Постанова № 72747405, 07.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року

м. Рівне

Справа № 562/2421/17

Провадження № 22-ц/787/302/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Чорний І.А.

Рішення ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області

Дата ухвалення повного не зазначена

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року в справі за позовом комунального підприємства "Міське будинкоуправління" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року позивач в особі комунального підприємства "Міське Будинкоуправління" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 4183,20 грн. за утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2899,89 грн. інфляційних процесів, 480,89 грн. трьох відсотків річних, що утворились за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30.10.2017 року до участі у даній справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 7 "Правил користування приміщеннями житлових будинків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі користуються послугами комунального підприємства, проте у добровільному порядку розрахунки за надані послуги не проводять, внаслідок чого станом на 30 червня 2016 року заборгували 7563,98 грн.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року позов комунального підприємства "Міське будинкоуправління" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Міське будинкоуправління» 4183 грн. 20 коп. за утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2899 грн. 89 коп. інфляційних процесів, 480 грн. 89 коп. трьох відсотків річних, що утворились за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 400 грн. з кожного. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає про те, що акти про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій долучені до матеріалів справи не містять інформації (доказів) про те, які саме послуги були надані позивачем відповідачу за адресою : АДРЕСА_1. В даних актах міститься тільки інформація загального характеру - послуги з утримання будинків та прибудинкової території надавались згідно рішень виконавчого комітету Здолбунівської міської ради, а кому надавались, які послуги яким споживачем не відомо.

Зазначає, що рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради та тарифи, долучені до матеріалів справи, є ксерокопіями, які ніким не затверджені, а також відсутні підписи міського голови - І.О. Ольшевського та керуючого справами виконавчого комітету - С.О. Вознюк.

Вказує на те, що відповідачем були сплачені фактично надані послуги (освітлення місць загального користування; витрати з прибирання прибудинкової території, витрати з дератизації), що становить ? частки від загальної суми оплати послуг. Що підтверджується карткою розрахунків комунальних платежів, з 01.01.2010 по 31.05.2017 року - абонент ОСОБА_2 Дана оплата фактичних послуг не входила в позовні вимоги заявлені позивачем.

Також, судом першої інстанції, не було належним чином досліджено обставини та дана оцінка доказів щодо оплати послуг на обслуговування внутрішньобудинкових мереж системи теплопостачання.

Зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, не може бути єдиним доказом наявності заборгованості та її розміру.

Вважає не правильним висновок суду першої інстанції про переривання строку позовної давності з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20.01.2015 року (справа №6-214цс14).

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, розгляд апеляційної скарги проводиться колегією суддів без повідомлення учасників справи та в порядку письмового провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КП «Міське Будинкоуправління» підлягає заборгованість за вказані послуги за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року включно. Так, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 4183,20 грн., сума індексу інфляції 2899,89 грн., 480,89 грн. три відсотки річних.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2007 року між КП "Міське Будинкоуправління" та ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, який на даний час є чинним та у встановленому порядку сторонами не розірваний (пункт 10.1 договору) (а.с.42).

Згідно з пункту 2.1 вказаного вище договору споживач зобов'язаний своєчасно, не пізніше ніж 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.11.1995 року, квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних долях належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 (а.с.78)

Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. № 76, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги ", п. 7 " Правил користування приміщеннями житлових будинків ", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року визначено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, підтверджується актами про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 30 грудня 2011 року, від 31 грудня 2012 року, від 31 грудня 2013 року, від 31 грудня 2014 року, від 31 грудня 2015 року, від 30 грудня 2016 року складеними в присутності представника міської ради (а.с.13-18)

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконавці житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій визначаються органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків відповідно до Порядку, встановленого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року N60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за N 541/10821.

Структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачає освітлення місць загального користування, прибирання при будинкової території, поточний ремонт, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньо будинкових мереж водовідведення і теплопостачання, дератизація, електропостачання ліфтів та їх технічне обслуговування.

Рішеннями виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області №99 від 28 березня 2012 року, №231 від 26 листопада 2014 року, затверджувалися подані КП «Міське будинкоуправління» розрахунки базових розмірів тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, інформація про які була розміщена на офіційному веб-сайті Здолбунівської міської ради Рівненської області (а.с.51-55).

З укладених між КП «Міське Будинкоуправління» (виконавцями житлово-комунальних послуг на території м. Здолбунів Рівненської області) та підрядниками КП «Здолбунівводоканал», КП «Здолбунівкомуненергія», КП «Здолбунівський відділ профдезінфекції» договорів вбачається, що підрядні підприємства надавали відповідні послуги з обслуговування ліфту, поточного ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та водовідведення і систем теплопостачання, перевірки димовентиляційних каналів, тощо у тому числі у будинок по АДРЕСА_1 також у матеріалах справи містяться довідки про розрахунок КП «Міське Будинкоуправління» з підрядчиками згідно заключних договорів (а.с.19-24).

Виходячи з наведеного вище доводи апеляційної скарги, що долучені акти про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій доказів про те, які саме послуги були надані за адресою : АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу.

Договори про надання відповідних послуг укладались між позивачем та виконавцями послуг не тільки, щодо будинку в якому проживає відповідачка, а в цілому по місту, і їх виконання підтверджується відповідними актами і з матеріалів справи не вбачається про існування спорів між ними з цього приводу.

Посилання, що рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради та тарифи, долучені до матеріалів справи, є ксерокопіями не спростовує факту існування тарифів та їх розміри, оскільки вони оприлюднюються та є у вільному доступі відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад затвердженого Наказом МРРБ та ЖКГ України № 390 від 30 липня 2012 року та зареєстрованого в Мінюсті 16 серпня 2012 року за № 1380/21692.

Твердження апелянта, що нею було сплачено лише фактично надані послуги (освітлення місць загального користування; витрати з прибирання прибудинкової території, витрати з дератизації), що становить ? частки від загальної суми оплати послуг є хибними.

Структура тарифу не містить градації та ціни кожної з послуг для конкретного споживача, а тому розрахунок заборгованості, зроблений позивачем виходячи з сукупності всіх послуг, навіть ті які для споживача не є очевидними.

Відповідно до ст.18 Закону 1874-IV відповідач, як споживач не викликав представника виконавця та не складав акт-претензії, щодо ненадання чи надання неякісних послуг і відповідно не вирішував питання про перерахунок платежів, а як видно з матеріалів справи здійснював це в односторонньому порядку самостійно визначаючи собі час від часу розмір для сплати послуг.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки щодо цього предмету спору в травні 2015 року ухвалювався судовий наказ і цей строк перервався. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року (Справа №6-214цс14).

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені апелянтом витрати зі сплати судового збору покладаються на неї та не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, ст.389 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 15 березня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

А.М.Шеремет