Рішення № 72746039, 13.03.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/284/18

2/530/415/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

13.03.2018року Зіньківський районний суд Полтавської

області в складі: головуючого – судді Водолага А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради Зіньківського району ,-- про визнання права приватної власності на нерухоме майно,--

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею в

порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, померлої 14.11.2015

року, у віці 79 років, у селі Бобрівник Зіньковського району, та в порядку спадкування за

заповітом після ОСОБА_3, померлого 06.10.2014 року, у віці 81 року, у

селі Бобрівник Зіньковського району, -- право приватної власності на садибний

(індивідуальний) житловий будинок № 13 по вулиці Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського

району Полтавської області, який складається із будівель, позначених у технічному

паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок наступними літерами:

А-1—житловий будинок, Б—сарай, б—сарай, б1—погріб, В, в—літня кухня, Г—сарай,

Д—вбиральня, 1/2 К—колодязь питний, №2—огорожа, №3—трубопровід, №4—ворота

огорожі

Під час розгляду справи встановлено, що 06.10.2014 року, у віці 81 року, у селі Бобрівник Зіньківського району помер батько позивача -- ОСОБА_3, який був зареєстрований на проживання і постійно проживав до дня смерті у садибному

( індивідуальному) житловому будинку № 13 по вулиці Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського району. Разом із ОСОБА_3 була зареєстрована на проживання і постійно проживала до дня його смерті його дружина, а відповідно мати позивача -- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 14.11.2015 року, у віці 79 років, у селі Бобрівник Зіньківського району. Матір’ю ОСОБА_3 була ОСОБА_4, померла 09.09.1999 року.

15.12.2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого заповів позивачу ОСОБА_1 все своє майно, яке належало йому на день смерті.

ОСОБА_5 належало дві земельні ділянки площею

2, 7043 га. та 2, 7213 га. відповідно, на які ОСОБА_1 видано свідоцтва про

право на спадщину за заповітом.

При житті ОСОБА_4, ОСОБА_3 і

ОСОБА_2 були членами колишнього колгоспного двору № 13 по вулиці

Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського району, який складається із будівель, позначених у

технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок наступними літерами:

А-1—житловий будинок, Б—сарай, б—сарай, б1—погріб, В, в—літня кухня, Г—сарай,

Д—вбиральня, 1/2 К—колодязь питний, №2—огорожа, №3—трубопровід, №4—ворота

огорожі

Садибний (індивідуальний) житловий будинок № 13 по вулиці Гагаріна, у селі

Бобрівник Зіньківського району знаходиться на земельній ділянці , яка перебуває у

комунальній власності Тарасівської сільської ради Зіньківського району

ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4

ОСОБА_6 за її заповітом прийняв спадщину померлої, зокрема 1/3 частину вказаного

колишнього колгоспного двору № 13 по вулиці Гагаріна у селі Бобрівник Зіньківського

району, внаслідок чого йому на день смерті належало 2/3 частини вказаного колгоспного

двору.

Як спадкоємець за заповітом після смерті батька ОСОБА_1

не одержала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні йому 2/3 частини

вказаного колишнього колгоспного двору, як і не одержала свідоцтва про право на

спадщину за законом на належну її померлій матері ОСОБА_2,-- іншу 1/3

частину вказаного колишнього колгоспного двору № 13 по вулиці Гагаріна у селі Бобрівник

Зіньківського району

Інших спадкоємців ОСОБА_3 і ОСОБА_2, крім позивача, ОСОБА_1, за законом і за заповітом не мається.

Згідно ст. ст. 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України,

спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла

(спадкодавця), до інших осіб. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом . До

складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент

відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Заповітом є особисте

розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми

спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими

особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про право

на спадщину за заповітом на вказані дві земельні ділянки померлого батька ОСОБА_2

ОСОБА_7, вона вважаюся такою, що прийняла за заповітом спадщину померлого

батька в цілому, зокрема успадкувала і належні йому 2/3 частини житлового будинку № 13

по вулиці Гагаріна у селі Бобрівник Зіньківського району, хоча свідоцтва про право на

спадщину на ці частини житлового будинку не одержала.

Як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_2 і за

заповітом після смерті батька ОСОБА_3, позивач має намір

успадкувати належний її матері і батькові колишній колгоспний двір № 13 по вулиці

Гагаріна у селі Бобрівник Зіньківського району, у зв’язку з чим звернулася до Зіньківської

державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але

нотаріус відмовила у видачі свідоцтва з посиланням на те, що вона пропустила

встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк для прийняття

спадщини.

Незважаючи на підстави відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину померлих батьків, як те передбачено ст. 1268 ч.5 Цивільного кодексу України, згідно якої, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Нині чинне законодавство не містить визначення поняття ’’колгоспного двору’’ , що регулювалося відповідними положеннями Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року, які були виключені у 1993 році (ОСОБА_8 від 16 грудня 1993 року № 3718-XII ’’Про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об’єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого були членами колгоспу, брали участь особистою працею в колгоспному виробництві та отримували від цього основні доходи і спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці, виділеній колгоспом

Згідно із Зразковим статутом колгоспу від 1969 року , сім'я колгоспника отримувала в користування присадибну ділянку землі під город, сад і інші потреби в розмірі до 0,50 га (включаючи землю, зайняту спорудами). Колгосп надавав у встановленому в колгоспі порядку допомогу колгоспникам в будівництві і ремонті житлових будинків

Статус ’’колгоспних дворів’’ визначався у Погосподарських книгах — документах первинного обліку в сільських Радах народних депутатів з 1935 року. Вони складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім'ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 , а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

До введення в дію Закону України ’’Про власність’’ , чинне законодавство не передбачало реєстрації прав власності на житлові будинки у сільській місцевості. З набранням чинності Закону України ’’Про власність’’ інститут суспільних груп за належністю до зайнятості власників перестав існувати.

Пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР 31 жовтня 1975 року № 45/5 встановлено, що підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в ОСОБА_8 (УРСР) із 1979 року. Записи у погосподарских книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За приписами норм ч. 3 ст. 3, ст.31 Закону України ’’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’, житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об’єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, ідентифікуються як об’єкти нерухомого майна речове право на які підлягає державній реєстрації.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 ’’Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”,-- положення статтей 17, 18 Закону України ’’Про власність’’ щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону ( з 15 квітня 1991 року)

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Діючим законодавством щодо спільної сумісної власності до введення в дію закону ’’Про власність’’, тобто до 15.04.1991 року, був цивільний кодекс УРСР у редакції

1963 року. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане

до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього

двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 5 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року, що була чинною на час виникнення правовідносин), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР ( у редакції 1963 року, що була чинною на час виникнення правовідносин), розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У разі смерті члена колгоспного двору після припинення існування двору,

тобто після 30.06.1990 року, спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору

відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Таким чином, зі смертю ОСОБА_4, ОСОБА_3

ОСОБА_7 і ОСОБА_2 припинилося їхнє право на формально належний

їм колишній колгоспний двір № 13 по вулиці Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського

району, який успадкувала ОСОБА_1, на підставі ст. 1268 ч. 5 Цивільного

кодексу України, згідно якої, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить

спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Факт того, що садибний (індивідуальний) житловий будинок № 13 по

Вулиці Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського району, станом на 01.07.1990 року

відносився до суспільної групи господарств— майно колгоспного двору, членами якого

були ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Петрівна,-- підтверджується наступними доказами:

1.Паспортом, свідоцтвами про народження і одруження позивача, згідно якого вона є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка і мешканка Зіньківського району, села Бобрівник, вулиця Польова, 7-А. При народженні її прізвище було ОСОБА_4, а батьками були ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

Після реєстрації шлюбу 17.06.1989 року із ОСОБА_9 її прізвище стало ОСОБА_9.

2.Свідоцтвом про смерть батька ОСОБА_1-- ОСОБА_3, згідно якого він помер 06.10.2014 року, у віці 81 року, у селі Бобрівник Зіньковського району.

3.Довідкою Тарасівської сільської ради Зіньківського району про те, що останнє місце проживання ОСОБА_3, померлого 06.10.2014 року, було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. На день смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою була зареєстрована дружина померлого-- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

4.Заповітом, посвідченим 15.12.2009 року секретарем Тарасівської сільської

ради Зіньківського району, згідно якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, яке належало йому на день смерті і на що він за законом мав право.

5.Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 40014904 від 30.03.2015

року, згідно якого приватним нотаріусом Зіньківського нотаріального округу за заявою

ОСОБА_1 була зареєстрована спадкова справа № 57285526.

6.Двома свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 15.06.2015

року, двома витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі і двома витягами з державного

реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких ОСОБА_1

успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельні ділянку площею 2,7043 і

2, 7213 га. відповідно.

7.Свідоцтвом про смерть матері ОСОБА_1—ОСОБА_2, згідно якого вона померла 14.11.2015 року, у віці 79 років, у селі Бобрівник Зіньковського району.

8.Довідкою Тарасівської сільської ради Зіньківського району про те, що останнє місце проживання ОСОБА_2, померлої 14.11.2015 року, було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. На день смерті ОСОБА_2 за вказаною адресою місце проживання інших осіб не зареєстровано.

9.Двома довідками Тарасівської сільської ради Зіньківського району

про те, що будинковолодіння № 13 по вулиці Гагаріна у селі Бобрівник , станом на

01.07.1990 року відносилося до типу колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_2

ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_2,-- розташоване

на земельній ділянці площею 0, 45 га., яка перебуває у землях запасу Тарасівської сільської

ради.

10.Свідоцтвом про смерть матері ОСОБА_3 ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно якого вона померла 09.09. 1999 року, у віці 87 років, у селі Бобрівник Зіньковського району.

11.Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 04.04.2000

року, згідно якого житловий будинок № 13 по вулиці Гагаріна у селі Бобрівник

Зіньківського району належав ОСОБА_4, ОСОБА_5

і ОСОБА_2

12.Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.05.2000 року,

згідно якого ОСОБА_3 прийняв спадщину померлої ОСОБА_4

ОСОБА_6 у вигляді 1/3 частини колишнього колгоспного двору № 13 по вулиці Гагаріна у

селі Бобрівник Зіньківського району.

13.Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок

№ 13 по вулиці Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського району, згідно якого він

складається із будівель, позначених наступними літерами: А-1—житловий будинок,

Б—сарай, б—сарай, б1—погріб, В, в—літня кухня, Г—сарай, Д—вбиральня, 1/2 К—колодязь

питний, №2—огорожа, №3—трубопровід, №4—ворота огорожі.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 258,259, ЦПК України, суд--

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженкою і мешканкою Зіньківського району, села Бобрівник, вулиця Польова, 7-А,-- в

порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, померлої 14.11.2015

року, у віці 79 років, у селі Бобрівник Зіньковського району, та в порядку спадкування за

заповітом після ОСОБА_3, померлого 06.10.2014 року, у віці 81 року, у

селі Бобрівник Зіньковського району, -- право приватної власності на садибний

(індивідуальний) житловий будинок № 13 по вулиці Гагаріна, у селі Бобрівник Зіньківського

району Полтавської області, який складається із будівель, позначених у технічному

паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок наступними літерами:

А-1—житловий будинок, Б—сарай, б—сарай, б1—погріб, В, в—літня кухня, Г—сарай,

Д—вбиральня, 1/2 К—колодязь питний, №2—огорожа, №3—трубопровід, №4—ворота

огорожі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд, протягом 30 днів після його проголошення.

Копію рішення направити сторонам.

Суддя: А.В.Водолага.