Ухвала суду № 72748172, 13.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5089/17 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 11-кп/783/106/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Романюка М.Ф., Березюка О.Г.,

при секретарі Кубішин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1,

з участю прокурора Свореня І.М.,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2017 року за ст. 395 КК України до двох місяців арешту,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді одного року семи місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення з 23 травня 2017 року по 14 грудня 2017 року у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі згідно з вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України, 17 лютого 2017 року близько 10:30 год., знаходячись неподалік будинку № 38 по вул. Медової Печери у м. Львові, шляхом вільного доступу, із автомобіля марки «Сузукі» н.з. ВС0190ВТ, умисно з корисливих мотивів для особистого збагачення, повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2, а саме: сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 10000 грн., 4 флеш носії, записники та документи.

Крім цього, ОСОБА_1 22 лютого 2017 року близько 18:00 год., знаходячись неподалік будинку № 135 по вул. Личаківській у м. Львові, шляхом вільного доступу із автомобіля марки «Рено Трафік», н.з. ВС0806ЕС, умисно з корисливих мотивів для особистого збагачення, повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3, а саме: жіночу сумочку вартістю 900 грн., в якій знаходились гаманець вартістю 400 грн., грошові кошти в сумі 37200 грн., та документи.

Крім цього, ОСОБА_1 04 травня 2017 року близько 20:00 год., знаходячись на вул. Грушевського, 15 у м. Львові, шляхом вільного доступу із гаражного приміщення умисно з корисливих мотивів для особистого збагачення, повторно, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_4 велосипед марки «Норко», бірюзового кольору, вартістю 7500 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 22 травня 2017 року близько 14:00 год., знаходячись в приміщенні дитячої хірургії ЛОКЛ на вул. Чернігівській, 7 у м. Львові, шляхом вільного доступу умисно з корисливих мотивів для особистого збагачення, повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5, а саме: барсетку чорного кольору, в якій знаходились мобільний телефон марки «Леново А516» вартістю 1000 грн., мобільний телефон марки «Нокіа 200» вартістю 500 грн., банківські картки «ПриватБанк» та ключі від квартири.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. покликається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.5 ст. 72 КК України, зарахувавши в строк відбування покарання попереднє ув’язнення ОСОБА_1 з 23 травня 2017 року по 14 грудня 2017 року, яке у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого не застосовувалось.

Зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув’язнення проводиться у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення.

Звертає увагу на те, що до обвинуваченого ОСОБА_1 попереднє ув’язнення з 23 травня 2017 року в межах даного кримінального провадження не застосовувалось. Попереднє ув’язнення застосовувалось до ОСОБА_1 у іншому кримінальному провадженні - №12017140320000318, у якому 23 травня 2017 року його затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, а 25 травня 2017 року слідчим суддею Залізничного районного суду м. Львова обрано йому запобіжний захід - тримання під вартою. Це кримінальне провадження 31 травня 2017 року скеровано до Залізничного районного суду м. Львова та станом на даний час рішення у ньому не ухвалено.

Наголошує, що з огляду на те, що строк попереднього ув’язнення з 23 травня 2017 року, відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України, зараховуватиметься обвинуваченому при ухваленні рішення Залізничним районним судом м. Львова у кримінальному провадженні №12017140320000318, цей строк не може зараховуватися до покарання, призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року, оскільки у даному кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, тим самим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Акцентує, що порушення вимог ч.5 ст. 72 КК України призвело до безпідставного зменшення строку позбавлення волі, який слід відбувати обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні, більш ніж на 1 рік, а відтак вважає, що необхідно виключити із вироку зарахування строку попереднього ув’язнення з 23 травня 2017 року до строку покарання у даному кримінальному провадженні.

Просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_1, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, скасувати в частині зарахування строку попереднього ув’язнення до строку покарання.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та обрати покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до даного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2017 року та обрати ОСОБА_1 покарання у виді одного року семи місяців позбавлення волі.

Виключити зарахування у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 23 травня 2017 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просить частково задоволити апеляційну скаргу та виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку суду покликання на застосування положення ч.5 ст. 72 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Вина ОСОБА_1 за обставин, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто у судовому засіданні не оспорював. За цих обставин, за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження, слухання справи у суді першої інстанції відбувалось у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз'яснено у встановленому законом порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, відсутні апеляційні підстави піддавати сумніву правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та правову кваліфікацію.

П.4 ч.1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Так, судом першої інстанції при постановленні вироку ОСОБА_1 відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув’язнення з 23 травня 2017 року по 14 грудня 2017 року у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні не обирався, натомість такий, застосовано відносно обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у Залізничному районному суді м. Львова.

Відтак, покликання суду першої інстанції у вироку та застосування положення ч.5 ст. 72 КК України є безпідставними і підлягають виключенню з мотивувальної та резолютивної частин, а тому, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора з цього приводу.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. задоволити частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 – змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку суду покликання на застосування положення ч.5 ст. 72 КК України.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8