дрогобицького МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 54529979 від 17.08.2017 року протиправною та скасувати.

В скарзі посилався на те, що, на його думку, така постанова є протиправною оскільки стягувач подав заяву про примусове виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду 16.08.2017 року, тобто після спливу строку пред’явлення такого виконавчого листа до виконання, що узгоджується з Законом України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла на час видачі виконавчого листа у справі № 442/4840/14-ц, а саме пропущено річний термін пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України (чинного на момент винесення оскарженої ухвали), виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2017 року (а.с. 7), – 29.12.2015 року набрало законної сили рішення Дрогобицього міськрайонного суду Львівської області за яким зобов’язано стягнути з заявника ФОП ОСОБА_2 на користь заінтересованої особи ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 7735 грн. та 318,6 грн. судових витрат.

Відповідно до редакції ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинною на час ухвалення рішення та набрання ним законної сили: « Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

2. ОСОБА_6, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

4. ОСОБА_6 пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Відповідно до ч.2 ст. 368 ЦПК України (чинного на момент винесення оскарженої ухвали), за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до вказаних вимог закону виконавчий лист по вказаному рішенні суду у даній справі міг бути виданий за заявою стягувача ОСОБА_5 (позивача, стягувача, заінтересованої особи по даній справі) до 29.12.2016 року, після чого пред’явлення виконавчого листа до виконання слід було б вважати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Однак, 5.10.2016 року набрав чинності новий Закону України «Про виконавче провадження» із змісту ряду статтей якого вбачається таке.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов’язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено наоргани та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. ОСОБА_6 у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. ОСОБА_6, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. ОСОБА_6, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. ОСОБА_6 пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред’явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Крім цього, згідно п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Із змісту вказаних норм вбачається, що до закінчення однорічного строку пред’явлення виконавчого листа по даному рішенні до виконання (що був виданий 5.02.2016 року а.с. 7) у зв’язку із прийняттям та набрання чинності новим законом, – такий строк заявнику було продовжено до трьох років, тобто до 29.12.2018 року.

Зважаючи на вказане виконавчий лист стягувачем ОСОБА_5 у строк передбачений законом, підставно був пред’явлений до виконання, а державним виконавцем Дрогобицького МВДВС ГТУЮ у Львівській області Чигер М.І. підставно було відкрито виконавче провадження з дотриманням вимог чинного на час відкриття виконавчого провадження Закону України «Про виконавче провадження».

Тлумачення норм закону та Конституції України заявником у той спосіб, що Закон України «Про виконавче провадження» зворотної дії в часі не має, а за законом у старій редакції стягувачем пропущено річний строк звернення з виконавчим листом до виконання, оскільки такий було повернуто йому 21.04.2016 року та річний термін після цього закінчився 21.04.2017 року, – слід вважати помилковими.

Так, як вказано вище норми Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції не поширюються на правовідносини, що виникли за виконавчими провадженнями, що були розпочаті та завершені, строки пред’явлення виконавчих документів за якими завершилися до набрання ним чинності у новій редакції, однак норми такого застосовуються до правовідносин, що виникли за виконавчими провадженнями, що тривають, тобто і у випадках не завершення строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, що має місце у даному випадку. Тобто слід вважати, що норми Конституції України жодним чином не порушені судом першої інстанції оскільки суд правильно застосував закон, що набрав чинності та поширюється на правовідносини, що тривають, а не завершились, тобто не застосував закон ретроспективно.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу – відхилити.

Рішення ж суду слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Крім цього, слід виключити з описової частини оскаржуваної ухвали абзац: «Державний виконавець Чигер М.І. проти задоволення скарги заперечила через її безпідставність, вказавши, що оскаржувана постанова винесена в межах та у спосіб передбачений законом.», оскільки як вбачається із матеріалів справи, зокрема, журналу судового засідання від 30.10.2017 року, державний виконавець була відсутня у судовому засіданні при розгляді скарги та пояснень по суті скарги не надавала.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Виключити з описової частини судового рішення абзац, який починається словами «Державний виконавець…» та закінчується словами «… передбачений законом.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 березня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

ОСОБА_6