Постанова № 72744728, 07.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 288/1201/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від "06" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Рудник М.І. в смт Попільня, відомості про час ухвалення судового рішення та дату складання повного тексту рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Піголь Ярослава Олександровича про скасування постанови , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Попільнянського районного суду Житомирської області із позовом в якому просив визнати протиправними дії інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Піголя Ярослава Олександровича та скасувати постанову серії БР №216398 від 03.10.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо нього за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.132 - 1 КУпАП.

Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі, Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Піголь Ярослава Олександровича про скасування постанови - задоволено.

Скасовано постанову серії БР № 216398 від 03 жовтня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок, провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відносно позивача інспектором патрульної поліції в м. Житомирі, Піголь Ярославом Олександровичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. В постанові зазначено, що 03 жовтня 2017 року ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «DAF CF 85.460», д.н.з. НОМЕР_1, перевозив негабаритний вантаж, не маючи дозволу на перевезення негабаритного вантажу, чим порушив п.22.5 ПДР України.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст..ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Відповідно до п. 3 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно п.п. 7 п. 2, п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», місце здійснення габаритно-вагового контролю являється спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п. 8, 9 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю це позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнання, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів. Пересувний пункт габаритно - вагового контролю це спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідальність за ст. 132-1 КУпАП настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Отже, для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України необхідно встановити факт переміщення транспортним засобом, зокрема у даному випадку, великогабаритного вантажу.

Системний аналіз Правил дорожнього руху України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі Постанова КМ України від 27.06.2007 року № 879) свідчить про те, що даний факт підлягає доведенню шляхом здійснення габаритно-вагового контролю, який регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМ України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок).

Пунктами 6, 12, 18 Правил визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Висновок про великогабаритність вантажу інспектором було зроблено шляхом візуального огляду вантажу без його вимірювання, оскільки у спірних постановах відсутня будь яка інформація стосовно фактичних габаритів вантажу, який перевозився, що підтверджувало б наявність вини позивача та свідчило про факт скоєння ним адміністративного правопорушення у зв'язку з недотриманням позивачем вимог інкримінованого йому порушення п. 22.5 ПДР України, якими встановлені правила дорожнього перевезення вантажів щодо їх габаритів та навантаження на вісь транспортного засобу.

Крім того відповідно до п.18 зазначеної вище постанови КМУ, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

З диспозиції постанови не вбачається, якими саме доказами керувався відповідач обґрунтовуючи винуватість позивача у скоєнні правопорушення. З оскаржуваної постанови не вбачається, чи знаходився на ділянці дороги, де був зупинений транспортний засіб, пункт габаритно-вагового контролю та чи був він позначений відповідними тимчасовими дорожніми знаками. Крім того, зі змісту постанови не зрозуміло, на підставі чого було встановлено негабаритний вантаж та як здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Суд погоджується з висновком сулу першої інстанції та вважає, що у даному випадку не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.

Згідно відеозапису здійсненого з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано та з якого вбачається, що відповідач, підійшовши до автомобіля представився та вказав причину зупинки автомобіля, а саме, що позивач ОСОБА_2 перевозить великогабаритний вантаж не маючи при собі дозволу на перевезення великогабаритних та великовагових вантажів, чим порушив п. 22.5 ПДР України. З диску відеозапису вбачається, що висновок про великогабаритність вантажу поліцейськими було зроблено шляхом візуального огляду вантажу без його вимірювання, ніяких дій для точного виміру габаритів інспектором не було здійснено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в рамках повноважень і в спосіб передбачений Конституцією України та Законами України.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суб'єкти владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача, однак відповідач надав до суду заперечення проти адміністративного позову та відеозапис здійснений з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції залишити без задоволення, постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від "06" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "07" березня 2018 р.