Ухвала суду № 72745566, 15.03.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/114/2018

Справа № 536/351/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018 року колегія суддів Крюківського районного суду міста Кременчука в складі: головуючої судді Хіневича В. І., суддів Зоріної Д. О., Сьорі С. І., при секретарі – Головньової Л. М., за участю прокурора – Некрасова Р. В., обвинуваченого – ОСОБА_1, захисника - ОСОБА_2, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 08.08.2001 року Автозаводським районним судом м. Кременчук за ч.1 ст. 229-6 КК України до одного року позбавлення волі, з відстрочкою покарання на підставі ст. 46-1 КК України на 1 рік зі сплатою штрафу в сули 170 гривень;

- 16.01.2002 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 309, 71 КК України до позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців, звільнений умовно-достроково на 1 рік і місяць 27 днів, згідно постанови Полтавського районного суду від 21.02.2003 року;

- 24.01.2005 року Автозаводським районним судом м. Кременчук за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 17.03.2005 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 21.08.2006 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням статей 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці, звільнено умовно-достроково 24.12.2008 року на 11 місяців 4 дні, на підставі постанови Комсомольського міського суду від 17.12.2008 року;

- 19.01.2012 року Кременчуцьким районним судом за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком 2 роки, звільненого 18.10.2013 року по відбуттю строку покарання;

- 09.12.2016 року Кременчуцьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука у судді Хіневича В.І. перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Потерпілий в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без його участі.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На обґрунтування заявленого клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор вказав, що обвинуваченому слід обрати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою для запобігання спробам останнього переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків та потерпілого.

Обвинувачений та захисник просили в задоволені клопотання прокурора відмовити, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження , в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, відносно ОСОБА_1 17.01.2018 року ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 17 березня 2018 року. До суду ж обвинувальний акт надійшов 14 березня 2018 року, тобто до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, за яке передбачено покарання до 12 років позбавлення волі. Суду не було подано доказів про наявність стійких соціальних зв’язків у обвинуваченого, позитивних характеристик обвинуваченого. Суду не доведено, що за станом здоров’я обвинувачений не можуть утримуватися в місцях попереднього ув’язнення.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, а також зважаючи на те, що ризики передбачені статтею 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілого не зменшилися, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись статтями 177, 314-317, 331, 371, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обрати відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 15 березня 2018 року до 13 травня 2018 року до 24 години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. І. Хіневич

Судді: С. І. Сьоря

ОСОБА_3